Ухвала суду № 33546077, 21.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 р.Справа № 820/1930/13-а

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2013р. по справі № 820/1930/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 18.10.12 р. № 0005661702 про збільшення грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 37523,65 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1,0 грн. та № 0005671702 про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 16323,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1,0 грн., № 0000451702 від 15.02.13 р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 9380,0 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.13 р. по справі № 820/1930/13-а позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.13 р. по справі № 820/1930/13-а і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивачка подала письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що Виконавчим комітетом Харківської міської ради 13.09.05 р. проведена державна реєстрація Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (а.с. 138). Відповідно свідоцтва № НОМЕР_7 від 13.10.05 р. позивачка зареєстрована як платник ПДВ (а.с. 139). З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців випливає, що підприємниця має право займатися слідкуючими видами діяльності: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; виробництво ювелірних і подібних виробів; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; ремонт годинників і ювелірних виробів; неспеціалізована оптова торгівля (а.с.188). Також вона отримала ліцензію НОМЕР_4 від 07.07.08 р. на виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, торгівлю виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння (оптова, роздрібна торгівля ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння; оптова, роздрібна торгівля обробленим та необробленим дорогоцінним камінням) (а.с.197-198). Відповідно свідоцтва Міністерства фінансів України ОСОБА_1 успішно опанувала програму курсу атестації та експертної оцінки дорогоцінного каміння (а.с. 193).

Підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень від 18.10.12 р. № 0005661702 про збільшення грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 37523,65 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1,0 грн. та № 0005671702 про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 16323,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1,0 грн. є акт № 3924/1702/НОМЕР_5 від 28.09.12 р. (а.с.11-32) документальної планової виїзної перевірки позивачки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.10 р. по 31.12.11 р., в якому зафіксовані порушення нею вимог п. 167.1 ст. 167, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України, які призвели до заниження податку з доходів фізичних осіб за 2011 р. у розмірі 37523,65 грн., та п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижений ПДВ за 2011 р. у розмірі 46323,0 грн. (а.с. 32).

Позивачка скористалася своїм правом та оскаржила вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку і за результатами розгляду її скарги рішенням ДПС у Харківській області № 345/к/10.2-17 від 28.01.13 р. скарга була залишена без задоволення та збільшений розмір штрафних санкцій по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 9380,0 грн., у зв'язку з чим відповідачем було прийняте нове податкове повідомлення-рішення № 0000451702 від 15.02.13 р.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що в наданому до матеріалів справи податковому повідомленні-рішенні № 0000451702 від 15.02.13 р. вказано, що воно було прийнято на підставі акту перевірки № 4188/1702/НОМЕР_6 від 01.09.11 р. та рішення ДПС у Харківській області № 1169/7/10.2-17 від 28.01.13 р. Проте наведені підстави жодним чином не стосуються оскаржених позивачкою податкових повідомлень-рішень від 18.10.12 р. № 0005661702 та № 0005671702, які були прийняті на підставі акту № 3924/1702/НОМЕР_5 від 28.09.12 р., а рішення за результатами розгляду скарги має № 345/к/10.2-17 від 28.01.13 р. і інші реквізити на ньому відсутні.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення № 0000451702 від 15.02.13 р. було прийняте у відсутності належних підстав, то суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позову в цій частині.

В акті перевірки № 3924/1702/НОМЕР_5 від 28.09.12 р. вказано, що висновки про порушення позивачкою вимог податкового законодавства пов'язані з безпідставним формуванням витрат та податкового кредиту по ПДВ по операціям з ТОВ «Віктрейд ЛТД» та ТОВ «Авитек Груп ЛТД», оскільки за наявною у відповідача інформацією, отриманою від ДПІ у Печерському районі м. Києва, вказані підприємства мають ознаки «фіктивності», не знаходяться за юридичною адресою, у них відсутні основні засоби, технічний персонал, складські приміщення, транспортні засоби і органом ДПС була встановлена відсутність документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку і зроблений висновок про відсутність ознак реальності вчинення господарських операцій. Наведені обставини стали підставою для ДПІ у Печерському районі м. Києва визнати здійснені ТОВ «Віктрейд ЛТД» та ТОВ «Авитек Груп ЛТД» правочини такими, що порушують приписи ч. 1 та ч. 5 ст. 203, ч. 1 та ч. 2 ст. 215, ст. 216, тобто є нікчемними і не спрямовані на настання реальних наслідків.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дослідив, укладений позивачкою з ТОВ «Віктрейд ЛТД» договір на поставку синтетичних вставок для прикрас № 01/11 від 01.11.10 р., предметом якого є поставка синтетичних вставок до прикрас (а.с. 39-40), кількість та розгорнутий асортимент яких визначається у накладних. Проведена поставка підтверджується залученими до матеріалів справи видатковими накладними № В-00002592 від 01.11.10 р. на загальну суму з ПДВ 70206,58 грн. (а.с.41-42), № В-00003439 від 01.12.10 р. на загальну суму з ПДВ 23847,8 грн. (а.с.43-44), № В-00000417 від 11.01.11 р. на загальну суму з ПДВ 57918,9 грн. (а.с.45-46), № В-00000967 від 01.02.11 р. на загальну суму з ПДВ 103985,7 грн. (а.с.47-49); податковими накладними № 3491 від 01.11.10 р. (а.с.50-51), № 4657 від 01.12.10 р. (а.с.52-53), № 544 від 11.01.11 р. (а.с.54-55), № 508 від 01.02.11 р. (а.с.56-58), які внесені до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних (а.с.113-116); актами прийому товару (а.с.194-203) та атестатами № 1101, № 0102, № 0111 (а.с. 204-209). Проведення оплати підтверджується виписками з банку та Книгою обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи-підприємці (а.с. 128-134, 226-231).

