Рішення № 33540490, 11.09.2013, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1354/13- ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі

головуючого - судді Деметрадзе Т.Р.,

при секретарі Галаговець О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закарпатського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», Товариство «Житловий комплекс Ужгородського національного університету», Виконавчого комітету Ужгородської міської ради та ОСОБА_2 про скасування договору купівлі-продажу, свідоцтва на право власності на нерухоме майно та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Закарпатського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Фонд), Товариство «Житловий комплекс Ужгородського національного університету», Виконавчого комітету Ужгородської міськради та ОСОБА_2 про скасування договору купівлі-продажу, свідоцтва на право власності на нерухоме майно та зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи свої вимоги тим, що між ним та Фондом підписано «Договір № 4 від 06.09.2011р. про обслуговування коштів для будівництва (придбання) доступного житла», на підставі якого цього ж дня була видана за № 628 Довідка для АТ «Ощадбанк».

Вказує, що дана угода повинна відповідати вимогам чинного законодавства України, однак, Фондом в особі директора Дудчук Г.П. протиправно в односторонньому порядку в порушення вимог Постанови КМУ від 9 червня 2010 р. № 509 - збільшено граничну вартість 1 кв. метра загальної площі доступного житла трикімнатної квартира з 4290 грн. - аж на 6507,03 грн., а в подальшому незаконно розірвано цей Договір № 4.

Тому, він офіційно звернувся 5 жовтня 2011 р. до відповідача з метою внести відповідні зміни у вказаний договір, однак Дудчук Г.П. відмовилась їх внести.

08 грудня 2011 р. він повторно звернувся до Фонду з заявою про надання інформації. Проте, відповіді на повторне звернення станом на 5 січня 2012 року ним не отримано.

Більше того, йому надійшло офіційне запрошення з'явитись на 03 січня 2012 року до відповідача та запропоновано підписати Додатковий договір від 3 січня 2012 р., який базується на ціні 1 кв. метр 6507,03 грн. та про зменшення розміру 3 кімнатної квартири по даних БТІ м. Ужгорода, про зміну адреси «доступного житла»: АДРЕСА_1.

Вказує, що офіційна здача в експлуатацію 15 квартирного будинку відбулось нібито 20 грудня 2012 р., однак його про це не повідомляли.

Пізніше йому стало відомо, що відповідач незаконно перепродав цю квартиру ОСОБА_2

Тому, просив визнати неправомірним та скасувати Договір № 3 від 24 січня 2012 р. купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно, укладений між ТзОВ «Житловий комплекс УжНУ» та громадянкою ОСОБА_2; скасувати: свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 25 квітня 2012 р., рішення Виконкому комітету Ужгородської міської ради № 472 від 21.12.2011 та № 108 від 18.04.2012 року, витяг Про державну реєстрацію прав № 34200824 від 21.05.2012 р. КП «БТІ м. Ужгорода» на право власності ОСОБА_5, зобов'язати Закарпатське регіональне

управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» у відповідності до вимог п. 1 ч. 3 ст. 152 ЦПК України внести доповнення та зміни до Договору № 4 від 06.09.2011 р. у відповідності до вимог Постанови КМУ № 509 від 9 червня 2010 р. із затвердженою рахунку 4290 гривень за 1 кв. метр доступного житла за адресою АДРЕСА_1, а також чітко зазначити - «Частка - грошових коштів ОСОБА_1 (70 %), необхідних для будівництва (придбання) доступного житла за державної підтримки, становить 234898,80 грн.; сума винагороди за обслуговування коштів, що становить 0,7% вартості договору - становить 2349 грн.; внести зміни в Довідку № 628 від 06.09.2011 р. АТ «Ощадбанка», а саме «залишок суми коштів, необхідний для внесення кандидатом за власний рахунок 234898,00, а також стягнути з Фонду судові витрати.

У судовому засіданні позивач позов підтримав повністю, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача Фонду у судовому засіданні проти позову заперечив, з мотивів викладених в письмову запереченні на позовну заяву, в якому зазначив, що вимоги позивача є незаконними та необґрунтованими, оскільки між позивачем та Фондом укладено договір, предметом якого було обслуговування коштів з метою фінансування будівництва (придбання) житла за державної підтримки та отримання у власність позивачем об'єкта фінансування, який є розірваним. Відповідно до його умов позивач зобов'язувався внести на поточний рахунок, відкритий ним в АТ «Державний ощадний банк України», грошові кошти в сумі 408311,00 грн., однак на його виконання позивачем було перераховано лише 1000,00 грн. Від перерахування решти суми позивач відмовився, мотивуючи свою відмову небажанням виконувати договір.

Відтак, після несплати коштів позивачем, у строк встановлений у вимозі Фонд розірвав договір, про що повідомив позивача листом № 21 від 12.01.12 р.

Вказує, що позивач помиляється, трактуючи нормативно-правові акти КМ України та Мінрегіону України і не розібрався у взаємовідносинах, які виникли між ним та Фондом після укладення договору, оскільки такі до правовідносин сторін не застосовується і застосовані бути не може, так як визначають механізм використання коштів виключно у 2010 році.

Зазначив, що відповідно до нормативно-правових актів вартість 1 кв.м в розмірі 4290,00 грн. застосовується винятково для розрахунку обсягу державної підтримки, яка могла бути надана позивачу. Оскільки вартість житла, визначена забудовником і погоджена позивачем у договорі є більшою від нормативної, позивач зобов'язаний сплатити різницю вартості за власний рахунок, на що він і погодився здійснивши підписання договору.

Відтак, будь-які підстави для внесення змін у договір відсутні.

Окрім того, вимога позивача про зобов'язання Фонду укласти зміни і доповнення до договору не відповідає способам захисту права, визначеним ст. 16 ЦК України.

