Рішення № 33541932, 18.09.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

0544/13049/2012

2/243/3262/2013

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Гусинського М.О.,

при секретарі Карпенко О.Д.,

розглянувши у відкритому ОСОБА_1 до Відкритого Акціонерного Товариства «Содовий Завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, індексації та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

26.09.2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ВАТ «Содовий завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, індексації та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тими обставинами, що вона з 1993 року по 2003 рік працювала у відповідача, а 01.04.2003 року вона була звільнена з роботи. В наслідок відсутності коштів відповідач і досі не виплатив їй заборгованість по заробітній платі, що є порушенням ст. 116 КЗпП України. Рішенням Слов'янського міського суду від 03.07.2012 року з відповідача ВАТ «Содовий завод» на її користь стягнута заборгованість з заробітної плати у сумі 1476,81 грн. Вважає, що відповідач повинен їй виплатити її середній заробіток за увесь час затримки виплати розрахунку при звільненні, з наступного розрахунку: 584,30 грн. (середня заробітна плата)х2 (44 роб. дня) = 26,55 грн. (середньоденна заробітна плата). 26.55 грн. х 9 років (період звільнення квітень 2003 року)х(22 роб. дня х 12 міс. х 9 років - 17 святкові дні) х 2223 роб. дня = 59020,65 грн. Також підприємство повинно їй за три роки про індексувати заробітну плату і сума інфляції складає 302,73 грн. Також протиправними діями відповідача їй заподіяно моральну шкоду, яка полягає в моральних стражданнях і переживаннях через порушення відповідачем законних прав, своєчасного отримання винагороди за свій труд, вона втратила свої налагоджені нормальні життєві зв'язки, вона не своєчасно оплачувала комунальні послуги. Моральну шкоду вона оцінює у 5000 грн. Просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 59020,65 грн., індекс інфляції в сумі 302,73 грн. та моральну шкоду в сумі 5000,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, але надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, просила позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача ВАТ «Содовий завод» у судове засідання не з'явилась, заяв про відкладення судового розгляду справи або розгляд справи за її відсутністю до суду не надіслала, у зв'язку з чим суд за згодою позивача прийшов до висновку про можливість винесення по справі заочного рішення.

Суд, вивчивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних обставин:

Як встановлено у судовому засіданні, позивач з 10.12.1993 року по 01.04.2003 року працювала у відповідача на різних посадах, а 01.04.2003 року вона була звільнена з роботи за ст. 36 п. 1 КЗпП України за згодою сторін (а.с. 6-7).

Рішенням Слов'янського міського суду від 03.07.2012 року, яке набуло чинності, з відповідача ВАТ «Содовий завод» на користь позивача ОСОБА_1 стягнуто заборгованість із заробітної плати у сумі 1476,81 грн. грн. (а.с. 8).

Заборгованість відповідача перед позивачем із заробітної плати складає 1476,81 грн. за період з січня 2003 року по травень 2003 року, середня заробітна плата за останні два місяця складає 584,30 грн. (а.с. 76).

Суд, розглядаючи справу, виходив з наступного чинного законодавства України:

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не реже двух разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

З аналізу ч. 6, ч. 7 ст. 12 зазначеного Закону видно, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Таким чином суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку входять до переліку зобов'язань, на які не поширюється дія мораторію відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тому зазначені вимоги підлягають задоволенню.

Сума середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку за період з 01.04.2003 року по 18.09.2013 року складає 73304,55 грн., з розрахунку: 26,55 (середньоденна заробітна плата) х 2761 (кількість робочих днів) = 73304 грн. 55 коп.

Зазначена правова позиція стосовно того, що вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку входять до переліку зобов'язань, на які не поширюється дія мораторію відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначена у Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 17 жовтня 2012 року у справі 6-121цс12 і обов'язкова для застосування судами під час розгляду справ за аналогічними позовами.

Індексація є складовою частиною заробітної плати і, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

В даному випадку позивач просить стягнути з відповідача на її користь індексацію не заробітної плати, а індексацію середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Таким чином суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення індексу інфляції з середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання стосовно стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до абзаців 5,6,7,9,10 пункту 2.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117,2371 цього кодексу - у трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено у ст. 2371 КЗпП України. Спір про відшкодування звільненому працівнику моральної шкоди, завданої затримкою розрахунку при звільненні, є трудовим спором. Строки звернення до суду за відшкодуванням моральної шкоди в зазначеній статті (2371) не встановлено. Конституційний Суд України вважає, що в аспекті конституційного звернення визначені Цивільним кодексом України і КЗпП України підстави та порядок відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди слід розглядати у нерозривному зв'язку з положеннями статті 233 Кодексу, у яких встановлено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, зокрема тримісячний строк, який розпочинається з дня, коли працівник дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права. Звільнений працівник, якому з вини власника або уповноваженого ним органу несвоєчасно виплатили належні при звільненні суми, має право вимагати відшкодування завданої при цьому моральної шкоди.

А тому, Конституційний Суд України, вище зазначеним рішенням вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, а тому суд не приймає посилання відповідача на те, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду з вимогою про стягнення моральної шкоди, оскільки в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що відповідач по теперішній час фактично з позивачем при звільненні не розрахувався.

Однак, відповідно до ст. 2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя

У зв'язку з цим, враховуючи обставини справи, відсутність навмисних дій з боку відповідача та його скрутне матеріальне становище, що потягло за собою визнання відповідача банкрутом, тривалий час не звернення позивача з вимогами про стягнення моральної шкоди (протягом 9 років), ненадання в судовому засіданні доказів на підтвердження фізичних та духовних страждань, а також те, що визнання факту порушень відповідачем строку розрахунку з позивачем сам по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану позивачу, суд вважає, що в стягненні моральної шкоди з відповідача на користь позивача належить відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 115, 116, 233, 2371 КЗпП України, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 34 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218, 224-227 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого Акціонерного Товариства «Содовий Завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, індексації та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», яке розташоване за адресою: м. Слов'янськ, вул. вул. Чубаря, буд. 91, р/р 26004307660166 у філії відділення ПІБ м. Слов'янська, МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895:

· на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Зімогірє Словяносербського р-ну Луганської області, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 квітня 2003 року по 18 вересня 2013 року включно в сумі 73304 грн. 55 коп. (Сімдесят три тисячі триста чотири гривні 55 копійок);

· на користь держави судовий збір у сумі 733 грн. 04 коп. (Сімсот тридцять три гривні 04 копійки) на рахунок № 31210206700075, банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, Код за ЄДРПОУ 37803368, код класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач коштів УК/Слов'янське/22030001.

Позовні вимоги в іншій частині залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуто Слов'янським міськрайонним судом у разі подання заяви про його перегляд у 10-ти денний термін з часу отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Суддя Слов'янського міськрайонного суду М. О. Гусинський