Рішення № 33551118, 18.09.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" вересня 2013 р.Справа № 916/2142/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський Торговий Дім "Сонячна Долина Плюс";

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АЯКС-УКРАЇНА"

про стягнення 64365,36грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: Цулукідзе Г.А. - по довіреності № б\н від 02.09.2013 року.

Від відповідача: -не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю " Одеський Торговий Дім "Сонячна Долина Плюс", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „АЯКС-УКРАЇНА" про стягнення заборгованості у розмірі 64365,36грн., а саме: основного боргу у розмірі 55767,89грн., 3%річних у розмірі 668,11грн., 25% річних від суми прострочення оплати за товар більш ніж 10 календарних днів, у розмірі 4652,39грн. та пені у розмірі 3276,97грн.

Також, в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України позивач просить накласти арешт на майно та розрахункові рахунки ТОВ " АЯКС-УКРАЇНА " .

Суд відмовляє в задоволенні забезпечення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві

Відповідно до ч. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" із змінами та доповненнями, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" із змінами та доповненнями, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що заява про забезпечення позову необґрунтована та така, що не відповідає вимогам діючого законодавства.

Відповідач в судове засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про поважність причин відсутності не повідомив, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

« 02» грудня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський Торговий Дім «Сонячна долина плюс» (надалі - «Позивач») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аякс-Україна» (надалі - «Відповідач») був укладений Генеральний Договір гистрибюції № 901468-11 (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору Продавець надає Дистриб'юторові права офіційного дистриб'ютора із продажу винятково на території Одеської області товарів під ТМ „Сонячна долина", а також інші товари.

Згідно п 4.5. оплата за поставлений Товар здійснюється на умовах відстрочення платежу на 21 календарних дня з моменту поставки Товару.

Пунктом 4.6. Договору встановлено, що Підставою для оплати є т/т накладні, реалізаційні накладні і рахунки Продавця.

Однак, у період дії Договору, Відповідачем неодноразово порушувались строки оплати переданого у власність Товару.

В період з 18.01.2013 р. по 27.02.2013 р. Позивачем на адресу Відповідача було поставлено Товару за наступними товарно-транспортними накладними: ТТН № СД003625 від 18.01.2013 р.; ТТН № СД005407 від 25.01.2013 р.; ТТН № СД007089 від 01.02.2013 р.; ТТН № СД008862 від 08.02.2013 р.; ТТН № СД010674 від 15.02.2013 р.; ТТН № СД013511 від 27.02.2013 р.

Загальна сума поставленого Товару згідно вищезазначених товарно-транспортних накладних складає 82 767,89 гривень. Відповідачем сплачено лише 27 000,00 гривень. Таким чином, загальна сума боргу по сплаті Товару складає 55 767,89 гривень.

З метою досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача була направлена претензія щодо сплати боргу за поставлений товар (вих. № 184 від 23.04.2013 р.) з вимогою сплатити суму заборгованості в строк до 30.04.2013 р. , яка на день надіслання претензії складала 56767,89гривень. Але Відповідачем відповіді на претензію не надано та суму боргу за товар сплачено частково у розмірі 1 000.00 гривень.

Отже, сума боргу за договором складає 55767,89грн..

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати заборгованості за товар, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 64365,36грн., а саме: основного боргу у розмірі 55767,89грн., 3%річних у розмірі 668,11грн., 25% річних від суми прострочення оплати за товар більш ніж 10 календарних днів, у розмірі 4652,39грн. та пені у розмірі 3276,97грн..

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність поставки позивачем відповідачу товару, існування заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю „АЯКС-УКРАЇНА" по оплаті вартості отриманого товару, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача вартості поставленого товару в сумі 55767,89грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 668,11грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю „АЯКС-УКРАЇНА" за отриманий товар, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 668,11грн., підлягає судом задоволенню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „АЯКС-УКРАЇНА" 25% річних від суми прострочення оплати за товар більш ніж 10 календарних днів, у розмірі 4652,39грн. та пені у розмірі 3276,97грн.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до п. 3 ст.692 ЦК України уразі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплату товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до п. 9.3. договору при порушенні строків, установлених пунктом 4.5. даного Договору, Дистриб'ютор зобов'язується виплатити на користь Продавця пеню на суму заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожний календарний день прострочення, впродовж всього строку позовної давності, у межах якого Продавець може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права. Крім стягнення пені Продавець має право до повного погашення заборгованості припинити будь - які поставки Дистриб'ютору Продукції.

Також згідно п. 9.3.1. Договору при порушенні строків, установлених пунктом 4.5. даного Договору більше ніж на 10 (десять) календарних днів, Дистриб'ютор зобов'язується сплатити на користь Продавця крГм пені також 25 % річних від простроченої суми відповідно до ст. 692 ЦК України. У цьому випадку Покупець зобов'язаний відшкодувати Постачальнику усі збитки, в тому числі втрачену вигоду.

Наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 3276,97грн. та 25% річних від суми прострочення оплати за товар більш ніж 10 календарних днів у розмірі 4652,39грн., на думку суду, здійснений належним чином, тому судом підлягає задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобов'язань.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю " Одеський Торговий Дім "Сонячна Долина Плюс " до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „АЯКС-УКРАЇНА" про стягнення заборгованості у розмірі 64365,36грн., а саме: основного боргу у розмірі 55767,89грн., 3%річних у розмірі 668,11грн., 25% річних від суми прострочення оплати за товар більш ніж 10 календарних днів, у розмірі 4652,39грн. та пені у розмірі 3276,97грн, є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „АЯКС-УКРАЇНА" (66300, Одеська область, м. Котовськ, провулок Довженка, 1, код ЄДРПОУ 37280415) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Одеський Торговий Дім "Сонячна Долина Плюс" (65039, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 16, код ЄДРПОУ 37874219) основного боргу у розмірі 55767,89грн., 3%річних у розмірі 668,11грн., 25% річних від суми прострочення оплати за товар більш ніж 10 календарних днів у розмірі 4652,39грн. та пені у розмірі 3276,97грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Літвінов С.В.