Постанова № 33553379, 03.09.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року о/об 16 год. 19 хв.Справа № 808/5711/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Колесникової С.Г., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції

про скасування постанов та відшкодування моральної шкоди, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (далі - відповідач) в якому, з наступними уточненнями, просив:

- відмінити постанову про арешт коштів боржника Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції ВП №30582185 від 20.02.2012;

- відмінити постанову про утримання з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП №30582185 від 13.01.2012 на суму 20 грн. 00 коп.;

- відмінити постанову про утримання з боржника виконавчого збору ВП №30582185 від 13.01.2012 на суму 66 грн. 06 коп.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 кошти в сумы 603 грн. 26 коп.;

- відшкодувати моральний збиток у сумі 10 000 грн.;

- визнати дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції щодо стягнення з пенсійного рахунку ОСОБА_1 коштів в сумі 603 грн. 26 коп. протиправними;

- стягнути внаслідок неправомірних дій з Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції нараховану ОСОБА_1 АТ «Райффайзен банк Аваль» пеню в сумі 82 грн. 39 коп., а саме: травень 2012 року - 0 грн. 62 коп., квітень 2012 року - 6 грн. 45 коп., червень 2012 року - 6 грн. 45 коп., липень 2012 року - 6 грн. 66 коп., серпень 2012 року - 7 грн. 10 коп., вересень 2012 року - 7 грн. 32 коп., жовтень 2012 року - 7 грн. 81 коп., листопад 2012 року - 7 грн. 31 коп., грудень 2012 року - 7 грн. 77 коп., січень 2013 року - 8 грн. 58 коп., лютий 2013 року - 8 грн. 31 коп., березень 2013 року - 8 грн. 01 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з рахунку ОСОБА_1, відкритого у АТ «Райффайзен Банк Аваль» для отримання соціальної допомоги, яку нараховує Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Ленінському району, на підставі постанови про арешт коштів боржника від 20.02.2012 ВП №30582185 утримано кошти в сумі 603 грн. 26 коп. На думку позивача, вказані дії відповідача порушують ст. ст. 6, 68, 72 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, позивач зазначає, що незаконні дії державного виконавця залишили його без коштів для існування, в результаті чого він був позбавлений можливості купувати продукти і лікарняні препарати, а також бензин для поїздки в лікарню; відсутність грошових коштів викликало серйозні моральні страждання, оскільки через відсутність медикаментів в можливості відвідувати процедуру діалізу створилася серйозна загроза життю позивача, у зв'язку з чим він просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду.

Заперечуючи проти позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях проти позову, відповідач зазначає, що на час проведення виконавчих дій, Ленінському відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції не було відомо чи є розрахунковий рахунок, з якого були списані кошти, пенсійним рахунком чи рахунком для отримання інших доходів. Також в матеріалах виконавчого провадження відсутній рік народження позивача, тому доказів того, що боржник є пенсіонером або інвалідом також немає.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. На адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 03 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою старшого державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 06.01.2012 ВП №30582185 відкрито виконавче провадження з виконання вимоги Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя №Ф-4036у від 01.11.2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФ України в Ленінському районі - 660,65грн. та встановлено строк для добровільного виконання до 12.01.2012. Відповідно до супровідного листа №15-422 від 06.01.2012 вказану постанову направлено ОСОБА_1 06.01.2012.

Постановою старшого державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 13.01.2012 ВП №30582185 у зв'язку з невиконанням вимоги у добровільному порядку в строк до 12.01.2012 постановлено стягнути з боржника ОСОБА_1 (адреса: 69041, АДРЕСА_1) виконавчий збір у розмірі 66,06грн. Вказана постанова надіслана позивачу 13.01.2012 відповідно до супровідного листа №949.

Постановою старшого державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 13.01.2012 ВП №30582185 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій вставлено, що в ході проведення виконавчих дій Ленінським ВДВС ЗМУЮ було здійснено витрати, які підлягають стягненню з боржника у розмірі 20,00грн., у зв'язку з чим постановлено стягнути з боржника - ОСОБА_1 витрати на проведення виконавчих дій у сумі 20,00грн.

