Рішення № 33545605, 13.09.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2013 року Справа № 925/1320/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Комзюк О.Л.,

за участю представників: позивача: Сіндряков О.В. - за довіреністю,

відповідача: Школьна І.П., Майстренко Т.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу

за позовом публічного акціонерного товариства національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Канівського комунального підприємства теплових мереж

про стягнення 1 281 140 грн. 80 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 1 281 140 грн. 80 коп., зокрема 859 164 грн. 78 коп. боргу за природний газ, отриманий відповідачем в жовтні-грудні 2012 року відповідно до укладеного між сторонами договору № Г2-БО від 13.07.2012 купівлі-продажу природного газу, 168 052 грн. 41 коп. пені, 212 041 грн. 53 коп. 7% штрафу, 8 232 грн. 83 коп. інфляційних втрат, 33 649 грн. 24 коп. три проценти річних за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати вартості спожитого газу в установлені в договорі строки.

У відзиві від 13.09.2013 на позовну заяву (а.с. 66-69) відповідач визнав заявлені вимоги про стягнення з нього 759 164 грн. 78 коп. заборгованості за спожитий газ (оскільки відповідач перерахував 28.08.2013 на погашення боргу кошти в сумі 100 000 грн.), 8 232 грн. 83 коп. втрат від інфляційних процесів та 33 649 грн. 24 коп. три проценти річних; просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 151 247 грн. 17 коп. та сім процентів штрафу в сумі 212 041 грн. 53 коп. та пояснив, що відповідач є комунальним підприємством, яке надає бюджетним установам, організаціям та іншим споживачам послуги з теплопостачання, підприємство отримує компенсацію з різниці в тарифах, проте фінансування було проведене не в повному обсязі.

13.09.2013 представники відповідача подали клопотання (а.с. 70-72), у якому просять суд: 1) зменшити суму нарахованої пені до 16 805 грн. 24 коп. враховуючи те, що прострочення виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати за поставлений газ відбулось у зв'язку з незакладенням в бюджетні кошториси витрат на фінансування збільшеної вартості теплопостачання, пов'язаної із різким зростанням ціни на природний газ, тобто є винятковим випадком, у відповідача відсутня вина у створенні заборгованості через неможливість припинення забезпечення споживачів теплопостачанням; 2) визнати недійсним пункт 7.2. договору № Г2-БО від 13.07.2013 в частині встановлення додаткового штрафу в розмірі 7 % за прострочення платежу понад 30 днів, оскільки жоден із типових договорів на купівлю-продаж природного газу, затверджених в рамках вимог передбачених Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу", не передбачає відповідальності у вигляді штрафу, його розмірів та випадків стягнення, а сторони не мали права відступати від його умов і мали лише право конкретизувати його умови; тому умова в договорі про сплату 7% штрафу не є конкретизацією цих умов, а є очевидним додатковим збільшенням відповідальності відповідача, тому в цій частині Договір не відповідає закону, у зв'язку з чим відповідач просить суд застосувати припис п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України та визнати недійсним пункт 7.2. Договору.

У судовому засіданні:

- представник позивача підтримав позов з підстав, викладених у ньому, підтвердив факт часткової оплати відповідачем основного боргу в сумі 100 000 грн. після подання позову, стосовно умови в п. 7.2. договору про нарахування 7 % штрафу пояснив, що додаткова угода позивачем не була підписана, ця умова не суперечить закону, договір підписаний сторонами, підстави для визнання пункту 7.2. договору недійсним відсутні; заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд не задовольняти клопотання відповідача в частині зменшення пені, оскільки невиконанням споживачами природного газу, зокрема і відповідачем, своїх зобов'язань за договорами позивачу завдаються значні збитки, так як дебіторська заборгованість перед позивачем становить більше 23 млн. грн., наслідком цієї заборгованості є довгострокові кредити, які позивач отримав для вчасного розрахунку за імпортований газ, заборгованість позивача перед банком становить більше 20 млн. грн., чистий збиток складає 10,5 млн. грн.; просить задовольнити позов та відмовити відповідачу у задоволенні його клопотання;

- представники відповідача, заперечуючи проти позову, посилалися на доводи і міркування, викладених у відзиві на позовну заяву, підтримали клопотання про зменшення розміру пені, просили визнати недійсним пункт 7.2. договору в частині, що стосується нарахування 7 % штрафу, пояснили, що борг виник за відсутності вини підприємства.

У судовому засіданні 13.09.2013 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін у судовому засіданні, суд встановив наступне.

Між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець за договором, позивач у справі) та Канівським комунальним підприємством теплових мереж (Покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір № Г2-БО купівлі-продажу природного газу від 13 липня 2012 року (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу в 2012 році природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити його на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору, газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

В п. 6.1. Договору вказано, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 6.3. Договору встановлено черговість погашення вимог Продавця у разі наявності у Покупця заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати неустойки.

В пункті 7.2. Договору сторони передбачили, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять ) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

На виконання Договору, протягом жовтня - грудня 2012 року, позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3 329 164 грн. 78 коп. що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 27.11.2012 на суму 380957 грн. 07 коп., від 30.11.2012 на суму 1004123 грн. 94 коп., від 31.12.2012 на суму 1944957 грн. 07 коп. Вказані акти підписані повноважними представниками сторін та скріплені їхніми печатками, належним чином засвідчені їх копії містяться в матеріалах справи, спір щодо вартості та ціни природного газу між сторонами відсутній.

Відповідач не повністю розрахувався за поставлений у вказаний позивачем період газ, що підтверджується обома сторонами та стан розрахунків повністю викладений у виконаному позивачем розрахунку. При цьому відповідачем перераховано позивачу додатково 100 000 грн. по платіжному дорученню № 604 від 28.08.2013. Оскільки кошти відповідачем сплачені із порушеннями встановлених Договором строків, позивач пред'явив до стягнення з відповідача пеню, 7% штрафу, три проценти річних та індекс інфляції за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку. Відповідач визнає залишок боргу за отриманий газ в сумі 759164,78 грн., індекс інфляції та три проценти річних на прострочені суми боргу, однак, частково заперечує проти стягнення пені та просить визнати недійсним пункт 7.2. Договору в частині сплати 7% штрафу.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до задоволення, а клопотання відповідача такими, що задоволенню не підлягають, з огляду на таке.

Договір № Г2-БО про купівлю-продаж природного газу від 13 липня 2012 року, на підставі якого виникли зобов'язання сторін, за своєю правовою природою є договором поставки, він підписаний повноважними представниками сторін, підписи яких скріплені печатками підприємств, містить всі істотні умови для договорів даного виду.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'зується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 193, 202 ГК України, статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із матеріалів справи вбачається і відповідачем підтверджено, що позивач поставив відповідачу, а останній отримав природний газ на загальну суму 3 329 164 грн. 78 коп., про що сторони підписали акти приймання-передачі природного газу від 27.11.2012 на суму 380957 грн. 07 коп., від 30.11.2012 на суму 1 004 123 грн. 94 коп., від 31.12.2012 на суму 1 944 957 грн. 07 коп.

Відповідач не повністю розрахувався з позивачем за поставлений газ та з порушенням строків, обумовлених сторонами в Договорі, що не заперечується та підтверджується відповідачем, зокрема, у відзиві на позовну заяву. Вказаним порушено умову пункту 4.1 Договору, за яким остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу повинен бути здійснений відповідачем до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Станом на день подання позовної заяви до суду борг відповідача за отриманий газ складав 859 164 грн. 78 коп., проте 28.08.2013 відповідачем було сплачено 100 000 грн. по платіжному дорученню № 604 в рахунок погашення боргу за спожитий газ. Оскільки після подання позовної заяви до суду відповідач перерахував позивачу кошти в сумі 100 000 грн. боргу, тому провадження у справі в цій частині вимоги підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору.

З огляду на викладене, залишок заборгованості відповідача за поставлений газ становить 759 164 грн. 78 коп. Вказана сума боргу підтверджена належними доказами, визнана відповідачем, тому ця сума боргу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

В статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

В частині 6 статті 231 ГК України вказано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як уже зазначалось вище, в пункті 7.2. Договору сторони передбачили, що у разі порушення відповідачем умов п. 4.1 цього Договору він повинен сплатити (крім суми заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Пеня в сумі 168 052 грн. 41 коп. нарахована позивачем окремо за кожен місяць, в розмірі, встановленому за згодою сторін, на кожну із прострочених сум та за періоди, коли фактично існувала заборгованість. Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені, суд приходить до висновку, що він виконаний вірно, відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства.

Клопотання відповідача про зменшення пені не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В частині 1 статті 233 ГК України також вказано, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідно ж до ч. 2 вказаної статті, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідач не вказав виняткових підстав для зменшення суми пені, не довів, що заявлена позивачем до стягнення пеня є надмірно великою та що у позивача відсутні збитки. Відповідно до статті 617 ЦК України непроведення розрахунків із відповідачем його контрагентами за договорами та державою не може бути підставою для часткового звільнення відповідача від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання. З огляду на викладене суд вважає клопотання відповідача про зменшення розміру пені не підлягаючим задоволенню, та з відповідача належить стягнути на користь позивача пеню у заявленій сумі 168 052 грн. 41 коп.

Стосовно клопотання відповідача в частині визнання недійсним п. 7.2. Договору щодо сплати штрафу у розмірі 7 % за прострочення оплати понад 30 днів, суд вважає його таким, що не підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Виходячи із умови статті 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписом частини 1 статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено і належними доказами не підтверджено того, що умова пункту 7.2. Договору суперечить законодавству, та із матеріалів справи не вбачається, у чому саме полягає порушення прав та інтересів відповідача за Договором, по всіх умовах якого сторонами досягнуто згоди при його підписанні.

До загальних засад цивільного законодавства віднесено свободу договору, суть якої викладено у статті 627 Цивільного кодексу України та полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Посилання відповідача на те, що умова пункту 7.2. Договору не відповідає тексту такого пункту типового договору не може свідчити про незаконність даної умови договору, оскільки жоден закон не зобов'язує сторони укладати договір у точній відповідності з типовим договором і сторони можуть відійти від умов типового договору при умові, що умови угоди не суперечать законодавству.

Оскільки визнання умови Договору недійсною відповідно до пункту 1 частини 1 статті 83 ГПК України є правом суду, а відповідач не довів, що умова в пункті 7.2. Договору в частині сплати 7% штрафу суперечить законодавству, тому клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

Вимога позивача про стягнення 7 % штрафу в сумі 212 041 грн. 53 коп. на підставі пункту 7.2. Договору за прострочення платежу понад 30 (тридцять) днів підлягає до задоволення з огляду на те, що розмір штрафу передбачений угодою сторін, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявлених сумах, відповідно до припису статті 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат позивачем виконаний вірно, відповідач його не оспорив та визнав заявлені до стягнення суми, тому вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних в сумі 33 649 грн. 24 коп. та 8 232 грн. 83 коп. інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявлених позивачем сумах.

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на викладене, на підставі статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог, понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 23 622 грн. 82 коп.

З огляду на викладене, керуючись пунктом 1-1 статті 80, статтями 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Канівського комунального підприємства теплових мереж (19000, Черкаська область, м. Канів, вул. Енергетиків, 30, ідентифікаційний код 02082657) на користь публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) - 759 164 грн. 78 коп. (сімсот п'ятдесят дев'ять тисяч сто шістдесят чотири гривні 78 копійок) боргу, 168 052 грн. 41 коп. (сто шістдесят вісім тисяч п'ятдесят дві гривні 41 копійку) пені, 212 041 грн. 53 коп. (двісті дванадцять тисяч сорок одну гривню 53 копійки) штрафу, 8 232 грн. 83 коп. (вісім тисяч двісті тридцять дві гривні 83 копійки) інфляційних втрат, 33 649 грн. 24 коп. (тридцять три тисячі шістсот сорок дев'ять гривень 24 копійки) три проценти річних, 23 622 грн. 82 коп. (двадцять три тисячі шістсот двадцять дві гривні 82 копійки) судового збору.

Припинити провадження у справі в частині вимоги про стягнення 100 000 грн. боргу.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 18.09.2013

Суддя А.Д. Пащенко