Рішення № 33550334, 12.09.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/3591/13 12.09.2013 12.09.2013 12.09.2013

Провадження № 22ц/784/2941/13 Суддя першої інстанції Кучерявенко С.С.

Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

12 вересня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Царюк Л.М., Крамаренко Т.В.,

при секретарі Дубовій К.В.,

за участю: представника позивача - Стефурак Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 25 червня 2013 року за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

28 березня 2013 року публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (надалі - Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 20 вересня 2007 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 471, за умовами якого Банк надав останньому кредит в розмірі 100000 грн., з платою за користування кредиту 16 % річних, терміном повернення до 19 вересня 2017 року.

Крім того, для забезпечення виконання умов кредитного договору в той же день між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 471/1, за умовами якого вона відповідає перед кредитором у тому ж обсязі що і боржник.

Оскільки позивальник не виконує своїх зобов'язань щодо погашення кредиту і станом на 1 січня 2013 року у нього утворилася заборгованість на суму 27577,57 грн., яку відповідачі добровільно відмовляються погасити, то позивач просив стягнути з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в солідарному порядку зазначену заборгованість по кредитному договору.

Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 25 червня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь Банку заборгованість за кредитним договором № 471 від 20 вересня 2007 року станом на 1 січня 2013 року в сумі 27577 грн. 57 коп. Також розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 20 вересня 2007 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 471, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в сумі 100000 грн. зі сплатою за користування кредитом в розмірі 16 % річних, строком до 19 вересня 2017 року.

За п.п. 1.5 зазначеного договору позичальник зобов'язався щомісячно до 20 числа наступного за звітним місяцем, проводити погашення кредиту рівними частками у сумі 833.33 грн. та сплачувати проценти, нараховані Банком на залишок заборгованості за кредитом.

Підпунктом 1.12 вказаного договору передбачена сплата за супроводження кредиту в розмірі 0.05%, яка здійснюється щомісячно одночасно зі сплатою кредиту та відсотків.

За порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню основної суми кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів за цим договором, позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі 0.03% від суми несплаченого платежу, за кожен день прострочення (п.п. 5.2 кредитного договору).

20 вересня 2007 року між позивачем та ОСОБА_4 для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором було укладено договір поруки.

Згідно п.1.1 цього договору ОСОБА_4 відповідає перед кредитором у тому ж обсязі що і боржник.

За розрахунками позивача заборгованість за кредитним договором складає 27577грн. 57 коп., зокрема: 25 293 грн. 51 коп. заборгованість за кредитом; 2047 грн. 39коп. заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами; 75 грн. 90 коп. заборгованість по комісії за супроводження кредиту; 160 грн. 77 коп. пеня.

Стаття 526 ЦК України зазначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 1050 ЦПК України в разі прострочення повернення чергової частини позики позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Оскільки місцевим судом встановлені факти укладання між ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_3 кредитного договору, та між позивачем і ОСОБА_4 договору поруки, а також факти належного виконання позивачем умов договору кредиту та неналежного виконання відповідачами своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Твердження апелянта щодо не вирішення Банком в порушення вимог п. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» ( в редакції Закону від 22 вересня 2011 року) спору в досудовому порядку не заслуговують на увагу, оскільки положення цієї норми матеріального права не розповсюджуються на правовідносини сторін, що виникли 20 вересня 2007 року з дня укладення кредитного договору, тобто до прийняття нової редакції цієї статті.

Крім того, з наданих Банком в апеляційній інстанції письмових доказів вбачається, що на адресу відповідачів направлялася письмова досудова вимога Банку про сплату боргу.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що під час розгляду справи суд першої інстанції встановив фактичні обставини справи на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального права, а тому відсутні підстави, передбачені ст. 309 ЦПК України, для скасування прийнятого у справі рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 25 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: