Рішення № 33546915, 11.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11939/13 11.09.13

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Елакс», м.Одеса, ЄДРПОУ 00204659

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Шейгас Дмитра Олександровича, м.Київ, код 2600805111

про стягнення 389 340, 48 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Тітова С.Г. - по дов.

від відповідача: не з'явився

Згідно із ст.77 ГПК України

в засіданні суду оголошувалась перерва

з 31.07.2013р. до 06.08.2013р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Елакс», м.Одеса звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Фізичної особи-підприємця, м.Київ про стягнення 396 680, 14 грн.

11.09.2013р. позивачем було подано до суду заяву б/н від 11.09.2013р. про зменшення позовних вимог до 389 340, 48 грн.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що заява б/н від 11.09.2013р. позивача відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята господарським судом до уваги під час розгляду справи та судом розглядаються остаточні позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Елакс» про стягнення 389 340, 48 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки товару №104-юр від 26.03.2012р. в частині проведення оплати товару у повному обсязі та у визначені договором строки, що стало підставою для звернення до суду з вимогами про стягнення 396 680, 14 грн.

Відповідач у відзиві б/н від 27.08.2013р. проти позовних вимог заперечень не надав, Одночасно, відповідачем зазначено про проведення часткової оплати за товар в 2012р. представникам позивача у готівковій формі, а також наголошено на наявність деяких уточнень стосовно асортименту товару.

В судове засідання 11.09.2013р. відповідач не з'явився, представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому, за висновками суду, Фізична особа-підприємець Шейгас Дмитро Олександрович був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи з огляду на наявні в матеріалах справи копій поштового реєстру від 29.08.2013р. та витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, а також поштових повідомлень №0103022016966 від 27.06.2013р., №0103025888840 від 08.08.2013р.

Пунктом 3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» доказом повідомлення про час і місце розгляду справи судом в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

За таких обставин, враховуючи зміст вказаних документів та позицію Пленуму Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Крім того, судом враховано факт подання відповідачем до суду відзиву б/н від 27.08.2013р., що фактично свідчить про обізнаність Фізичної особи-підприємця Шейгас Дмитра Олександровича щодо наявності судового розгляду спору.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач у судові засідання 06.08.2013р., 11.09.2013р. не з'явився, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, а справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учаснику судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 26.03.2012р. між Публічним акціонерним товариством «Елакс» (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Шейгас Дмитром Олександровичем (покупець) було укладено контракт поставки лакофарбної продукції №104-юр, у відповідності до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти у власність лакофарбну продукцію в порядку і на умовах цього контракту, специфікацій і/чи накладних, що є невід'ємною частиною контракту. За умовами п.12.5 вказаного контракту даний контракт вступає в силу з моменту його підписання та діє до 01.12.2012р.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами контракт є договором поставки, що підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Суд приймає до уваги контракт №104-юр від 26.03.2012р., як належну підставу у розумінні ст.11 Цивільного кодексу України для виникнення між позивачем та відповідачем взаємних прав та обов'язків щодо постачання товару.

Пунктом 1.1 спірного правочину встановлено, що поставка продукції здійснюється окремими партіями в асортименті згідно з заявками покупця та у кількості не менше 18,6т продукції. Найменування, кількість та асортимент продукції у кожній окремій партії визначаються сторонами у відповідних специфікаціях і/чи накладних.

Згідно з п.2.4 контракту №104-юр від 26.03.2012р покупець зобов'язаний прийняти відповідну продукцію та підписати відвантажувальні (приймально-здавальні документи). Підписання відвантажувальних документів покупцем чи його уповноваженим представником є беззаперечним доказом виконання постачальником умов контракту стосовно відповідної партії продукції, а покупцем - прийняття продукції належної кількості, якості, строку.

За приписами п.4.9.3 спірного правочину повернення продукції здійснюється засобами та за рахунок покупця на протязі 14 календарних днів з моменту отримання від постачальника письмового повідомлення про готовність прийняти продукцію.

Як встановлено судом, на виконання умов договору №104-юр від 26.03.2012р. в період його дії позивачем було поставлено відповідачу товар, а саме ґрунтовку, фарбу, лак, емаль, що підтверджується наступними видатковими накладними №311 від 26.03.2012р. на суму 282 672, 45 грн. та №315 від 26.03.2012р. на суму 119 435, 04 грн.

Суд зазначає, що перелічені накладні підписані представником Публічного акціонерного товариства «Елакс» та Фізичною особою-підприємцем Шейгас Дмитром Олександровичем без зауважень та заперечень, скріплені печатками.

Одночасно, судом прийнято до уваги пояснення позивача без номеру та дати, що надійшли до суду 06.08.2013р., за змістом яких сторонами у видаткових накладних №311, №315 від 26.03.2012р. зроблено технічну помилку в графі «підстави відвантаження», замість дати контракту №104-юр від 26.03.2012р. помилково вказано 23.03.2012р. Жодних зауважень чи заперечень з цього приводу відповідач не представив. При цьому, доказів поставки товару за іншим контрактом, а саме за №104-юр від 23.03.2012р. не надано, як і не представлено до матеріалів справи доказів його укладання.

Таким чином, судом встановлено, що на виконання умов контракту №104-юр від 26.03.2012р. за спірними видатковими накладними позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 402 107, 49 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3.1 контракту №104-юр від 26.03.2012р. ціна на продукцію встановлюється постачальником в гривнях України та відображається в специфікаціях і/чи накладних та рахунках-фактурах на оплату відповідної партії товару.

Пунктом 3.2 вказаного контракту покупця зобов'язано виконати оплату кожної партії продукції на протязі тридцяти календарних днів з моменту поставки.

Відповідно до п.3.2 укладеного між сторонами правочину покупця зобов'язано виконати оплату кожної партії продукції на протязі тридцяти календарних днів з моменту поставки.

Враховуючи дати складання сторонами видаткових накладних №311 від 26.03.2012р. та №315 від 26.03.2012р., а також узгоджені позивачем та відповідачем строки поставки товару, судом встановлено, що строк виконання відповідачем своїх обов'язків з оплати отриманого за контрактом №104-юр від 26.03.2012р. товару настав.

За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалами від 25.06.2013р., 10.07.2013р., 06.08.2013р., 27.08.2013р. відповідача було зобов'язано надати докази виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за спірним договором з зазначенням періоду, за який здійснювався платіж.

У судові засідання 06.08.2013р. та 11.09.2013р. відповідач не з'явився, свого представника не направив, вимоги ухвал суду не виконав, доказів погашення заявленого до стягнення боргу не представив.

06.08.2013р. в порядку ст.90 Господарського процесуального кодексу України господарським судом було направлено повідомлення до Прокуратури м.Києва з проханням провести перевірку з метою встановлення причини невиконання Фізичною особою-підприємцем Шейгас Дмитром Олександровичем ухвал господарського суду м.Києва по справі №910/12188/13.

Відповідно до п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі, на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи приписи ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що пояснення відповідача, викладені у відзиві б/н від 27.08.2013р., не є належним доказом часткового погашення заборгованості перед позивачем за поставлений на підставі контракту №104-юр від 26.03.2012р. товар. Інших належних та допустимих доказів погашення боргу в сумі 389 340, 48 грн. (квитанцій, платіжних доручень, банківських виписок) Фізичною особою-підприємцем Шейгас Дмитром Олександровичем, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, до матеріалів справи не надано.

При цьому, за твердженням позивача, станом на день розгляду справи заборгованість Фізичної особи-підприємця Шейгас Дмитра Олександровича з оплати товару, поставленого згідно видаткових накладних №311, №315 від 26.03.2012р., становить 389 340, 48 грн. Відповідачем доказів протилежного не надано.

Приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №104-юр від 26.03.2012р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем не було надано належних доказів для спростування факту порушення взятих на себе за вказаним правочином обов'язків щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Елакс» про стягнення з Фізичної особи-підприємця Шейгас Дмитра Олександровича на користь позивача суми основного боргу у розмірі 389 340, 48 грн, підлягають задоволенню.

На підставі п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку зі зменшенням позовних вимог до 389 340, 48 грн., судовий збір у розмірі 146,79 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Судовий збір згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України в сумі 7786, 81 грн. підлягає віднесенню на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Елакс», м.Одеса до Фізичної особи-підприємця Шейгас Дмитра Олександровича, м.Київ про стягнення 389 340,48 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шейгас Дмитра Олександровича (01101, м.Київ, вул.Світлицького, буд.30/20б, кв.264, код 2600805111) на користь Публічного акціонерного товариства «Елакс» (65006, Одеська область, м.Одеса, вул.Вапняна, буд.87, ЄДРПОУ 00204659) 389 340,48 грн., а також судовий збір в розмірі 7786, 81 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Публічному акціонерному товариству «Елакс» (65006, Одеська область, м.Одеса, вул.Вапняна, буд.87, ЄДРПОУ 00204659) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 146, 79 грн., сплачений на підставі платіжного доручення №288 від 09.04.2013р.

У судовому засіданні 11.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 16.09.2013р.

Суддя М.О.Любченко