Ухвала суду № 33546096, 21.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 р.Справа № 2а-1670/6428/12

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.03.2013р. по справі № 2а-1670/6428/12

за позовом Глобинського районного міжгосподарського виробничо-експлуатаційного підприємства по енергетиці та електрифікації сільського господарства «РАЙАГРОПРОМЕНЕРГО»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Глобинське районне міжгосподарське виробничо-експлуатаційне підприємство по енергетиці та електрифікації сільського господарства «Райагропроменерго», звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби № 0000272301/817 від 13.06.12 р. про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 14336,0 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.03.13 р. по справі № 2а-1670/6428/12 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.03.13 р. по справі № 2а-1670/6428/12 і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 1427/23-308/05443110 від 25.05.12 р. позапланової виїзної перевірки підприємства позивача з питань взаємовідносин з ПП «Шале» за період з 01.01.11 р. по 31.12.11 р. у зв'язку з наданням неповного пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ № 8478/10/22-112 від 20.04.12 р., в якому зафіксовані порушення платником податків вимог п. 135.1, п.135.5.4 ст. 135, п. 138.1.1, п. 138.4 ст. 138 ПК України, які призвели до заниження податку на прибуток на загальну суму 14336,0 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з тим, що за наявною у нього інформацією ПП «Шале» за місцем реєстрації не знаходиться, фактичне місцезнаходження не встановлено, відсутнє власне нерухоме майно, інші основні фонди, виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між підприємствами-контрагентами.

Крім того перевіряючі в акті перевірки вказали на те, що факт реалізації товару не підтверджений, оскільки відсутні сертифікати відповідності та інша технічна документація на придбаний товар, позивачем не надавалися документи про відрядження осіб, які укладали договір з ПП «Шале» та про переміщення ТМЦ. За таких підстав відповідачем був зроблений висновок про те, що вказані взаємовідносини не спричиняють настання правових наслідків і потребують застосування положень ст. 203, ст. 215, ст. 216 та ст. 228 ЦК України як до нікчемного правочину.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції навів зміст п. 1.1 ст. 1, п. 75.1.2 ст. 75, п. 78.1.1 ст. 78, п. 138.1, п. 138.2 та п. 138.4 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139, п. 44.1 ст. 44, 135.1 ст. 135 ПК України і вказав на те, що залучені до матеріалів справи документи свідчать про укладання позивачем з ПП «Шале» договору купівлі-продажу № 9 від 25.08.11 р., предметом якого є поставка комплектної трансформаторної підстанції зовнішньої установки типу КТП 100 кВА 6/0,4 кВ (а.с. 11). Факт виконання сторонами договірних зобов'язань підтверджується рахунком-фактурою № ПС-0000020 від 30.08.11 р., видатковою накладною № ПС-0000025 від 30.08.11 р., податковою накладною № 20 від 30.08.11 р. на загальну суму 34000,0 грн., у тому числі ПДВ - 5666,67 грн., та платіжними дорученнями № 158 від 31.08.11 р. і № 160 від 07.09.11 р. (а.с. 12-16).

За результатами дослідження вище перелічених документів судом першої інстанції був зроблений висновок про те, що вони оформлені з додержанням вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 201.1 ст. 201 ПК України, оскільки будь-яких порушень щодо їх оформлення та зауваження до змісту та форми у відповідача відсутні, а тому реальність вищевказаної операції за договором купівлі-продажу № 9 від 25.08.11 р. повністю підтверджена належними первинними документами, а придбаний товар використаний позивачем у власній господарській діяльності, оскільки був реалізований і позивач отримав прибуток. Дані обставини підтверджені тим, що на момент придбання товару у ПП «Шале» у позивача вже був покупець на комплексну трансформаторну підстанцію - ТОВ «Компанія Нафтотрейд», якому устаткування було передано за видатковою накладною № 20 від 31.08.11 р. (а.с.17-23), що спростовує твердження відповідача про нереальність операції з ПП «Шале» у зв'язку з відсутність відомостей щодо транспортування трансформаторної підстанції від ПП «Шале» до позивача.

Як вказано в судовому рішенні, обставини укладання та виконання позивачем та договором купівлі-продажу № 9 від 25.08.11 р., реальності проведеної операції були досліджені при розгляді справи за позовом Глобинського районного міжгосподарського виробничо-експлуатаційного підприємства по енергетиці та електрифікації сільського господарства «Райагропроменерго» про скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби № 0000282301/818 від 13.07.12 р. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.12 р. по справі № 2а-1670/6429/12 у задоволенні адміністративного позову було відмовлено, але постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.01.13 р. вказана постанова була скасована та прийнята нова постанова про задоволення позовних вимог (а.с.139-145).

При ухваленні вказаного судового рішення Харківським апеляційним адміністративним судом було зазначено, що реальність господарської операції з придбання позивачем за договором купівлі-продажу № 9 від 25.08.11 р. товару повністю підтверджена належними первинними документами, а придбаний товар використаний позивачем у власній господарській діяльності, оскільки був реалізований і позивач отримав прибуток. При цьому були досліджені рахунок-фактура № ПС-0000020 від 30.08.11 р., видаткова накладна № ПС-0000025 від 30.08.11 р., податкова накладна № 20 від 30.08.11 р. на загальну суму 34000,0 грн., у тому числі ПДВ - 5666,67 грн., та платіжні доручення № 158 від 31.08.11 р. і № 160 від 07.09.11 р., які визнані судом належним чином оформленими.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Тому вказані обставини вважаються доведеними і не потребують дослідження у даній справі.

Оскільки в апеляційній скарзі відповідач вказує на оформлення вище перелічених документів не належним чином, але в постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.01.13 р. по справі № 2а-1670/6429/12 це твердження визнано безпідставним, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

За результатами дослідження матеріалів справи суд першої інстанції також дійшов висновку, що викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ПК України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не визнають за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та ПК України, які не містити і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.11 р.): 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З вищевказаних суд першої інстанції зробив висновок про те, що законодавець з 01.01.11 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Відтак можна зробити висновок, що повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до прерогативи судових органів.

Окрім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.09 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України. Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, ДПІ, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано.

Зважаючи на те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 26.03.13 р. по справі № 2а-1670/6428/12 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, що не спростовано доводами апеляційної скарги, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.03.2013р. по справі № 2а-1670/6428/12 - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.03.2013р. по справі № 2а-1670/6428/12 за позовом Глобинського районного міжгосподарського виробничо-експлуатаційного підприємства по енергетиці та електрифікації сільського господарства «РАЙАГРОПРОМЕНЕРГО» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська