Постанова № 33544269, 12.09.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2013 року 810/4625/13-а

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончева О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Євчук О.Я.(за довіреністю)

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю "Саб-Арматура" Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Київській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Саб-Арматура" (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Київській області (далі - відповідач)про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 лютого 2013 року № 0000012202 та № 0000022202.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки прийняті на підставі помилкових висновків про порушення ТОВ «Саб-Арматура» вимог пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.1 статті 198, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України при формування показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Берніс-Продакт».

Позивач стверджує, що придбав товар та послуги у ТОВ «Берніс-Продакт» правомірно, тому підстави для визнання укладених договорів нікчемними відсутні.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

У судове засідання, призначене на 12 вересня 2013 року, відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. За таких обставин суд ухвалив здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Саб-Арматура» зареєстроване Броварською районною державною адміністрацією Київської області 26 січня 2010 року та перебуває на податковому обліку у Броварській об'єднаній державній податковій інспекції з 27 січня 2010 року.

Відповідно до матеріалів справи, у період з 17 січня 2013 року по 18 січня 2013 року посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Київській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 17 січня 2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Саб-Арматура» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Берніс Продакт» за період з 1 червня 2011 року по 30 вересня 2011 року. Результати перевірки оформлено актом від 21 січня 2013 року № 83/222/37495729 (т.1 а.с.11-20).

У ході перевірки встановлено факт порушення ТОВ «Саб-Арматура» вимог пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 92583,00 грн. та вимог пункту 198.1 статті 198, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 74673,00 грн. Виявлені порушення пов'язані з безпідставним, на думку перевіряючих, формуванням ТОВ «Саб-Арматура» показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Берніс Продакт».

На підставі висновків акту перевірки Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Київській області 11 лютого 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012202, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Саб-Арматура» з податку на прибуток на суму 92583,00 грн. та застосовано штрафну(фінансову) санкцію у розмірі 1,00 грн. (т.1 а.с.24) та податкове повідомлення-рішення № 0000022202, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Саб-Арматура» з податку на додану вартість на суму 74673,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 18668,25 грн. (т.1 а.с.25).

Не погоджуючись з рішеннями відповідача ТОВ «Саб-Арматура» звернулось до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення правомірними, виходячи з наступного.

Відповідно до матеріалів справи, 30 серпня 2011 року між ТОВ «Саб-Арматура» та ТОВ «Берніс Продакт» укладено договір поставки №б/н (т.1 а.с.164-168). Згідно умов договору, Постачальник (ТОВ «Берніс Продакт») зобов'язується поставити Покупцеві (ТОВ «Саб-Арматура» товар ( балансувальний вентель, банка ДУ 15,25,32,40,50, відвід стальний, відвід стальний ф, згін оцинкований).

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором поставки ТОВ «Берніс Продакт» виписано: видаткову накладну від 1 вересня 2011 року № 6 на загальну суму 338040,00 грн. в тому числі ПДВ - 56340,00 грн. (т. а.с. 27-30), довіреність від 1 вересня 2011 року № 20 (т.1 а.с.193-196).

15 червня 2011 року, між ТОВ «Саб-Арматура» та ТОВ «Берніс Продакт» укладено договір про надання послуг (т.1 а.с.169-170). Згідно умов договору, Замовник (ТОВ «Саб-Арматура») доручає, а Виконавець (ТОВ «Берніс Продакт») зобов'язується надати замовнику послуги з емалювання та гальванопокриття.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором про надання послуг ТОВ «Берніс Продакт» виписано: акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 30 червня 2011 року № 841(т.1 а.с.31).

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У силу вимог пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статі 138 Податкового кодексу України, датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування показників валових витрат є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання, використання у господарській діяльності товарів тощо.

Актом державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва від 11 квітня 2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Берніс Продакт» № 148/3-22-80, встановлено, що операції ТОВ «Берніс Продакт» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складський приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим ТОВ «Берніс Продакт» не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Таким чином, встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів, відсутність у ТОВ «Берніс Продакт» адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Також, 27 вересня 2011 року , слідчим ОВС СВ ПМ ДПА у місті Києві майором податкової міліції Міщенко О.В. порушено кримінальну справу № 71-00217 за фактами фіктивного підприємництва, створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, ТОВ «Берніс Продакт» (т.1 а.с.15).

Враховуючи вищезазначене, невстановлені досудовим слідством особи, діючи всупереч положенням статей 203, 207, 626, 629 Цивільного кодексу України, статей 179, 180 Господарського кодексу України використовували ТОВ «Берніс Продакт» з метою прикриття своєї незаконної діяльності, шляхом уникнення контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів, завдяки чому отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та інші фіктивні первинні документи. Як наслідок, в результаті незаконної діяльності ТОВ «Берніс Продакт» була спричинена велика матеріальна шкода державі.

Вищезазначені обставини вказують на те, що податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської звітності оформлені з порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому не можуть доводити реальність виконання господарських операцій та використовуватись для формування податкового кредиту і валових витрат.

Суд звертає увагу на те, що здійснення буд-якої господарської операції фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. У свою чергу, на даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності (частина 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 29 грудня 1995 року № 488/346). Тобто, первинні документи за господарськими операціями є основою для податкового обліку.

Відповідно до пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, у тому числі типова форма товарно-транспортної накладної, затверджені спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля". У відповідності до пункту 2 вказаного наказу, застосування такої форми первинного обліку як товарно-транспортна накладна є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, до товарно-транспортних документів належить товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пункту 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).

Таким чином, саме товарно-транспортні накладні є належними доказами факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.

Товарно-транспортна накладна є первинним транспортним документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування, оперативний та бухгалтерський облік товару. У свою чергу, на підставі даних бухгалтерського обліку ведеться податкова звітність, визначаються об'єкти оподаткування.

За господарськими операціями між ТОВ «Саб-Арматура» та ТОВ «Берніс Продакт» складання товарно-транспортних накладних обумовлена значними обсягами перевезення матеріалів. Представником позивача у судовому засіданні зазначено, що перевезення товару здійснювалось контрагентом. Проте, доказів, на підтвердження перевезення товару з складського приміщення ТОВ «Берніс Продакт» до складу ТОВ «Саб-Арматура» ( договору перевезення с контрагентом, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів вантажного автомобілю) позивачем не надано.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розвантаження та прийняття товару на склад ТОВ «Саб-Арматура», зберігання товару на складі та видачі товару із складу для використання у господарській діяльності.

У наданій позивачем видатковій накладній не зазначено місце отримання товару, тому факт прийняття товару на склад ТОВ «Саб-Арматура» на підставі видаткової накладної встановити неможливо.

Також, відповідно до розділу 3 договору поставки від 30 серпня 2013 року №б/н зазначено, що якість продукції, що передається, повинна відповідати вимогам законодавства України, зокрема, постачальник зобов'язаний видати сертифікат якості на продукцію чи протокол випробувань продукції, який посвідчує відповідність названої продукції вимогам відповідних стандартів або технічних умов.

Копій сертифікатів якості, які ТОВ «Саб-Арматура» повинно було отримати разом з товаром, позивачем не надано.

Відсутні також і належні докази оприбуткування, складського зберігання товару, отриманого від ТОВ «Берніс Продакт», що додатково вказує на неможливість отримання та зберігання товару.

Щодо виконання умов договору від 15 червня 2013 року з надання послуг з емалювання та гальванопокриття, суд зазначає наступне.

Суд враховує те, що надання послуг з емалювання та гальванопокриття на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від обов'язку щодо складання первинних документів, якими супроводжується виконання відповідних договорів.

При визначенні економічної обґрунтованості та господарської мети при укладенні та виконанні договору про емалювання та гальванопокриття, суд виходить з того, що необхідність надання послуг з емалювання та гальванопокриття може бути зумовлена характером господарської діяльності позивача або наявністю у останнього зобов'язань з надання відповідних послуг перед третіми особами.

Разом з тим, суд констатує, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження наявності господарської мети й економічної обґрунтованості отримання послуг з емалювання та гальванопокриття від ТОВ «Берніс Продакт».

Необхідно зазначити, що специфіка виконання послуг з емалювання та гальванопокриття обумовлена необхідністю використання додаткових матеріалів, за допомогою яких виконується емалювання та гальванопокриття. При наданні послуг з емалювання та гальванопокриття створюються товарно-матеріальні цінності, які необхідно транспортувати, зберігати та, у разі потреби, передавати іншим особам.

Суд не вважає достатнім та належними доказом здійснення господарської операції факт оформлення акту прийому передачі виконаних робіт від 30 червня 2011 року № 841, зважаючи на наступне.

У силу вимог частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно із пунктами 2.15, 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Зі змісту зазначених приписів чинного законодавства вбачається, що для підтвердження правомірності включення витрат на виконання робіт до складу податкового кредиту підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги.

У випадку виконання робіт з емалювання і гальванопокриття, у первинному документі має бути конкретизовано, які саме роботи були виконані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції).

Також, у акті від 30 червня 2011 року № 841 не зазначено з якого матеріалу та на яких товарах було виконано роботи з емалювання та гальванопокриття, що додатково вказує на неможливість виконання господарських зобов'язань ТОВ «Берніс Продакт».

У наданому позивачем акті приймання-передачі наданих послуг від 30 червня 2011 року № 841 вказано лише загальне найменування робіт « послуги емалювання, послуги гальванопокриття» та їх вартість і не вказано обсягу робіт які були виконані годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції), кількості працівників, які виконували роботи;

За таких обставин, досліджені судом документи не дають підстав вважати, що ТОВ «Берніс Продакт» виконувало роботи за договором про надання послуг від 15 червня 2011 року №б/н

Таким чином, оскільки податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської звітності оформлені з порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд дійшов висновку, що надані позивачем докази на підтвердження господарських операцій з ТОВ «Берніс Продакт» не можуть доводити реальність виконання господарських зобов'язань за договором поставки №б/н та договором про надання послуг № б\н та використовуватись для формування податкового кредиту і валових витрат.

Суд також звертає увагу на те, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання, використання у господарській діяльності товарів тощо.

Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та використання позивачем у господарській діяльності товарів, придбаних за договором поставки від 30 серпня 2011 року № б/н та договором про надання послуг від 15 червня 2011 року № б/н з ТОВ «Берніс Продакт», суд звертає увагу на наступне.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року було витребувано у позивача документи, що підтверджують факт використання у господарській діяльності товарів(послуг), які були придбані у ТОВ «Берніс Продакт» за договором поставки №б/н та договором про надання послуг №б/н, зокрема, договори, платіжні доручення, банківські виписки, рахунки-фактури, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, подорожні листи, документи щодо розвантаження-навантаження товару, товарно-транспортні накладні тощо.

Позивачем вимогу ухвали суду виконано частково та надано: видаткові накладні(т.1 а.с.32-120), довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (т.1 а.с.198-242), податкові накладні (т.2 а.с.35-128).

При цьому, на запитання суду представник позивача відповів, що надав усі докази на підтвердження позовних вимог.

Надані позивачем копії видаткових накладних та податкових накладних не можуть бути використані у якості підтвердження використання у господарській діяльності позивача, з підстав відсутності їх транспортування від складу ТОВ «Саб-Арматура» до контрагентів.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів (послуг) або в разі якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин 1 та 4 статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Ураховуючи вищезазначене суд констатує, що позивачем не надано належних документів та не доведено факту виконання господарських зобов'язань за договорами із ТОВ «Берніс Продакт», отже відсутні належні докази здійснення господарських операцій.

Отже, висновок відповідача про порушення ТОВ «Саб-Арматура» вимог пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.1 статті 198, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України при формування показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Берніс-Продакт» є законним та обґрунтованим. Податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Київській області від 11 лютого 2013 року № 0000012202 та № 0000022202 є правомірними та скасуванню не підлягають.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ТОВ «Саб-Арматура» задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 17 вересня 2013 року.