Рішення № 33550086, 19.09.2013, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/2003/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

13 вересня 2013 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої - судді Керекези Я.І.,

при секретарі Ткалі І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяслав - Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом і просить стягнути з відповідача борг за договором позики в розмірі 65 885 грн. 22 коп., з них 10000 гривень основного боргу, 532000 гривень відсотків, 1823, 03 гривень інфляційних та 862,19 гривень 3% річних. Також просить стягнути із відповідача судові витрати по справі. Посилається на те, що надав 17.06.2010 року відповідачу позику в розмірі 10 000 грн. із сплатою 15 % місячних, про що відповідач власноручно написав розписку. Відповідач зобов'язувався повернути кошти до 17.07.2010 року, проте до цього часу свої зобов'язання не виконав.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав повністю та просить його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засідання позов визнав частково, не заперечує проти стягнення 10000 гривень, як суми основного боргу. Не визнає нараховану позивачем суму відсотків, вважаючи завищеною, суму індексу інфляції та суму 3% річних.

В судовому засіданні встановлено наступне.

З оригінала розписки від 17.06.2010 року вбачається, що ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 гроші в сумі 4000 гривень під 15% місячних, які зобов'язувався повернути до 17.07.2010 року. Крім того, 17.06.2010 р. ОСОБА_2 додатково взяв у ОСОБА_1 6000 гривень, які зобов'язувався повернути також до 17.07.2010 року.

До 17 липня 2010 року у зазначений строк ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання не виконав, позику не повернув.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей.

Згідно з вимогами ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання.

Боргова розписка пред'явлена суду позивачем, що свідчить про те, що відповідач борг не повернув.

Відповідач не заперечує проти стягнення з нього 10000 гривень основного боргу.

З врахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення 10000 гривень основного боргу.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 цього Кодексу, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. Уразі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Суд приймає розрахунок інфляційного збільшення за весь час прострочення платежу, проведений позивачем, оскільки він здійснений відповідно до норм закону.

Щодо розрахунку розміру заборгованості за процентами ( 15% щомісячно), слід зазначити наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача проценти в розмірі 53200 гривень, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 взяв у нього в борг 10000 гривень під 15 % місячних. Однак суд не може погодитися з такими доводами позивача, оскільки з оригіналу розписки, наданої позивачем, вбачається , що під 15% місячних взято в борг лише суму 4000 гривень. Належних та допустимих доказів того, що і суму 6000 гривень взято в борг під 15% місячних позивачем не надано. Тому, оскільки строк заборгованості щодо повергнення боргу складає 36 місяців, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача процентів (15% місячних) в розмірі 21600 гривень ( 36 х 600 = 21600 грн.).

Відповідач ОСОБА_2 зазначив, а позивач ОСОБА_1 визнав ту обставину,що 29.08.2011 року відповідач передав позивачу 1000 гривень в рахунок погашення процентів. Однак позивач зазначив, що не включив дану суму в розрахунок заборгованості про процентах, оскільки розрахунок він зробив станом на 01.07.2013 року, в суд звернуся 16.07.2013 року, станом на час розгляду справи сума заборгованості по процентах ще збільшилася, і 1000 гривень вважає як компенсацію за збільшення боргу за період після 01.07.2013 року.

Однак суд не може погодитися з такими доводами позивача, виходячи з наступного. 1000 гривень було сплачено ще у 2011 році і, здійснюючи розрахунок стану заборгованості станом на 01.07.2013 року позивач зобов'язаний був врахувати всі здійсненні відповідачем проплати в рахунок погашення заборгованості. А перерахувати розмір заборгованості в зв'язку з його збільшенням в процесі розгляду справи позивач мав право, збільшивши розмір позовних вимог, про що йому неодноразово роз'яснювалося судом. Однак він не скористався таким правом.

Отже, оскільки судом встановлено, що відповідач віддав позивачу 1000 гривень в рахунок погашення заборгованості за процентами, розмір заборгованості в цій частині, яку має сплатити відповідач, становить 20600 гривень (21600- 10000= 20600 гривень).

Суд також не може погодитися з розрахунком розміру заборгованості 3% річних, проведений позивачем, оскільки, як вже зазначалося, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки згідно оригіналу розписки 4000 гривень було взято в борг під 15 % місячних, стягнення 3% річних можливе лише при стягненні основного боргу в розмірі 6000 гривень ( будь-який інший процент розпискою встановлено не було). За таких обставин, суд вважає, що з відповідача повинно бути стягнуто в рахунок 3% річних суму в розмірі 538 гривень 52 коп. (6000 грн. х 3% : 100% х 1092 дн. = 538, 52 грн.).

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Не підлягає до задоволення вимога позивача про повернення йому судових витрат, оскільки в силу ч. 3 ст. 88 ЦПК України, судові витрати по даній справі підлягають стягненню з відповідача в дохід держави.

На основі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч) грн. основного боргу, 20600 (двадцять тисяч шістсот) гривень відсотків, 1 823 (одна тисяча вісімсот двадцять три) грн. 03 коп. інфляційного збільшення за весь період прострочення, три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 538 (п'ятсот тридцять вісім) гривень 52 коп., а всього 32961 (тридцять дві тисячі дев'ятсот шістдесят одна) гривень 55 коп.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у розмірі 329 (триста двадцять дев'ять) гривень 62 копійок.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Складання рішення в повному обсязі вчинено 17.09.2013 року.

Суддя Я. І. Керекеза