Рішення № 33547134, 10.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13561/13 10.09.13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал

Страхування"

до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -

Алихманов Мус Абдурахманович

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 41698,09 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Мельник К.М. (дов.)

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

У судовому засіданні 10.09.2013р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою до відповідача - Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 41698,09 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на право вимоги до відповідача про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2013 р. порушено провадження у справі № 910/13561/13, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Алихманова Муса Абдурахмановича та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.08.2013р.

05.08.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація по справі №910/13561/13, відповідно до якої зазначено про відсутність в базі даних МТСБУ на дату ДТП - 18.07.2012р. договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів укладеного по відношенню до транспортного засобу, державний реєстраційний номер ВН 0750 СМ.

13.08.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" надійшли документи по справі.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 15.08.2013р., у зв'язку з перебуванням судді Гулевець О.В. у відпустці, справу №910/13561/13 передано на розгляд судді Стасюку С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2013р. суддею Стасюком С.В. прийнято справу №910/13561/13 до свого провадження та призначено до розгляду на 10.09.2013р.

27.08.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" надійшов відзив на позов.

28.08.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація по справі №910/13561/13.

02.09.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація по справі №910/13561/13.

Розпорядженням в.о. голови Господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 10.09.2013р., у зв'язку виходом судді Гулевець О.В. з відпустки, справу №910/13561/13 передано на розгляд судді Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2013р. суддею Гулевець О.В. прийнято справу №910/13561/13 до свого провадження та призначено до розгляду на 10.09.2013р.

Представник позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування", в судовому засіданні 10.09.2013р. надав суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відповідача, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача - Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" в судове засідання 10.09.2013р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №26234917.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Алихманова М.А. в судове засідання 10.09.2013р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних судом документів не надав.

Оскільки, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 10.09.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

25.11.2011 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (страховик) та Ковальовим Станіславом Олексійовичем (страхувальник) укладено договір страхування наземного транспорту № 112/11-Тз/М, відповідно до умов якого застраховано цивільно-правову відповідальність страхувальника пов'язану з експлуатацією наземного транспортного засобу марки "КІА Soul", державний реєстраційний номер ВЕ 0218 ВВ.

18.07.2012 року на перехресті вул. Б.Хмельницького та вул. Коцюбинського в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки "КІА Soul", державний реєстраційний номер ВЕ 0218 ВВ, під керуванням Ковальова І.Г. та транспортного засобу марки "Toyota Camry", державний реєстраційний номер ВН 0750 СМ, під керуванням Аліхманова М.А.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб марки "КІА Soul", державний реєстраційний номер ВЕ 0218 ВВ зазнав пошкодження.

Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку № 5745 від 20.08.2012 року, вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля "КІА Soul", державний реєстраційний номер ВЕ 0218 ВВ, в результаті його пошкодження при ДТП, що відбулась 18.07.2012 року, становить 40039,48 грн.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.10.2012 року по справі 2610/18809/2012 Аліхманова М.А. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Згідно страхового акту №112/11-Тз/М-1 від 03.09.2012 року та страхового акту №112/11- Тз/М-1-1 від 18.10.2012 року, позивачем прийнято рішення про визнання ДТП, що відбулась 18.07.2012 року, страховим випадком та виплату страхового відшкодування у розмірі 43 124,05 грн.

Позивачем згідно з платіжними дорученнями № 6493 від 03.09.2012 року, та № 8354 від 19.10.2012 року здійснено виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 43124,05 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні ДТП, зобов'язаний відшкодувати позивачеві в порядку регресу суму матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, розмір якої становить 40 039,48 грн. Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені у розмірі 1382,18 грн. та 3% річних у розмірі 276,43 грн.

Відповідач, заперечую позовні вимоги, зазначив, що згідно з Звітом про визначення вартості матеріального збитку № 5745 від 20.08.2012 року, вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля "КІА Soul", державний реєстраційний номер ВЕ 0218 ВВ, в результаті його пошкодження при ДТП, що відбулась 18.07.2012 року, становить 40039,48 грн., а тому позивачем неправомірно заявлено до стягнення 41698,09 грн. Також, полісом № №АВ/5181918 встановлено безумовну франшизу у розмірі 1000,00 грн., однак дана обставина не врахована позивачем. Крім того, відповідач заперечив вимоги про стягнення пені та 3% річних, з огляду на те, що між сторонами склалися регресні відносини, а не договірні, та положеннями законодавства передбачено відшкодування безпосередніх витрат з виплати страхового відшкодування, у зв'язку з чим, вимоги позивача про стягнення пені та 3% річних є безпідставними та необґрунтованими.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Судом встановлено, що майнові інтереси, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки "Toyota Camry", державний реєстраційний номер ВН 0750 СМ, на час вчинення ДТП застраховані у Страховому товаристві з додатковою відповідальністю "Гарантія", на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/5181918.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку, є винна у скоєнні ДТП Аліхманов М.А.

Однак, у разі якщо його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою.

За приписами статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до витягу з бази даних МТСБУ та полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/5181918, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки "Toyota Camry", державний реєстраційний номер ВН 0750 СМ була застрахована у Страховому товаристві з додатковою відповідальністю "Гарантія", на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/5181918.

Таким чином, відповідач взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яка станеться за участю забезпеченого автомобіля "Toyota Camry", державний реєстраційний номер ВН 0750 СМ.

Отже, з урахуванням наведеного відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу матеріальну шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП.

У зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність осіб, які користуються транспортним засобом "Toyota Camry", державний реєстраційний номер ВН 0750 СМ, застраховано відповідачем, що підтверджується витягом з бази даних МТСБУ, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати у повному обсязі шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності.

Відповідно до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Як зазначається у статті 9 Закону України "Про страхування", франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

Полісом № №АВ/5181918 встановлено ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи у розмірі 50000,00 грн. та безумовну франшизу у розмірі 1000,00 грн.

З заявлених позовних вимог, вбачається, що позивачем не здійснено вирахування франшизи у розмірі 1000,00 грн., а тому до відшкодування, яке відповідач зобов'язаний сплатити позивачу, за вирахуванням франшизи, підлягає сума у розмірі 39039,48 грн.

Позивачем, також, заявлено до стягнення пеню у розмірі 1382,18 грн., нараховану на підставі ст. 36 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та 3% річних у розмірі 276,43 грн., нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його або у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Згідно з п. 36.5. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Проте, вищевказані норми регулюють відносини страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а позивач не є суб'єктом цього договору, а тому посилання на вищевказану норму є помилковими. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 26.09.2012р. у справі № 4/17-3520-2011.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 1382,18 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, способи відшкодування шкоди обирає потерпілий.

У даному випадку, відшкодування позивачу в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування має здійснюватися в грошовому виразі, оскільки позивач обрав грошовий спосіб відшкодування шкоди.

При цьому, грошове зобов'язання у деліктних (регресних) правовідносинах не є окремим видом зобов'язання, а є способом виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

Відповідно до ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою за вих. № 100113-0006/к від 10.01.2013 року, яка отримана відповідачем 14.01.2013р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №14949975.

Відповідач коштів у встановлений строк не перерахував, в результаті чого з боку відповідача є прострочення строку виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з викладеним, положення ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення 3% річних, нарахованих на суму страхового відшкодування, підлягаючого до виплати позивачу в порядку регресу, застосовуються в разі порушення як договірних так і позадоговірних грошових зобов'язань, в тому числі і до зобов'язань відшкодування шкоди в порядку регресу.

Проте, враховуючи те, що розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача в порядку регресу становить 39039,48 грн., то нарахування 3% річних має здійснюватись на суму у розмірі 39039,48 грн.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних, нарахованих позивачем за період з 16.04.2013р. по 08.07.2013р., встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних у сумі 269,53 грн.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" (юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, будинок 56, офіс 13, код ЄДРПОУ 21130899, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (юридична адреса: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, будинок, 154, код ЄДРПОУ 33908322, п п/р 2650530307706 в ПАТ "Банк Кредит Дніпро", МФО 305749) 39039 (тридцять дев'ять тисяч тридцять дев'ять) грн. 48 коп. - шкоди в порядку регресу, 269 (двісті шістдесят дев'ять) грн. 53 коп. - 3% річних, 1610 (одну тисячу шістсот десять) грн. 80 коп. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 16.09.2013р.

Суддя О.В. Гулевець