Стосовно позовної вимоги про визнання договору № 3 купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно від № 3 від 24.04.12 р. неправомірним та його скасування, позивачем не наведено жодної підстави чи аргументу для визнання його таким, а відтак його вимога є незаконною.

З цих підстав просив відмовити позивачу в задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на обставини викладені у письмовому запереченні на позовну заяву, в якому вказав, що договір купівлі-продажу майнових прав нотаріальному посвідченню не підлягає, а тому ця норма не може бути підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав №3 від 24 січня 2012 року. При цьому, жодних деліктних стосунків між позивачем ОСОБА_1, та відповідачем ОСОБА_2, не має. ОСОБА_2, жодних цивільних стосунків щодо майнових прав на об'єкт будівництва житлового призначення, який є предметом договору купівлі - продажу майнових прав №3 від 24 січня 2012 року із позивачем не мала, а тому права позивача не порушувала. На продовження розгляду справи не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник відповідача ТОВ «Житловий комплекс Ужгородського національного університету» в судовому засіданні проти позову заперечив, вважає його безпідставним та просить у його задоволенні відмовити.

Представник Виконавчого комітету Ужгородської міської ради в судове засідання повторно не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а тому суд розглянув справу у його відсутності.

Заслухавши пояснення позивача та з'явившихся представників відповідачів, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду встановлено що 06.09.2011 року між Закарпатським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та ОСОБА_1 укладено договір №4 про обслуговування коштів для будівництва (придбання) доступного житла, предметом якого є домовленість сторін щодо обслуговування коштів з метою фінансування будівництва (придбання) доступного житла за державної підтримки та отримання у власність позивачем об'єкта фінансування. При цьому, відповідно до п. 2.8 вказаного договору, сторонами погоджено, що державна підтримка надається у розмірі 100 669,00 грн., а частка грошових коштів позивача необхідних для будівництва доступного житла за державної підтримки, становить 408311,00 грн., а також сума винагороди за обслуговування коштів, що становить 0,7 відсотка вартості договору в сумі 3562,86 грн., а згідно до умов абз. 2 п. 2.11. вказаного договору позивач зобов'язався внести на поточний рахунок, відкритий ним в АТ «Державний ощадний банк України», грошові кошти в сумі 408311,00 грн.

Водночас, позивач обгрунтовуючи позовні вимоги вказує на те, що укладена між ним та Фондом угода № 4 повинна відповідати вимогам чинного законодавства України, проте останнім протиправно в односторонньому порядку в порушення вимог Постанови КМУ від 9 червня 2010 р. № 509 - збільшено граничну вартість 1 кв. метра загальної площі доступного житла трикімнатної квартира з 4290 грн. - аж на 6507,03 грн., в зв'язку з чим він офіційно звертався до відповідача з метою внести відповідні зміни у вказаний договір, однак такі ним не були внесені.

При цьому, питання про визнання недійсним укладеного між ними правочину, з будь-яких підстав позивачем не ставилось.

Беручи до уваги вищенаведене та те, що позивач уклавши з відповідачем вказаний правочин, фактично погодився з всіма його умовами, з врахуванням положень п. 8.2. Договору, яким передбачено можливість внесення змін та доповнень до договору за погодженням сторін та за відсутності згоди Фонду на внесення таких змін, суд приходить до висновку про відсутність достатніх підстав для внесення змін та доповнень до вказаного договору, а тому в задоволенні позовних вимог, в цій частині, слід відмовити.

Окрім цього, судом встановлено, що відповідно до вимог п. 6.1. договору №4 про обслуговування коштів для будівництва (придбання) доступного житла від 06.09.2011 року, - якщо позивач не виконав своїх зобов'язань перед Фондом щодо внесення коштів на відповідний рахунок, то він втрачає право на об'єкт фінансування, при цьому договір вважається розірваним.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його

виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, всупереч вказаним умовам договору та положень законодавства позивачем, на їх виконання, було перераховано лише 1000,00 грн., а від перерахування решти суми, незважаючи на вимоги Фонду про сплату коштів, позивач відмовився.

Оскільки, позивач у встановлений договором, а потім вимогою про сплату коштів № 914 від 22.12.2011 р. строк не сплатив коштів, то Фонд реалізовуючи, зазначені положення, розірвав договір, про що повідомив позивача листом № 21 від 12.01.2012 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

В судовому засіданні також встановлено, що 24.01.2012 року між ТОВ «Житловий комплекс Ужгородського національного університету» та ОСОБА_2, було укладено договір № 3 купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно, а саме, спірної квартира АДРЕСА_1 та в подальшому на підставі відповідних рішень виконавчого комітету Ужгородської міської ради, ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на спірну квартиру, які позивач просить визнати недійсними та скасувати.

Вирішуючи решту позовних вимог, суд виходить з того, що укладений між сторонами договір, станом на момент звернення з позовом до суду та розгляду справи є розірваним, що свідчить про припинення зобов'язань за ним.

В силу вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Водночас, доводи позивача про порушення його прав, внаслідок укладення між ТОВ «Житловий комплекс Ужгородського національного університету» та ОСОБА_2 договору № 3 від 24.01.2012 року, в судовому засіданні, не знайшли свого підтвердження та відповідно підстав для їх захисту не має, а тому у задоволенні його позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати в частині сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 58-60, 212-215 ЦПК України,

Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Закарпатського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву", Товариство "Житловий комплекс Ужгородського національного університету", Виконавчого комітету Ужгородської міської ради та ОСОБА_2 про скасування договору купівлі-продажу, свідоцтва на право власності на нерухоме майно та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 лютого 2013 року в даній справі щодо забезпечення позову - скасувати.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Т.Р. Деметрадзе