Постановою старшого державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 20.02.2012 ВП №30582185 при примусовому виконанні вимоги Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя №Ф-4036у від 01.11.2011 про стягнення коштів встановлено, що боржником рішення ПФУ не виконується. Згідно відповіді ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя за боржником зареєстровано розрахункові рахунки в установах банків. У зв'язку з викладеним та керуючись ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та ст. 11, 52 Закону України «Про виконавче провадження» постановлено накласти арешт на кошти: р/р НОМЕР_5, МФО: 300023, банк: ПАТ «Укрсоцбанк»; р/р НОМЕР_6, МФО:300023, банк: ПАТ «Укрсоцбанк»; р/р НОМЕР_3, МФО: 313827, Банк: ЗОАД «Райффайзен Банк Аваль» м.Запоріжжя та належать ОСОБА_1. Постанова направлена позивачу 20.02.2012 відповідно до супровідного листа №15-4643.

Постановою старшого державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 21.11.2012 ВП №30582185 при примусовому виконанні вимоги Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя №Ф-4036у від 01.11.2011 про стягнення коштів встановлено, що боржник ОСОБА_1 є інвалідом 1 групи та отримує державну соціальну допомогу, а тому звернути стягнення на кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках не можливо. Ураховуючи викладено, керуючись ст. 72 Закону України «Про виконавче провадження» постановлено зняти арешт з розрахункових рахунків боржника, а саме: /р НОМЕР_5, МФО: 300023, банк: ПАТ «Укрсоцбанк»; р/р НОМЕР_6, МФО:300023, банк: ПАТ «Укрсоцбанк»; р/р НОМЕР_3, МФО: 313827, Банк: ЗОАД «Райффайзен Банк Аваль» м.Запоріжжя. Відповідно до супровідного листа №15-33924 від 21.11.2012 вказана постанова направлена ОСОБА_1

Разом з тим, на підставі розпорядження, затвердженого начальником Ленінського ВДВС ЗМУЮ 21.02.2012, направлено платіжну вимогу по виконавчому провадженню №436 (30582185) з примусового виконання вимоги Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя №Ф-4036у від 01.11.2011 про стягнення коштів в межах сум: 660,65 грн. - борг за виконавчим документом; 66,06 грн. - виконавчий збір; 20,00грн. - витрати на проведення виконавчих дій - всього в межах суми 746,71грн. з розрахункових рахунків: р/р НОМЕР_6, МФО:300023, банк: ПАТ «Укрсоцбанк»; р/р НОМЕР_3, МФО: 313827, Банк: ЗОАД «Райффайзен Банк Аваль» м.Запоріжжя. У зв'язку з наведеним в установи банків направлені платіжні вимоги: №436/15 та №436/15/1 - ПАТ «Укрсоцбанк» та №436/15/2 - ЗОДАТ «Райффайзен Банк Аваль».

В подальшому розпорядженням №ВП-436 (30582185) від 24.05.2012 грошові кошти у сумі 603,26грн., що надійшли 23.04.2012 на рахунок з облікових депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого провадження відповідно до статті 43 Закону України «Про виконавче провадження» перераховано: 522,94 грн. - на користь УПФ України в Ленінському районі м.Запоріжжя; 60,32грн. - виконавчий збір; 20,00грн. - витрати на проведення та організацію виконавчих дій.

Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 22 січня 2013 у справі №0814/11755/2012 (провадження №2/334/285/2013) за позовом ОСОБА_1 до Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про відшкодування шкоди у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 04 квітня 2013 року у справі №0814/11755/2012 ( провадження №22ц/778/1965/13) рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 22 січня 2013 скасовано, провадження по справ закрито.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Законом, який регулює дані правовідносини та який підлягає застосуванню в даному спорі є Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон України №606-XIV).

Відповідно до преамбули вказаного Закону останній визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно частини першої статті 5 Закону України №606-XIV вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Водночас частиною першою статті 6 Закону України №606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

За приписами п. 7, 8 ч. 2 ст. 17 Закону України №606-XIV відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (п.1 ч.1 ст. 19 Закону України №606-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України №606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

За приписами ч. 1 ст. 28 Закону України №606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. При цьому згідно ч. 3 наведеної статті постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про те, що постанова старшого державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 13.01.2012 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у зв'язку з невиконанням рішення в добровільному порядку винесена в межах повноважень державного виконавця, а відтак підстави для її скасування відсутні.

Згідно положень частини першої статті 41 Закону України №606-XIV витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Частинами 3-5 статті 41 Закону України №606-XIV передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; інших надходжень, що не суперечать законодавству. До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; розміщення оголошення в засобах масової інформації; виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби. Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що постанова старшого державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 13.01.2012 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій є правомірно та такою, що не підлягає скасуванню.

Пункт 6 статті 11 Закону України №606-XIV, яка встановлює права та обов'язки державного виконавця, передбачає, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

За приписами статті 52 Закону України №606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

З матеріалів справи вбачається, що на рахунках ОСОБА_1 в ПАТ «Укрсоцбанк» були відсутні грошові кошти. Водночас ЗОДАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Запоріжжя здійснило списання коштів з розрахункового рахунку боржника. При цьому, як вбачається з роздруківки руху коштів на банківському рахунку позивача (а.с. 13), кошти були списані з рахунку НОМЕР_4 (UAH).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено договір №08/17-41/НОМЕР_1 від 20.12.2011 відповідно до п.1.1 якого Банк на підставі заяви на відкриття рахунку відкриває на ім'я клієнта поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціального платіжного засобу (платіжної картки), призначений для зарахування, а також виплати пенсії та грошової допомоги. Наведене також підтверджується листом №81-6-2-00/2140-БТ від 28.08.2013.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_7 та довідки до Акту огляду МСЕК серії АД №175759 позивач є інвалідом першої групи (інвалід з дитинства). При цьому відповідно до листа Управління праці та соціального захисту населення по Ленінському районі від 01.08.2013 №6367/11, на письмовий запит суду, повідомлено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в управлінні з 01.01.2007 та отримує державну соціальну допомогу інваліду з дитинства І групи. Перерахування допомоги ОСОБА_1 на р/р НОМЕР_3 в ЗОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» не здійснювалось. У 2012 році по заяві отримувача кошти перераховувались у ЗОТ АТ «Райффайзен Банк Аваль» на розрахунковий рахунок НОМЕР_4 з 01.01.2012 по 30.04.2012. з 01.05.2013 допомога по заяві отримувача перераховується в ПАТ «Укрсоцбанк». Наведене також підтверджується заявою позивача від 29.12.2011 вх.№3243/03 (а.с.96).

Разом з тим, частиною першою статті 72 Закону України №606-XIV імперативно встановлено, що на допомогу по державному соціальному страхуванню, що виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, допомогу по безробіттю та соціальну допомогу інвалідам з дитинства, призначену відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», стягнення може бути звернено тільки за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що стягнення коштів з ОСОБА_1 відбувалося на підставі вимоги УПФ України в Ленінському районі м.Запоріжжя №Ф-4036у від 01.01.2011, що не охоплюється законодавчо передбаченими випадками можливості стягнення коштів отриманих як соціальну допомогу інвалідам з дитинства. Таким чином, дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції щодо стягнення з пенсійного рахунку ОСОБА_1 коштів в сумі 603 грн. 26 коп. є неправомірними, а кошти в сумі 603 гривні 26 копійок підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 21.11.2012 ВП №30582185 знято арешт з розрахункових рахунків боржника, а відтак постанова про арешт коштів боржника від 20.02.2012 №ВП 30582185 не може бути скасована в судовому порядку.

Також слід зазначити, що нарахування пені АТ «Райффайзен банк Аваль» в сумі 82 грн. 39 коп., а саме: травень 2012 року - 0 грн. 62 коп., квітень 2012 року - 6 грн. 45 коп., червень 2012 року - 6 грн. 45 коп., липень 2012 року - 6 грн. 66 коп., серпень 2012 року - 7 грн. 10 коп., вересень 2012 року - 7 грн. 32 коп., жовтень 2012 року - 7 грн. 81 коп., листопад 2012 року - 7 грн. 31 коп., грудень 2012 року - 7 грн. 77 коп., січень 2013 року - 8 грн. 58 коп., лютий 2013 року - 8 грн. 31 коп., березень 2013 року - 8 грн. 01 коп. є відносинами між позивачем та банківською установою, а відтак вимоги в цій частині не можуть бути задоволенні в межах даної адміністративної справи.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначений в статті 23 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Водночас, матеріали справи не містять доказів на підтвердження обсягу страждань, яких зазнав позивач у зв'язку з діями відповідачів в цілому, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо).

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відтак виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції щодо стягнення з рахунків ОСОБА_1 коштів в сумі 603 гривні 26 копійок неправомірними.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) кошти в сумі 603 гривні 26 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова