Рішення № 33547295, 05.09.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУДONT>

58">Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2013 р. Справа № 911/2633/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦКОНТЕЙНЕР",

65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 17, офіс 8 В

до Приватного підприємства "ОРЄАНДА",/P>

5">08153, Київська обл., м. Боярка, вул. Лінійна, 32

про стягнення 14 707,63 грн.

за участю представників:

позивача – не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином;

відповідача – не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦКОНТЕЙНЕР" (далі – позивач) до Приватного підприємства "ОРЄАНДА" (далі – відповідач) про стягнення 14 707,63 грн., з яких: 13 000,00 грн. – основний борг, 476,54 грн. – 3% річних та 1 231,07 грн. – пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов’язань з оплати послуг, що отримані за договором транспортного експедирування від 10.05.2009 № ИР-114.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.07.2013 порушено провадження, розгляд справи призначено на 08.08.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 16884 від 07.08.2013) позивачем подано заяву про забезпечення позову.

У судове засідання 08.08.2013 представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали суду від 10.07.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 22.08.2013.

У судове засідання 22.08.2013 представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали суду від 10.07.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 05.08.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18811 від 04.09.2013) позивачем подано розрахунок позовної вимоги про стягнення 3% річних.

У судове засідання 05.09.2013 представники сторін не з’явились. Відповідач відзив на позов не подав.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.09.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦКОНТЕЙНЕР" (далі - експедитор) та Приватним підприємством "ОРЄАНДА" (далі - клієнт) укладено договір транспортного експедирування від 10.05.2009 № ИР-114 (далі - Договір), за умовами якого експедитор взяв на себе зобов'язання за плату та за рахунок клієнта виконати послуги, пов'язані з перевезенням імпортного вантажу клієнта по маршруту, що вказаний у додатках до Договору (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 3.1. Договору, обсяг фактично наданих послуг підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт/наданих послуг.

Оплата послуг за Договором здійснюється на умовах 100% попередньої оплати, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок експедитора у термін до 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку, якщо інші умови не передбачені Договором (пункт 3.2. Договору).

Відшкодування додаткових витрат експедитора провадиться клієнтом шляхом оплати рахунку експедитора у термін до 3-х банківських днів після отримання клієнтом рахунку електронною поштою чи факсом (пункт 3.3. Договору).

Строк дії Договору - до 31.12.2009 та до повного виконання сторонами зобов'язань.

17.02.1012 між сторонами підписано Додаток № 21 до Договору, за умовами якого експедитор взяв на себе зобов'язання за плату та за рахунок клієнта виконати послуги, пов'язані з перевезенням імпортного вантажу клієнта по маршруту: порт Одеса - Київ. Тарифи по демереджу, детеншену, портовому зберіганню та льодовому збору застосовуються у відповідності з правилами лінії і порту та умовами перевезення та сплачується додатково.

ass="fs290">На виконання умов Договору, позивач надав відповідачу послуги, а відповідач вказані послуги прийняв на суму 110 934,87 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття наданих послуг: від 17.02.2012 № 1919 на суму 25 482,04 грн., від 20.02.2012 № 1925 на суму 83 958,92 грн., від 23.02.2012 № 1936 на суму 599,03 грн., від 28.02.2012 № 1943 на суму 894,88 грн., що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками їх печаток. До матеріалів справи долучені копії вказаних актів здачі-прийняття наданих послуг.

Крім того, до матеріалів справи надано копії рахунків на оплату наданих послуг, що складені позивачем відповідно до пункту 3.3. Договору.

Суд звертає увагу, що реквізити вказаних рахунків зазначаються в спірних актах здачі-прийняття наданих послуг, що підписані відповідачем, отже, дані рахунки ним отримані, відтак, відповідач зобов’язаний їх оплатити протягом 3-х днів, відповідно до пункту 3.3. Договору.

Як зазначається позивачем та підтверджується матеріалами справи, відповідач частково оплатив спірні послуги на суму 97 934,87 грн., що підтверджується банківською довідкою та випискою до неї за період з 20.02.2012 по 05.08.2013, що засвідчені підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплені відбитком її печатки (оригінал у матеріалах справи).>

До матеріалів справи подано лист відповідача від 21.02.2012 № 44, в якому останній визнає суму боргу за рахунком від 20.02.2012 № 1925, що не оплачений відповідачем.

На підтвердження наявності заборгованості, позивачем надано суду акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, згідно якого заборгованість відповідача станом на 31.03.2012 складає 18 000,00 грн. Підписи представників сторін в акті скріплені відбитками їх печаток, що свідчить про погодження юридичними особами відомостей, що ньому зазначені.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем направлено на адресу відповідача претензію від 19.11.2012 № 80 з вимогою сплатити заборгованість за Договором у сумі 13 977,74 грн.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами.

Відповідно до lass="fs347">статті 34fs279"> Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі статті 32 Господарського процесуального кодексу України, при з'ясуванні обставин справи, судом враховано письмові пояснення позивача про відсутність між сторонами інших правовідносин, крім тих, що виникли на підставі Договору, стягнення заборгованості за яким є предметом позову в даній справі, що не заперечене відповідачем.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: акти здачі-прийняття наданих послуг - у якості письмових доказів надання послуг та прийняття їх уповноваженою особою відповідача, банківську довідку з випискою - у якості письмового доказу для встановлення сум, що перераховані відповідачем за Договором, а, відтак, розміру заборгованості, а також акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 31.03.2012, у зв'язку з тим, що зазначений акт підписаний у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток - в якості письмового доказу визнання відповідачем станом на 31.03.2012 наявності у нього заборгованості перед позивачем у зазначеному розмірі.

Доказів збільшення грошових зобов'язань відповідача або перерахування коштів, що ним здійснено, суду не надано. Перерахування коштів, що вказані у довідці банківської установи з доданою до неї випискою, саме за спірним зобов'язанням відповідача, судом встановлено, з огляду на призначення платежів, що в ній зазначені та відсутності доказів наявності інших грошових зобов'язань відповідача перед позивачем./FONT>

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором у розмірі 13 000,00 грн. - різниця між загальною вартістю наданих послуг (110 934,87 грн.) та перерахованими коштами (97 934,87 грн.).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор (транспортний експедитор) - це суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Стаття 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлює, що експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначених у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу, в тому числі виконання митних формальностей тощо.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З огляду на викладене, наявні в матеріалах справи письмові докази та положення укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 13 000,00 грн. боргу з оплати наданих послуг є доведеною та обґрунтованою.

Крім того, позивач заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка за розрахунком позивача складає 1 231,07 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов’язання.

Відповідно до приписів статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За результатами дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що такий вид забезпечення виконання грошового зобов’язання, як сплата неустойки у вигляді пені за час прострочення грошового зобов’язання з оплати наданих послуг, сторони у Договорі чи в актах виконаних робіт (наданих послуг) не встановили.

Зважаючи на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань 1 231,07 грн. пені є безпідставною та задоволенню не підлягає.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 476,54 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірними та відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 476,54 грн. 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, оцінки матеріалів справи та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 13 000,00 грн. основної заборгованості та 476,54 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовна вимога про стягнення пені у розмірі 1 231,07 грн. задоволенню не підлягає.

Крім того, позивачем подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову.

За змістом пункту 10. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 № 6 результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу про вжиття заходів до забезпечення позову повинні зазначатись в резолютивній частині рішення суду.

У відповідності до статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, яка подала позов, або за своєю ініціативою має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Зі змісту вказаних статей вбачається, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Більш того, у розумінні положень розділу 10 Господарського процесуального кодексу України "Забезпечення позову", розглядаючи вимогу про забезпечення позову, суд оцінює, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже, вимога про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення ускладнень у виконанні судового рішення.

Разом з тим, як вбачається із заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, вказана вимога ґрунтується на припущеннях позивача, в ній не наведено обставин, які могли б стати підставами для вжиття таких заходів та не надано жодного доказу на підтвердження вказаної вимоги, відтак, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності фактичних обставин, з якими законодавство пов'язує застосування вищевказаних заходів.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не подано належних доказів сплати судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову.

Підпунктом 3 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено справляння судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову. Розмір ставок судового збору встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" з 01.01.2013 встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі – 1 147,00 грн.

Отже, сума судового збору за подання заяви про забезпечення позову мала бути сплачена у розмірі 1 720,50 грн.

Пунктом 2.22. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у разі, коли Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості повернення господарським судом заяви у зв'язку з неподанням доказів сплати суми судового збору (наприклад, заяви про забезпечення позову), суд повинен розглянути зазначену заяву й за відсутності таких доказів, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами згідно із статтею 49 названого Кодексу у залежності від результатів розгляду відповідної заяви; про такий розподіл може бути зазначено і в рішенні господарського суду, прийнятому за результатами розгляду справи.

Враховуючи, що за розгляд заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, яку розглянуто судом, позивачем не сплачено судовий збір у встановленому законом порядку та розмірі, а також, з огляду на те, що судом визнано вказану заяву безпідставною, витрати по сплаті відповідної суми, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, що сплачений позивачем за подання позовної заяви, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ОРЄАНДА" (08153, Київська обл., м. Боярка, вул. Лінійна, 32, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31828083) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦКОНТЕЙНЕР" (65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 17, офіс 8 В, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33017312) 13 000 (тринадцять тисяч) грн. 00 коп. основної заборгованості, 476 (чотириста сімдесят шість) грн. 54 коп. 3% річних та 1 576 (одна тисяча п’ятсот сімдесят шість) грн. 48 коп. судового збору.

3. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦКОНТЕЙНЕР" про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦКОНТЕЙНЕР" (65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 17, офіс 8 В, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33017312) до Державного бюджету України 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору за розгляд заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 10.09.2013.

Суддя С.О. Саванчук