Ухвала суду № 33546713, 11.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 р.Справа № 820/2284/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2013р. по справі № 820/2284/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просила суд, з урахуванням уточнень, скасувати повідомлення-рішення № 000077172 від 22 березня 2013 року, прийняте Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області Державної податкової служби.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що з 26.11.2012 року по 28.11.2012 року Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності формування та обчислення податку на додану вартість за період з 01.01.2010 року по 31.10.2012 року відповідно до затвердженого плану перевірки, в результаті якої складено акт № 205/17-2207901160 від 28.11.2012 року. На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001140172 від 04.12.2012 року. 22 березня 2013 року вказане податкове повідомлення-рішення було скасоване Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області Державної податкової служби, та було прийняте нове № 000077172 від 22.03.2013 року. Відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачу зменшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 114212,75 грн., у тому числі 96083 грн. за основним платежем та 18129,75 - за штрафними санкціями. В акті перевірки зазначено, що в період з лютого 2010 року по січень 2011 року включно, ФОП ОСОБА_1 отримала дохід у сумі 302865,65 грн., але в порушення п.181.1 ст. 181 ПК України не надала до органу ДПС заяви за формою 1-ПДВ. Проте вказане твердження податкового органу є хибним, виходячи із того, що Податковий кодекс України набрав чинності тільки з 01.01.2011 року, таким чином податкове повідомлення -рішення № 000077172 від 22.03.2013 року підлягає скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2013 року зазначений адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: ст. 129 Конституції України, ст.ст. 181, 183,185, 187 Податкового кодексу України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питання формування та обчислення ПДВ суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2010 року по 31.10.2012 року, результати якої оформлені актом №2055/17-2207901160 від 28.11.2012 року ( а.с.15-20) .

Перевіркою встановлено порушення п. 181.1 ст. 181, п. 183.10, ст. 183, п. 185.1, ст. 185, абз. "а" п. 187.1 ст. 187 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-V зі змінами та доповненнями - занижено податкові зобов'язання у сумі 96081 грн., п. 49. 1, п. 49.2, п. 49.18 ст. 49 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-V зі змінами та доповненнями - не надано декларації з ПДВ за лютий 2011 року - жовтень2012 року ( а.с. 20) .

На підставі вказаного акту перевірки №2055/17-2207901160 від 28.11.2012 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення від 04.12.2012 року №0001140172 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняним товарам за основним платежем у розмірі 96083 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 27590,75 грн. ( а.с. 21).

Позивач скористався своїм правом та оскаржив податкове повідомлення рішення від 04.12.2012 року №0001140172 в адміністративному порядку (а.с.22-23), у результаті якої рішенням ДПС у Харківській області оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0001140172 скасоване в частині збільшення суми грошового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 9461,0 грн., в іншій частині вказане податкове повідомлення рішення - залишено без змін, а скарга ФОП ОСОБА_1 - без задоволення.

21.02.2013 року ФОП ОСОБА_1 звернулась із повторною скаргою до Державної податкової служби України на податкове повідомлення - рішення від 04.12.2012 року № 0001140172, однак рішенням Державної податкової служби України від 11.03.2013 року № 1445/4/10-2315 податкове повідомлення-рішення від 04.12.2012 року № 0001140172 ( з урахуванням рішення ДПС у Харківській області) залишено без змін, а скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - без задоволення, у зв'язку з чим товариство звернулось до суду за захистом своїх прав про оскарження даного податкового повідомлення-рішення.

22.03.2013 року податкове повідомлення-рішення від 04.12.2012 року № 0001140172 було скасовано Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби, та прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 000077172 від 22.03.2013 року, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на добавлену вартість по вітчизняних товарах за основним платежем у розмірі 96083 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 18129,75 грн. (а.с. 49).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, коли діяв Закон України "Про податок на додану вартість" не перевищила загальну суму від здійснення операцій з поставки товарів 300000 грн., тому податковий орган не мав законних підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення № 000077172 від 22.03.2013 року за порушення нею п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 181.1. ст. 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно п. 183.10 ст. 183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

До набрання чинності Податковим кодексом України, правовідносини з приводу обов'язкової реєстрації як платника податку на додану вартість регулювалися Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997-ВР (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до пп.2.3.1 п.2.3. ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997-ВР (зі змінами та доповненнями), особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість у випадку, якщо загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Пунктом 9.3. ст. 9 вищевказаного Закону передбачено, що особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Згідно п.9.4. ст. 9 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Однак, відповідачем зазначено, що позивачем порушено саме положення п. 181.1. ст. 181 Податкового кодексу України, при цьому слід зауважити, що Прикінцевими положеннями Податкового кодексу України передбачено, що цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року. При цьому його норми, за загальним правилом, застосовуються до тих правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

У відповідності до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Виходячи із вищевикладених положень випливає, що не можуть мати зворотної дії юридичні норми, які встановлюють нові права й обов'язки чи заборони, оскільки порушення таких прав, невиконання таких обов'язків, недотримання таких заборон завжди буде новим видом, новим "складом" правопорушень.

В розділі 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) суд зазначив, що закріплений у частині першій статті 58 Конституції України принцип дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З наведеного випливає, що подія, якою у даному випадку охоплюється діяльність позивача протягом 12 місяців може регулюватися Податковим кодексом України, лише у разі, якщо під час його дії вона настала або мала місце.

Таким чином, оскільки до 01.01.2011р. діяв Закон України "Про податок на додану вартість" , який регулював правовідносини з приводу реєстрації суб'єктів господарювання як платників податку на додану вартість та вимоги Податкового кодексу України не містять припису про їх зворотну дію, то загальна сума від здійснення операцій з поставки товару за період з лютого 2010р. по грудень 2010р. не може включатись до останніх 12 календарних місяців, необхідних для обов'язкової реєстрації позивача як платника податку на додану вартість відповідно до вимог саме п.181.1. ст.181 Податкового кодексу України.

Письмові докази свідчать, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, коли діяв Закон України "Про податок на додану вартість" не перевищила загальну суму від здійснення операцій з поставки товарів 300000 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що податковий орган не мав законних підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення № 000077172 від 22.03.2013 року за порушення нею п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на добавлену вартість по вітчизняних товарах за основним платежем у розмірі 96083 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 18129,75 грн..

Відповідно до ч.1 ст. 71 К Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, в порушення приписів ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заперечень проти позову та законності прийняття податкового повідомлення-рішення № 000077172 від 22.03.2013 року.

Таких доказів не надано апелянтом і до суду апеляційної інстанції.

Натомість позивач, на виконання приписів ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, надав належні докази на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог про скасування вищезазначеного рішення.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2013 року по справі № 820/2284/13-а прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2013р. по справі № 820/2284/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О. М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.