Наявність у позивачки перелічених документів на час проведення перевірки відповідач не заперечує.

Також судом першої інстанції був досліджений укладений позивачкою з ТОВ «Авітек Груп ЛТД» договір № 01/04 від 01.04.11 р., предметом якого є поставка вставок (натуральних та синтетичних) для ювелірних виробів (а.с. 59). Проведення поставки товарів підтверджено видатковими накладними № АГ-0001421 від 01.04.10 р. на загальну суму з ПДВ 57500,46 грн. (а.с.60-63), № АГ-0002060 від 05.05.11 р. на загальну суму з ПДВ 58535,22 грн. (а.с.64-65); податковими накладними № 741 від 01.04.11 р. (а.с.66-68), № 570 від 05.05.11 р. (а.с.69-70), які внесені до реєстр отриманих та виданих податкових накладних (а.с.117-118), актами прийому товару (а.с.210-212), атестатами № 0104 та № 0505 (а.с.213-217). Проведення оплати за придбаний товар підтверджено виписками з банку та Книгою обліку доходів і витрат (а.с. 135-137, 220-225). Наявність у підприємниці вказаних документів на час проведення перевірки відповідач не заперечував.

Використання придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджено укладеними позивачкою договорами з ТОВ «ЮП-Золоте Руно» № 22 від 19.01.10 р., з ТОВ «Мальва» № 45 від 03.01.11 р., з ООО «Торговый союз» № 11 від 10.03.10 р., з ООО «Персей ФП» № 50 від 23.02.11 р., з ООО «Смарагд» № 48 від 10.09.10 р., з ТОВ «Київ золото» № 52 від 20.04.11 р., реальність яких підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками на оплату.

В постанові суду першої інстанції також вказано на те, що позивачка здійснює свою господарську діяльність у орендованих приміщеннях на підставі договорів № 01-10 від 04.01.10 р. та № 2-11 від 04.04.11 р., укладених нею з КВАТ «Артембудсервіс» (а.с.126-126).

Також суд першої інстанції зазначив, що ТОВ «Віктрейд ЛТД» та ТОВ «Авитек Груп ЛТД» мають свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, строк дії яких на момент укладання договорів був дійсним (а.с. 218-219).

В обґрунтування висновків судового рішення суд першої інстанції навів зміст ст. 1, п. 1, п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п. 2.4 ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», п. 14.1.181, п. 14.1.156 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 193.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України і вказав на те, що виконання договорів між позивачкою та ТОВ «Віктрейд ЛТД» і ТОВ «Авитек Груп ЛТД» підтверджується видатковими та податковими накладними, актами прийому товару, атестатами, банківськими виписками та доказами подальшого використання у власній господарській діяльності, які містяться в матеріалах справи, правочини, укладені між позивачкою та вказаними контрагентами виконані кожною стороною.

Оскільки відповідач не виконав приписів ч. 2 ст. 71 КАС України і не надав належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень, то суд першої інстанції зробив висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що з акту перевірив та доводів апеляційної скарги випливає, що викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ПК України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не визнають за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та ПК України, які не містити і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.11 р.): 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З вищевказаних суд першої інстанції зробив висновок про те, що законодавець з 01.01.11 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Відтак можна зробити висновок, що повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до прерогативи судових органів.

Окрім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.09 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України. Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, ДПІ, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано.

Колегія суддів також вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Зважаючи на вищевказане, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.13 р. по справі № 820/1930/13-а прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2013р. по справі № 820/1930/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2013р. по справі № 820/1930/13-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська