Рішення № 33552445, 19.09.2013, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2025/3868/2012

Номер провадження 2/629/3/2013

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.09.2013 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого - Харабадзе К.Ш., за участю секретаря - Гура О.О., Рудь А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лозова Харківської області справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя та

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя, розмір вимог якого змінювала/т.1 а.с.2-7/. В процесі розгляду справи позивачка відмовилася від позову в частині своїх вимог щодо розподілу квартири за адресою: АДРЕСА_1, квартири за адресою: АДРЕСА_2 та гаражу б/н в ГБК НОМЕР_1, провадження у цій частині її позовних вимог було закрито/т.1а.с.117, 120-121/. Просила визнати за нею право власності на 2/3 частини нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_3, та присудити грошову компенсацію у сумі 163 546 грн. замість її частки у праві спільної сумісної власності подружжя на майно: 1/2 частини товару в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» за адресою: АДРЕСА_3, 1/2 частини товару в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3», 1/2 частини товару в музикальному павільйоні на Центральному ринку, 1/2 частини майна в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, залишити у власності ОСОБА_2 1/3 частину нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_3, та майно: товар в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» за адресою: АДРЕСА_3, товар в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3», товар в музикальному павільйоні на Центральному ринку, майно в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 /т.1 а.с. 2-3, 123-124, т. 5 а.с. 78-79, 222-223/. В обґрунтування позову вказала, що майно, яке вона просить розподілити, придбано подружжям в період шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя. При розподілі нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_3 вважала необхідним відступити від принципу рівності часток подружжя з урахуванням інтересів дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, утримання якої ОСОБА_2, як батько, не забезпечує в повному обсязі, оскільки дитини страждає на хворобу нирок, знаходиться на обліку у лікаря кардіолога, потребує суворої дієти, лікування та оздоровлення в санаторіях спеціального напрямку. ОСОБА_2 має житло, на протязі 11 років самостійно укладав договори оренди нежитлової будівлі та отримував дохід.

ОСОБА_2 пред'явив до ОСОБА_1 зустрічний позов, який в подальшому змінював. Просив визнати за ним право власності на 2/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1, залишивши у власності ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири, просив здійснити поділ квартири в натурі, у разі неможливості поділу квартири в натурі стягнути з ОСОБА_1 грошову компенсацію за свої 2/3 частини квартири; визнати за ним право власності на 1/2 частину торгового павільйону по АДРЕСА_4, залишивши у власності ОСОБА_1 1/2 частину павільйону, у разі відсутності павільйону зобов'язати ОСОБА_1 компенсувати вартість належної йому 1/2 частки павільйону; визнати нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_3 його особистою приватною власністю./т.2 а.с.2-5, т. 5 а.с. 103-104/. В обґрунтування позову вказав, що з 1994 року займається підприємницькою діяльністю, для здійснення підприємницької діяльності 14.03.2002 року він, як фізична особа-підприємець, за свої особисті кошти придбав нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_3.

В судове засідання позивач та відповідач не з'явилися, надали повноваження на своє представництво представникам.

Представники позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позов ОСОБА_1 підтримали, просили задовольнити, позов ОСОБА_2 не визнали, просили застосувати позовну давність до його вимог.

Представники відповідача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вважали позов ОСОБА_1 необґрунтованим, просили задовольнити позов ОСОБА_2

З'ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд дійшов висновку, що позовні заяви підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 08.12.2000 року по 07.10.2004 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, шлюбні відносини підтримували до квітня 2002 року, конкретне число цього місяця не зазначено/т. 1 а.с. 4, 113-115/.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Під час перебування у шлюбі ОСОБА_2, як підприємцем, було набуто згідно договору купівлі-продажу від 14.03.2002 року нежитлове вбудоване приміщення за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 160, 5 кв.м./т.1 а.с.6/, а ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 07.03.2001 року квартиру за адресою: АДРЕСА_1, житловою площею 61, 4 кв.м., загальною площею 74,3 кв.м./т. 3 а.с.95/.

Оскільки майно набуте в період чинності Кодексу про шлюб та сім'ю України, то його правовий режим визначається судом відповідно до положень цього Кодексу.

За ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям під час шлюбу, визнається його спільною сумісною власністю, і кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Частиною 2 ст. 29 КпШС України визначено, що поділ спільного сумісного майна подружжя може бути проведений як під час перебування у шлюбі, так і після розірвання шлюбу.

Згідно ст. 11 КпШС України, у тих випадках, коли для окремих вимог встановлено строк позовної давності, він обчислюється, якщо інше не встановлено законом, з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Розірвання шлюбу не тягне автоматичного скасування режиму спільності у відношенні майна, яке було набуто подружжям в період шлюбу. Таке майно є спільним, доки не буде здійснений його поділ. Майно може бути спільним необмежений час і після розірвання шлюбу, якщо ніхто з подружжя не ставить питання про його поділ і не порушує прав іншого співвласника.

Сторонами не оспорюється, що в частині поділу квартири за адресою: АДРЕСА_1 позивачка відмовилася від своїх вимог/т.1а.с.117/. Квартира залишилася у подружжя у спільному користуванні у режимі спільності майна. Питання про поділ цієї квартири виникло з боку відповідача після того, як він дізнався про ухвалення заочного рішення від 22.12.2009 року, яким був здійснений поділ майна подружжя, за винятком поділу цієї квартири, у відношенні якої провадження у справі було закрито у зв'язку з відмовою позивачки від своїх вимог в цій частині/т.1а.с.120-121/. Зі справи убачається, що ОСОБА_2 22.06.2012 року звернувся до суду з заявою про скасування заочного рішення, в якій вказав, що він не отримував судові повістки про виклик до суду, був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права, дізнався про заочне рішення суду лише 13.06.2012 року/т. 1 а.с. 205-206/. 02.07.2012 року заочне рішення від 22.12.2009 року було скасовано/т. 1 а.с.216/.

Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору/ст. 206 ЦПК України/.

На підставі викладеного, суд не вважає строк позовної давності пропущеним відповідачем, оскільки про порушення свого права відповідач дізнався 13.06.2012 року, і інших даних в справі немає.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, суду необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Суд враховує, що позивачкою заявлено позов про розподіл спільного сумісного майна подружжя, а саме, нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_3, присудження на її користь грошової компенсації у сумі 163 546 грн. замість її частки у праві спільної сумісної власності подружжя на майно: 1/2 частини товару в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» за адресою: АДРЕСА_3, 1/2 частини товару в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3», 1/2 частини товару в музикальному павільйоні на Центральному ринку, 1/2 частини товару в музикальному павільйоні на Центральному ринку, 1/2 частини майна в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, а відповідачем - вимоги про поділ квартири за адресою: АДРЕСА_1, торгового павільйону по АДРЕСА_4, визнання нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_3 його особистою приватною власністю. Щодо розподілу будь-якого іншого спільного майна сторонами питання не ставиться, а тому, суд на підставі ч.1 ст. 11 ЦПК України розглядає справу лише в межах заявлених сторонами позовних вимог.

В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними/ ст. 28 КпШС України/.

Поділ майна повинен здійснюватися таким чином, щоб після поділу майнові інтереси кожного з подружжя були ущемлені у найменшому ступені, і кожний з них отримав майно, яке більш всього є необхідним для подальшого проживання.

При вирішенні справи суд відхиляє доводи відповідача (в обґрунтування вимог щодо визнання нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_3 його особистою приватною власністю) про те, що позивачка не має права на це майно, оскільки не працювала, не мала самостійного заробітку, а він придбав це майно як фізична особа-підприємець для здійснення своєї підприємницької діяльності за свої особисті кошти, виходячи з наступного.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. Відповідачем не доведено, що позивачка без поважних причин не мала самостійного заробітку, ухилялася від утримання майна, тощо. Дитина ОСОБА_3 у подружжя народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, спірна нежитлова будівля придбана 14.03.2002 року, позивачка здійснювала догляд за дитиною з часу її народження, вказане не спростовано відповідачем.

Майно приватного підприємства чи фізичної особи-підприємця також є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Доказів, що спірна нежитлова будівля придбана виключно за особисті кошти відповідача, немає. Надані відповідачем довідки про доходи від підприємницької діяльності не є доказом, що підтверджує придбання спірної будівлі виключно за його особисті кошти, а лише свідчать про його прибутки у відповідний період часу. Докази, що витрати на проведення невід'ємних поліпшень спірної будівлі у розмірі 18100 грн.(на які вказано в договорі купівлі-продажу від 14.03.2002 року) були здійснені до укладення шлюбу, виключно за особисті кошти відповідача, відсутні. Даних про наявність між подружжям домовленості або шлюбного договору в справі немає.

Щодо доводів позивачки про необхідність відступити від принципу рівності часток подружжя при розподілі нежитлової будівлі з урахуванням інтересів дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з позивачкою, а відповідач, як батько, не забезпечує в повному обсязі матеріальне утримання дитини, яка знаходиться на обліку у лікаря кардіолога, потребує суворої дієти, лікування та оздоровлення в санаторіях спеціального напрямку, то суд зазначає таке.

При відступленні від рівності часток при поділі спільного майна необхідно, щоб інтереси дитини беззаперечно вимагали збільшення частки одного з подружжя в праві власності на майно(тяжка хвороба дитини, інвалідність, тощо). Факт проживання дитини з одним із батьків після розірвання шлюбу, не є підставою для визнання за ним права на отримання більшої частки в спільному майні. Законодавство встановлює, що інтереси дитини забезпечуються виплатою аліментів на її утримання. Щодо майна подружжя, то при житті батьків діти не мають права на їх майно. Якщо суд збільшує частку одного з подружжя з урахуванням інтересів неповнолітньої дітини, є необхідним приймати до уваги те, що отримане понад частки майно належить на праві власності цьому супругу, а не дитині. Суд також враховує місце проживання та ступень забезпеченості житлом позивача, відповідача, а також і їх дитини, житлові інтереси якої суд вважає забезпеченими, оскільки питання про збільшення частки при поділі житлового приміщення не ставиться. Позивачкою у відповідності до вимог ст. 10, 60 ЦПК України не доведено, що через хворобу дитини маються значні витрати на її лікування, і є необхідність у збільшенні частки саме при поділі нежитлової будівлі, що інтереси дитини потребують відступлення від рівності часток саме при поділі цього нежитлового приміщення. Суд немає підстав вважати, що саме відступлення від рівності часток при поділі нежитлового приміщення, в якому відповідач здійснює свою підприємницьку діяльність, є необхідним для найбільш повного забезпечення інтересів дитини. Відповідач, який діє у справі через представника, не погоджується з наявністю та визначенням заборгованості по аліментам, вказуючи, що належно в повному обсязі здійснює їх сплату дитині. Позивачка має право звернутися до суду з вимогами з приводу участі батька у додаткових витратах на дитину.

З огляду на вказане, нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_3, є спільною сумісною власністю подружжя, і підлягає поділу у рівних частках.

Також спільною сумісною власністю подружжя суд визнає квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яка підлягає поділу у рівних частках.

Вимоги відповідача про відступлення від рівності часток при поділі цього житлового приміщення та визнання за ним права власності на 2/3 частки цієї квартири з реальним її поділом, за яким він просить йому виділити 2 житлові кімнати та коридор, а позивачці 1 кімнату та кухню, а у разі неможливості поділу квартири в натурі стягнути з позивачки грошову компенсацію /т. 5 а.с.103-104, 110-111/ не підлягають задоволенню у зв'язку з їх недоведеністю. Крім того, при вирішенні вищевказаного питання враховується реальна можливість виплати такої компенсації. Ні позивачка, ні відповідач згоди на сплату компенсації за частку як цього, так і іншого спільного подружнього майна не надавали. Підстав для відступлення від рівності часток при поділі цього житлового приміщення не знайдено. Відповідач має право звернутися до суду з вимогами щодо реального поділу квартири після визначення ідеальних часток кожного з подружжя у праві власності на цю квартиру.

За положеннями ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи вищевказані вимоги ст. 10 ЦПК України судом виконані. Судом неодноразово роз'яснювалося про здійснення цивільного судочинства на засадах змагальності сторін, про обов'язок доводити ті обставини, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням вимог закону, суд в частині вимог позивачки про стягнення з відповідача на її користь грошової компенсації у сумі 163 546 грн. замість її частки у праві спільної сумісної власності подружжя на майно: 1/2 частини товару в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» за адресою: АДРЕСА_3, 1/2 частини товару в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3», 1/2 частини товару в музикальному павільйоні на Центральному ринку згідно актів опису державного виконавця від 02.07.2002 року, 03.07.2002 року/т. 1 а.с. 34-40, 41-48/, 1/2 частини майна в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, приходить до висновку, що вони задоволенню не підлягають, майно, зазначене в актах опису державного виконавця є неподільним, яке майно в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 підлягає поділу позивачкою не зазначено взагалі, ні позивачка, ні відповідач згоди на сплату компенсації за частку вищевказаного майна не надавали, відповідач заперечує придбання ним цього майна, у відповідності до вимог ст. 10,60 ЦПК України позивачкою не доведено джерело і час придбання вказаного майна в період шлюбу, що надавало би можливість вважати його спільним майном подружжя. Докази, які б однозначно і беззаперечно підтверджували набуття цього майна саме відповідачем або саме позивачкою під час шлюбу, і належності його саме ним; первинні документи, які містили б найменування майна, його кількість, конкретну дату набуття цього майна, особу, яка це майна набула, відсутні.

Вимоги відповідача про визнання за ним права власності на 1/2 частину торгового павільйону по АДРЕСА_4, а у разі відсутності павільйону про стягнення з позивачки компенсації за частку цього спільного майна також не знайшли свого підтвердження при розгляді справи з огляду на те, що це майно є неподільним, ні позивачка, ні відповідач згоди на сплату компенсації за частку цього майна не надавали, позивач заперечує наявність цього майна на час припинення спільного ведення господарства. У відповідності до вимог ст. 10,60 ЦПК України відповідачем не доведено наявність цього майна на час припинення спільного ведення господарства.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вартість майна, щодо якого заявлено вимоги про розподіл, між подружжям не погоджена З питання визначення дійсної (реальної) вартості квартири за адресою: АДРЕСА_1 з урахуванням її фізичного зношення на момент оцінки, судом призначалася судова експертиза, однак за повідомленням експертної установи її проведення у зв'язку з незабезпеченням доступу до квартири є неможливим. Суд також роз'яснював сторонам їх права та обов'язки, попереджував про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, сприяв здійсненню їх прав, зокрема, роз'яснював право заявити у справі клопотання про проведення судової експертизи для визначення на час розгляду справи вартості нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_3 та іншого майна, яке сторони вважають спільним, однак сторони не бажали заявляти таке клопотання.

У зв'язку з цим при розгляді справи ціна позову визначається з вартості спірного майна, зазначеної у правовстановлюючих документах, які наявні в справі. Інших даних суду надано не було.

Згідно договорів купівлі-продажу:

- від 14.03.2002 року вартість нежитлового вбудованого приміщення за адресою: АДРЕСА_3, складала 36300 грн./т.1 а.с.6/,

- від 07.03.2001 року продаж квартири за адресою: АДРЕСА_1 вчинено за 9900 грн./т. 3 а.с.95/.

- від 27.01.1998 року продаж торгового кіоску(в районі Центрального ринку м. Лозова) вчинено за 2283 грн./т. 5 а.с.25,26/.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст. 88 ЦПК України з урахуванням положень Закону України «Про судовий збір». При пред'явленні позову до суду позивачка судовий збір не сплачувала, відповідач сплатив 214, 60 грн./т. 2 а.с.1/.

Судовий збір у справі з приводу розгляду вимог про поділ нежитлового вбудованого приміщення за адресою: АДРЕСА_3 та квартири за адресою: АДРЕСА_1, щодо яких судом визнається право власності по 1/2 частини за кожним з подружжя, розподіляється порівну між сторонами на користь держави, тобто по 1%*1/2* 36300 грн. + 1%*1/2* 9900 грн. = 181,50 грн. + 49,50 грн. = 231 грн.

Судовий збір у справі з приводу розгляду майнових вимог позивачки щодо стягнення грошової компенсації у сумі 163 546 грн. становить: 1%* 163 546 грн. = 1 635,46 грн. та підлягає стягненню з неї на користь держави.

Судовий збір у справі з приводу розгляду майнових вимог відповідача щодо 1/2 частини торгового павільйону становить: 1%* 2283 грн. = 22,83 грн. та підлягає стягненню з нього на користь держави.

Отже, судовий збір підлягає стягненню на користь держави: з позивачки в сумі: 231 грн. + 1 635,46 грн. = 1866,46 грн.; з відповідача (з урахуванням сплаченої суми 214, 60 грн.) в розмірі: 231 грн. + 22,83 грн. - 214, 60 грн. = 39,23 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 213-215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1, придбаної на ім'я ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 07.03.2001 року, посвідченого державним нотаріусом Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області Степанчук Н.О., 07.03.2001 року, реєстровий № 1-316.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1, придбаної на ім'я ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 07.03.2001 року, посвідченого державним нотаріусом Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області Степанчук Н.О., 07.03.2001 року, реєстровий № 1-316.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину нежитлового вбудованого приміщення за адресою: АДРЕСА_3, придбаного на ім'я ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 14.03.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_11 14.03.2002 року, реєстровий № 1670.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину нежитлового вбудованого приміщення за адресою: АДРЕСА_3, придбаного на ім'я ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 14.03.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_11 14.03.2002 року, реєстровий № 1670.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір 1866(одну тисячу вісімсот шістдесят шість) грн. 46 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір 39(тридцять дев'ять) грн.23 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харкiвської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: К.Ш. Харабадзе