Рішення № 33550130, 15.08.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/17940/13-ц

Провадження №2/761/6646/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

15 серпня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Гриньковської Н.Ю.

при секретарі: Подмазко О.Д.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікол" про стягнення заробітної плати при звільненні працівника, -

в с т а н о в и в:

У липні 2013р ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про стягнення з ТОВ "Мікол" заборгованості по заробітній платі в сумі 11289,20грн. та середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати з березня 2013р. по день фактичного розрахунку.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 25.09.2013р. він працював на підприємстві ТОВ «Мікол» на посаді монтажника будівельного 3 розряду. При звільненні з роботи за власним бажанням, на підставі ст.38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), йому не було виплачено заробітну плату, внаслідок відсутності коштів на підприємстві. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у сум 11289,23грн. та середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати з березня 2013р. по день фактичного розрахунку.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, та, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача на його користь 11289,23грн. заборгованості по заробітній платі та 10387,60грн. середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати (з 31.05.2013р. по 24.07.2013р.).

Відповідач до судового засідання не з'явився, у відповідності до ч.5 ст.74 ЦПК України належно повідомлений про місце та час розгляду справи, про причини неявки суд не сповіщав, заяву про розгляд справи за його відсутності не надавав.

У відповідності до вимог ст.224 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечував позивач.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши всі докази у їх сукупності, вислухавши думку позивача дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач працював у відповідача на посаді монтажника будівельного 3 розряду з 25.09.2012р. по 31.05.2013р. Наказом №Мі/К-000299 від 31.05.2013р. ОСОБА_1 був звільнений з посади на підставі ст.38 КЗпП України (за власним бажанням) (а.с.4).

З наданої відповідачем довідки №570/02 від 08.08.2013р., вбачається, що заборгованість по заробітній платі перед позивачем за квітень-травень 2013р. складає 11289,23грн.(а.с.15).

У відповідності з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості по заробітній платі у розмірі 11289,23грн. підлягають задоволенню.

При цьому, згідно ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.20 Постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24 грудня 1999р. установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Проте, в порушення вимог ст. 60 ЦПК України, стороною відповідача протягом всього часу розгляду справи в суді не було надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що затримка в проведенні остаточного розрахунку з позивачем при звільненні, відбулася не з вини відповідача.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

З урахуванням положень п.2,8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 08.02.1995р. №100, середньоденна заробітна плата позивача за квітень-травень місяці 2013р. становить 259,69грн, що, також, підтверджується довідкою наданої відповідачем №570/02 від 08.08.2013р. (а.с.15).

З часу звільнення позивача, а саме - 31.05.2013р. до часу звернення до суду - 24.07.2013р., пройшло 38 робочих днів, що також підтверджується наданим позивачем розрахунком.

Отже, з урахуванням положень ст.117 КЗпП України, беручи до уваги зміст п.2,8 положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 08.02.1995р. №100 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки належної позивачу заробітної плати у розмірі 9868,22грн. (259,69грн. х 38 календарних днів) з врахуванням прибуткового податку.

Згідно із п.2) ч.1 ст.367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині виплати позивачу заробітної плати за один місяць.

Крім того, відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 229,40грн.

Керуючись ст. ст. 57-60, 74, 88, 179, 208, 209,212- 215, 218,223,224,294,367 ЦПК України, суд, 116,117 КЗпП України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікол" про стягнення заробітної плати при звільненні працівника - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікол" (код ЄДРПОУ - 21570210, 01054 м.Київ, вул.Павлівська,7) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1) суму заборгованості по невиплаченій заробітній платі в розмірі 11289,23 (одинадцять тисяч двісті вісімдесят дев'ять) грн. 23 коп.; середній заробіток за час затримки виплати належних звільненому позивачу сум в розмірі 9868,22 (дев'ять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 22 коп. з врахуванням прибуткового податку.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікол" на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць в розмірі 4165 (чотири тисячі сто шістдесят п'ять) грн. 00 коп. без врахування прибуткового податку.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:

повний текст рішення виготовлений 20.08.2013р.