Постанова № 33544712, 09.09.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/4358/13-a

категорія 5.2.2

09 вересня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Черноліхова С.В. ,

при секретарі - Павлюк В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Житомирський маслозавод" до Житомирської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, скасування рішень та зобов'язання вчинити дії,-

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Житомирський маслозавод" (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати неправомірними дії старшого державного інспектора Житомирської митниці Рафальського Олексія Миколайовича щодо відмови 30 квітня 2013 року в прийнятті митної декларації, митному випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та коригування митної вартості товарів, скасувати картку відмови Житомирської митниці в прийнятті митної декларації, митному випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 30 квітня 2013 року № 101060000/2013/00436 та рішення про коригування митної вартості товарів від 30 квітня 2013 року № 101060000/2013/300269/2, а також зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області повернути з Державного бюджету України надмірно сплачену суму митних та інших платежів у розмірі 55381,41 грн. В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що Житомирською митницею при митному оформленні партії товару (торгові морозильні скрині) безпідставно визначено митну вартість за резервним методом її визначення та видано картку відмови в митному оформленні. Вказало, що у відповідача були в наявності всі документи, необхідні для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а тому твердження відповідача з приводу недостатності та неналежності таких документів є необґрунтованими.

У ході розгляду справи до участі в ній було залучено у якості другого відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю і просив їх задовольнити.

Представник Житомирської митниці Міндоходів у судовому засіданні позовні вимоги не визнала і просила у їх задоволенні відмовити, надала письмові заперечення проти позову, за змістом яких вважає оскаржувані дії та рішення такими, що відповідають вимогам чинного законодавства. Пояснила, що органом доходів і зборів обґрунтовано використаний резервний метод визначення митної вартості товарів, зважаючи на надання декларантом неналежних документів у її підтвердження.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області до суду не прибув, письмові заперечення проти позову не надіслав.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 03 квітня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Житомирський маслозавод" (Покупець) і "UGUR SOGUTMA MAKINALARI TEKSTIL SERIGRAFI BASKI MADEN VE MERMER" SAN. VE TIC. A.S. (Продавець) підписано контракт поставки № 1582 (а.с. 18-23), за умовами якого Продавець зобов'язується продати Покупцю, а Покупець купити у Продавця торгові морозильні ларі власного виробництва (модель UDD 400 SCEB у кількості 567 шт., з колесами, замком, 5 металевими кошиками).

З метою здійснення митного оформлення вказаних товарів позивачем до Житомирської митниці подано митну декларацію № 101060000/2013/007047 від 26 квітня 2013 року.

Для підтвердження митної вартості заявлених товарів за вказаною декларацією Товариством були надані такі документи:

- декларація митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір від 03 квітня 2013 року № 1582;

- рахунок (інвойс) від 13 квітня 2013 року № 0000000В835903;

- платіжне доручення від 08 квітня 2013 року № 22;

- CMR від 23 квітня 2013 року № 001, № 002, № 003, № 004, № 005, № 006.

- лист ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 24 квітня 2013 року № 1831;

- копію митної декларації країни відправлення від 18 квітня 2013 року № 838903;

- книжки МДП (Carnet TIR) від 22-23 квітня 2013 року;

- прейскурант виробника товару б/н від 01 квітня 2013 року;

- пакувальний лист б/н від 13 квітня 2013 року;

- сертифікат відповідності № UA1.014.0105359-11 від 05 серпня 2011 року;

- декларація про відповідність б/н від 13 березня 2012 року;

- інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару № 2730 від 22 квітня 2013 року;

- сертифікат про походження товару загальної форми Н0903488 від 13 квітня 2013 року;

- лист Мінприроди № 6652/12/10-13 від 18 квітня 2013 року.

Додатково на вимогу органу доходів і зборів надавалися:

- каталоги виробника товару;

- специфікація виробника товару;

- виписка з бухгалтерської документації щодо попередніх поставок;

- акти приймання-передачі від 27 грудня 2012 року і 31 січня 2013 року, ВМД ІМ 40DE № 101060000/2012/023874 від 27 грудня 2012 року, договори оренди обладнання від 01 січня 2011 року № 82, № 124 і № 170, № 385 від 07 червня 2011 року, список фірм, яким були передані морозильні ларі.

Однак, старшим державним інспектором Житомирської митниці Рафальським О.М. відмовлено в прийнятті митної декларації, митному випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та коригування митної вартості товарів та винесено рішення № 101060000/2/300369/2 від 30 квітня 2013 року про коригування митної вартості товарів (а.с. 10), в якій орган доходів і зборів самостійно визначив митну вартість товару за резервним методом її визначення на основі МД № 101060000/2013/023874 від 27 грудня 2012 року.

На підставі цього Товариству видана картка відмови в митному оформленні № 101060000/2013/00436 (а.с. 9).

Житомирською митницею у картці зазначено, що товари не підлягають митному оформленню у зв'язку з неподанням на письмову вимогу митного органу додаткових документів для підтвердження митної вартості, ненаданням достовірних додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість, чим порушено вимоги статей 52, 53 Митного кодексу України.

Не погоджуючись із рішенням № 101060000/2/300369/2 від 30 квітня 2013 року, Товариство подавало звернення № 1522 від 29 травня 2013 року до Житомирської митниці щодо його перегляду. Листом Житомирської митниці № 20/2/20-30/4010 від 04 червня 2013 року (а.с. 76-78) рішення № 101060000/2/300369/2 від 30 квітня 2013 року залишено чинним.

Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - Кодекс, МК України).

Відповідно до статті 49 Кодексу встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно із частинами 1, 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 Кодексу, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з частиною 1 статті 54 Кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що орган доходів і зборів має повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності визначення митної вартості товару, однак зазначає, що такі повноваження мають бути реалізовані лише за наявності обґрунтованих підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Під час розгляду даної справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про існування достатніх підстав для виникнення обґрунтованого сумніву у Житомирської митниці щодо вартості імпортованого товару.

При винесенні рішення про коригування митної вартості відповідач посилався на наявність окремих розбіжностей, а саме:

1) прайс виставлений для ПАТ "Житомирський маслозавод", що суперечить його суті як комерційній пропозиції. Наявні також помилки у назві підприємства, що видало документ;

2) в експортній МД та товаросупровідних документах зазначені реквізити рахунку-фактури, які відрізняються від фактичних даних;

3) відмінні реквізити банку у платіжному дорученні та зовнішньоекономічному договорі;

4) у платіжному дорученні відсутні посилання на рахунок-фактуру.

При цьому суд зазначає, що наведеними правовими нормами передбачено єдину підставу для заборони застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) - не підтвердження декларантом документально або не визначення кількісно і достовірно та/або відсутність хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Зазначені відповідачем розбіжності не впливають на числові значення складових митної вартості товарів і не позбавляють Товариство права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що старшим державним інспектором Житомирської митниці Рафальським О.М. неправомірно відмовлено 30 квітня 2013 року Публічному акціонерному товариству "Житомирський маслозавод" в прийнятті митної декларації, митному випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та коригування митної вартості товарів, винесено картку відмови № 101060000/2013/00436 та рішення про коригування митної вартості товарів від 30 квітня 2013 року № 101060000/2013/300269/2, оскільки декларантом подано всі необхідні документи, які підтверджували митну вартість товару, зазначену у декларації.

Отже, позивачем при подачі вантажно-митної декларації вірно визначено митну вартість товару саме за основним методом її визначення, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 158-163,167, 254 КАС України суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії старшого державного інспектора Житомирської митниці Рафальського Олексія Миколайовича щодо відмови 30 квітня 2013 року Публічному акціонерному товариству "Житомирський маслозавод" в прийнятті митної декларації, митному випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та коригування митної вартості товарів.

Скасувати картку відмови Житомирської митниці в прийнятті митної декларації, митному випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 30.04.2013 року № 101060000/2013/00436 та рішення про коригування митної вартості товарів від 30.04.2013 року № 101060000/2013/300269/2.

Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області повернути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Житомирський маслозавод" надмірно сплачену суму митних та інших платежів у розмірі 55381,41 грн. та 553,81 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Головуючий суддя С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 16 вересня 2013 р.