Рішення № 33545011, 12.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12215/13 12.09.13

За позовомКомунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»До Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліком-2000»Простягнення 14 102, 25 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Купченко В.Л.- за дов.

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 13 151, 05 грн., пені в сумі 774,32 грн., інфляційної складової боргу в сумі 22,02 грн., 3% річних в сумі 154,86 грн., а всього 14 102, 25 грн.

12 вересня 2013р. в судовому засіданні Позивачем була надана суду письмова заява, відповідно до якої Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати в сумі 22, 02 грн,, 3% річних в сумі 154, 86 грн., пеню в розмірі 774,32 грн. та судовий збір - 1720, 50 грн. В сумі основного боргу Позивач згідно зі ст. 22 ГПК України зменшив свої вимоги, оскільки сума основного боргу була сплачена відповідачем, що підтверджується належними доказами по справі.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 951,2 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач у судове засідання не з'явився, представників не направив, про поважні причини неявки суд не повідомив, пояснень, витребуваних ухвалою суду від 01.07.2013 р. про порушення провадження у справі та ухвалою суду від 09.09.2013р. не подав. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 15.07.2013р. місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліком-2000»: 04212, м. Київ, вул. Зої Гайдай, 5.

Водночас, ухвали суду від 01.07.2013р. та від 09.09.2013р. направлені на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліком-2000»: 04212, м. Київ, вул. Зої Гайдай, 5. Ухвали суду від 01.07.2013р. та від 09.09.2013р. були вручені уповноваженому Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліком-2000» за довіреністю „Барановська " та „Беседовський".

15.08.2013р. до суду надійшов лист Відповідача від 14.08.2013р. за №14/8, в якому Відповідач просить суд припинити провадження у справі у зв'язку з повним погашенням заборгованості.

Спір розглядається за наявними у справі доказами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.05.2002р. між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліком-2000» було укладено договір № 56 про надання послуг на теплопостачання та своєчасну сплату в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦЩ, ГВП та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою м. Київ, вул.. Зої Гайдай, 5.

Порядок розрахунків за теплову енергію визначений сторонами відповідно до Додатку №2 до Договору № 56.

Відповідно до п. 3 Порядку розрахунків за теплову енергію (Додаток №2 до Договору № 56) сплату Абонент виконує не пізніше 23 числа поточного місяця.

Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати позивачу вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування ЦО.

Суду доведено, що при зверненні Позивача до суду про стягнення заборгованості згідно Договору, Відповідач повинен був сплатити за спірний період жовтень 2012р. по травень 2013р. суму боргу 13 151, 05р. Проте враховуючи нарахування за червень, липень 2013р. (відповідно до Актів виконаних робіт та реєстрів про вручення) сума основного боргу склала 14 079, 95 грн. основного боргу.

Після звернення з позовною заявою Відповідачем було сплачено Позивачу 14 079, 95 грн. основного боргу, що підтверджено платіжним дорученням від 06 серпня 2013р. №95 та виписками з надходження коштів по банку про сплату за ТО та теплову енергію згідно Договору.

Таким чином своєю оплатою Відповідач розрахувався з Позивачем за надані послуги по Договору за період з жовтня 2012р. по липень 2013р..

Відповідно до письмової заяви, яка була подана Позивачем в порядку передбаченим ст. 22 ГПК України, Позивач зменшив суму своїх вимог на суму основного боргу.

Таким чином, судом встановлено, що Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, а саме не відшкодував на користь Позивача, в строк визначений Додатком №2 до Договору №56, вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування ЦО.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.3.4 Додатку №2 до Договору, у разі несплати за користування тепловою енергією до кінця розрахункового періоду (п.3 цього додатку) нараховується пені на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочки платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України, тобто подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Отже, порушення відповідачем строків оплати за надані послуги, передбачені п.3 Додатку №2 до Договору № 56 від 01 травня 2002р., є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, Позивачем правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 774,32 грн., відповідно до розрахунку Позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 22,02грн. індексу інфляції та 154,86грн.3% річних, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 774,32грн. пені, 22,02грн. індексу інфляції, та 3% річних в розмірі 154, 86 грн., Відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліком-2000» (вул. Зої Гайдай, 5, м. Київ, 04212; Код: 31035892) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (вул. Володимирська, 51-А, м. Київ, 01001; Код: 03366500) індекс інфляції в розмірі 22, 02 грн., 3% річних в розмірі 154, 86 грн., пеню в розмірі 774,32 грн. та судовий збір в розмірі 1720, 50 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 18.09.2013р.