Рішення № 33547025, 29.08.2013, Господарський суд Київської області

>

="fs114">ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2013 р.88"> FONT> Справа № 911/2197/13

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовомs181"> Комунального підприємства Богуславської районної ради “Богуславтепловодопостачання”

до NT>Богуславської житлово-експлуатаційної контори/P>

">про ONT>FONT >стягнення 21 149,81 грн.

та за зустрічним позовом: Богуславської житлово-експлуатаційної конториP>

до Комунального підприємства Богуславської районної ради “Богуславтепловодопостачання”

про визанання недійсним договору

за участю представників:

згідно протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 21149,81 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.06.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 04.07.2013 року.

В судовому засіданні, що відбулось 04.07.2013 року та 18.07.2013 року було оголошено перерву відповідно до 18.07.2013 року та 29.08.2013 року.

Представник відповідача у судове засідання 29.08.2013 року не з’явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

15 жовтня 2011 року між КП “Богуславтепловодопостачання” та Богуславською житлово-експлуатаційною конторою було укладено договір № 36 т про надання послуг з централізованого теплопостачання, відповідно до умов якого позивач зобов’язувався постачати споживачу теплову енергію в потрібних йому послугах, а відповідач зобов’язувався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни передбачені цим договором.

Тарифи на послуги встановлювалися Богуславською міською радою, з березня 2012 року - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

На момент укладення договору для відповідача, як споживача 111 групи, тариф за постачання теплової енергії становив 1 036,34 грн. за 1 ГКал ( в т.ч. ПДВ), відповідно до наявної в матеріалах справи копії рішення виконавчого комітету Богуславської міської ради №20/1 від 21.01.2011 року.

Постановою НКДРКП №43 від 03.02.2012 року з 01.03.2012 року встановлено тариф 1199,88 грн. за 1 ГКал. (в т.ч. ПДВ)

Відповідно до п. 7.3. Договору розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться на протязі 5 банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів рахунки для оплати направлялися відповідачу щомісячно відповідно до п. 7.1.договору.

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Позивач виконав свої договірні зобов’язання повністю, на виконання умов договору відповідачу була подана теплова енергія за період з 1 грудня 2011 року по 15 квітня 2013 року на загальну суму 23 706,51 грн., що підтверджується актами здачі прийняття послуг : № 1529 від 26.12.2011 року. №44 від 31.01.2012 року №93 від 29.02.2012 року, № 144 від 30.03.2012 року, № від 19.04.2012 року, №264 від 31.10.2012 р., №319 від 30.11.2012 року, №375 від 29.12.2012 р., №48 від 31.01.2013 р., №108 від 28.02.2013 року, №158 від 31.03.2013 р., №200 від 22.04.2013 року. На підставі чого позивачем було виставлено відповідачу відповідні рахунки за надані послуги №1821 від 26.12.2011 року на суму 3 929,82 грн., №145 від 31.01.2012 року на суму 5 270,84 грн., № 249 від 29.02.2012 року на суму 6 691,67 грн. №417 від 30.03.2012 року на суму 3 104,09 грн., №464 від 19.04.2012 року на суму 664,73 грн.,№1374 від 31.10.2012 р. на суму 407,96 грн., №1554 від 30.11.2012 р. на суму 1 259,88 грн., №1749 від 29.12.2012 р. на суму 2 133,38 грн., №166 від 31.01.1013 р. на суму 921,56 грн. та рахунки на перерахунок оплати за жовтень-грудень 2012 року на суму 2 472,95 грн.

Однак, взяті на себе зобов’язання за договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з січня 2012 року по квітень 2013 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на момент подачі позову складає 21 149,81 грн.

Поясненнями позивача, поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі рахунку-фактури, актів приймання передачі робіт/послуг з теплової енергії, акта звірки взаєморозрахунків підтверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом указаного періоду за спірним договором теплової енергії на суму 23706,51 грн., а також факт користування відповідачем цією тепловою енергію та наявності заборгованості у останнього перед позивачем за спожиту теплову енергію у сумі 21149,81 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної заборгованості суду не надано.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за послуги з теплопостачання у сумі 21 149,81 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Предметом зустрічної позовної заяви є вимога про визнання договору № 36 т від 15.10.2011 року недійсним, на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України, у зв’язку з невідповідністю договору вимогам законодавства та недотримання встановленої законом форми у момент укладення.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 2 статті 207 цього ж Кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII “Про захист прав споживачів” (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV “Про оренду землі” (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Дослідивши умови договору від 15.10.2011 року, укладеного між КП “Богуславтепловодопостачання” та Богуславською житлово- експлуатаційною конторою, суд дійшов до висновку, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов даного договору (предмет, якість, ціна, строки поставки і оплати, термін дії договору, інші умови), їх зміст та форма договору не суперечить положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншим нормативно-правовим актам в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину.

Отже, враховуючи те, що, як було встановлено судом, договір від 15.10.2011 р., укладений між КП “Богуславтепловодопостачання” та Богуславською житлово-експлуатаційною конторою, не суперечить положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншим нормативно-правовим актам в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину, то зустрічна позовна вимога позивача за зустрічним позовом про визнання його недійсним, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову.

Витрати по судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства Богуславської районної ради «Богуславтепловодопостачання» (09700, Київська обл., м. Богуслав, вул. Польова, 46, код 33604652) на користь Богуславської житлово-експлуатаційної контори (09700, Київська обл., м. Богуслав, вул. Шевченка, буд. 40, код 03803030) 21 149 (двадцять одна тисяча сто сорок дев’ять) грн. 81 коп. боргу, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

У зустрічному позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 03.09.2013 р.

Суддя Т.Д. Лилак