Ухвала суду № 33546487, 10.09.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/1735/13-а

10.09.13 м. СевастопольСевастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Аблякимов Е.Е.) від 20.03.13 у справі № 801/1735/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕБУРГ" (просп. Кірова, 34, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.03.2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕБУРГ" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень -задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 11.02.2013 № 0002041502 та № 0001171501.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ебург" судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору, розміром 280,00 грн.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 10.09.2013 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами ДПІ у м.Сімферополі АР Крим ДПС у період з 24.01.2012 по 31.01.2012 на підставі Наказу № 3160 від 07.12.2012 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ебург" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Пан Буд» (код ЄДРПОУ 37081614), за період жовтень-листопад 2011 року, за результатами якої складено акт від 31.01.2013р. № 512/15.2/20703034.

За висновками акту встановлено порушення позивачем:

- п.п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.6, п.138.8, п.п. п.138.8.1 п. п.138.8 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами і доповненнями (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, в загальній сумі 13391 грн., в тому числі: в 4 кв. 2011р. - 13391 грн.

- п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України від 02.12.2010 зі змінами та доповненнями, встановлено заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 11644,66 грн., у тому числі: в жовтні 2011 року - 9289,33 грн., в листопаді 2011р. - 2355,33 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.02.2013 № 0002041502 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 11644,66 грн. (штрафних санкцій в сумі 2911,16 грн., разом у сумі 14555,83 грн.); та від 11.02.2013 № 0001171501 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 13391,00 грн. (штрафних санкцій в сумі 0,00 грн., разом у сумі 13391,00 грн. (а.с.41-44).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіряючи відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи, колегією суддів встановлено наступне.

Сума донарахування ПДВ у розмірі 11644,66 грн. визначена ДПІ у зв'язку з завищенням податкового кредиту за період: жовтень 2011р. - 9289,33 грн., листопад 2011р. - 2355,33 грн., що був нарахований за відсутності належних первинних документів, по взаємовідносинам з "сумнівними" контрагентами по операціях, що не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже не пов'язані з господарською діяльністю позивача, спрямовані на здійснення операцій з метою надання податкової вигоди з метою формування податкового кредиту.

Сума донарахування податку на прибуток у розмірі 13391,00 грн. визначена ДПІ у зв'язку з віднесенням до складу скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за період: 2-й - 4-й квартал 2011 року в сумі 58223,00 грн., що були нараховані (сплачені) за відсутності належних первинних документів по взаємовідносинам з "сумнівними" контрагентами по операціях, що не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже не пов'язані з господарською діяльністю позивача, спрямовані на здійснення операцій з метою надання податкової вигоди з метою формування валових витрат.

Актом перевірки визначено, що порушення допущені позивачем при нарахуванні та сплаті податку на прибуток є суміжними порушенням, допущеним ним при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість, тобто підставою для самостійного визначення податковим органом зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток послужили одні й ті самі порушення позивача, зазначені в п.3 акту перевірки.

Згідно Акту перевірки, контрагент ПП «Пан Буд» (ЄДРПОУ 37081614) має ознаки фіктивності.

Відповідач зазначає, що фіктивність операцій позивача з контрагентом пов'язана з наявністю акту про неможливість проведення зустрічної звірки з контрагентом з метою встановлення факту реальності проведення взаємовідносин: № 21/22/37081614 з ПП «Пан Буд» (ЄДРПОУ37081614); інформації комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем АРМ «Аудит», пошуково-довідкової системи ДПА України «Картка платника», АРМ «Облік податків і платежів», АРМ «Звіт», АРМ «Облік», Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України.

Також, в акті перевірки наведено зміст статей 42, 55, 173,174 Господарського кодексу України, статей 202,203, 625, 626, 629, 658, 662 Цивільного кодексу України, норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, норм Податкового кодексу України, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", інших законодавчих актів та зазначено, що операції позивача з названими контрагентами оформлені формальними документами, не спричиняють реального настання правових наслідків, спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 2011 року регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до положень п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з положеннями п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

За період 2-4 квартали 2011 року позивачем задекларовано податок на прибуток всього у сумі 17766,00 грн.

Відповідно до акту перевірки відповідачем встановлено заниження позивачем податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Пан Буд» (ЄДРПОУ 37081614) всього в сумі 13391,00 грн., в тому числі в 2-4 кварталі 2011 року в сумі 13391,00грн.

Висновки податкового органу стосовно заниження податку на прибуток у сумі в результаті завищення скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 58223,00 грн. є безпідставними.

Відхилення за Актом перевірки виникло за рахунок того, що податковим органом не прийнято до складу валових витрат витрати по взаєморозрахункам з ПП "Пан Буд", які позивачем підтверджені документально та використовувались у його господарській діяльності.

Так, у період 2-4 квартал 2011 року, позивач мав правовідносини з ПП "Пан Буд", з яким уклав Договору № 286 від 01.10.2011 Про надання маркетингових послуг з дослідження кон'юнктури ринку покупців та демонстрація електроінструменту. Намір отримання сторонами реальних наслідків укладеного правочину підтверджується належним чином складеними первинними документами: договір, рахунки від 23.11.2011 № 1374 та від 20.11.2011 б/н виписки по рахунку, акти про надання послуг № 41 від 31.10.2011р. та № 58 від 31.11.2011р., податкові накладні від 20.10.2011 № 49 та від 30.11.2011 № 104 податкові декларації.

10.05.2011 між Позивачем та ТОВ «Роберт Бош ЛТД» укладено договір про надання маркетингових послуг № 1605. На виконання зобов'язань за вказаним договором Позивачем укладено договір про надання маркетингових послуг № 286 від 01.10.2011 з ПП «Пан Буд».

Отримані послуги сплачені позивачем у повному обсязі на рахунок ПП "Пан Буд", що підтверджується платіжними дорученнями від 19.10.2011 № 439516499 та від 22.11.2011 № 472110344.

Факт виконання договірних зобов'язань підтверджується також листом про отримання послуг за договором від ТОВ «Роберт Бош ЛТД» № 131-б від 08.02.2013р.(а.с.67).

Таким чином, надані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку відповідають чинному законодавству щодо вимог, встановлених до цих документів, у тому числі Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, тому висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам ПК України.

Отже, скориговані валові витрати та витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток та відображені позивачем у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств за 2-4 квартали 2011 року підтверджені документально, а висновки відповідача щодо заниження податку на прибуток у сумі 13391,00 грн., у тому числі за 2-4 квартал 2011 року у сумі 13391,00 грн. в результаті завищення скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 58223,00 грн. є безпідставними.

Сума донарахування ПДВ у розмірі 11644,66 грн. визначена ДПІ у зв'язку з завищенням податкового кредиту, що був нарахований за нікчемними угодами та за відсутності належних первинних документів по операціях з "сумнівними" контрагентами, що не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже не пов'язані з господарською діяльністю позивача, спрямовані на здійснення операцій з метою надання податкової вигоди з метою формування валових витрат та податкового кредиту.

Згідно з доводів ДПІ, позивачем не правомірно віднесено до складу податкового кредиту у жовтні 2011 ПДВ сумою 9289,33 грн., у листопаді 2011 - 2355,33 грн.

За період: жовтень-листопад 2011р. позивачем нараховано податковий кредит у сумі 160475,00 грн. ПДВ, пов'язаний із придбанням робіт (товарів, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період позивач та його контрагент - ПП "Пан Буд" були зареєстровані платниками податку на додану вартість у встановленому законом порядку.

Фактичні обставини свідчать, що у діях позивача відсутні ознаки неправомірних дій, а наведені відповідачем у акті перевірки доводи не є такими, що спростовують правильність віднесення податку до податкового кредиту, що вказує на необхідності скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, без правової оцінки суду першої інстанції не залишилось те, що зміст статті 228 Цивільного кодексу України свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а фіктивне підприємництво з метою ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається як на підставу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, колегія суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів надано не було. Проте, у разі наявності відповідного вироку суду, постановленого у кримінальній справі, податковий орган має право звернутись до суду про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, частиною першою статті 195, статтями 196,197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Аблякимов Е.Е.) від 20.03.13 у справі № 801/1735/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Аблякимов Е.Е.) від 20.03.13 у справі № 801/1735/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян