Ухвала суду № 33538879, 01.08.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/2633/2013 Провадження № 22-ц/772/1322/2013Головуючий в суді першої інстанції:Луценко Л.В.Категорія: 41Доповідач: Панасюк О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі: головуючого - судді Панасюка О.С., суддів Зайцева А.Ю., Марчук В.С., з участю секретаря Яблонської І.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 ОСОБА_8 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 5 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6, виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання незаконним рішення виконавчого комітету міської ради про оформлення права приватної власності на квартиру, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, вселення, -

встановила:

В лютому 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_6, Вінницької міської ради, відповідно до якого просили визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 10 вересня 2009 року № 1968 в частині приватизації 2/3 часток квартири АДРЕСА_1 та передачі їх у власність ОСОБА_6, визнати недійсним свідоцтво про право приватної власності ОСОБА_6 на 2/3 частини цієї квартири, визнати за ним право на житло і вселити їх в зазначену квартиру та визнати за ними право на приватизацію 2/3 частини квартири.

Вказували, що відповідачка ОСОБА_6 є матір`ю позивачів, з якою вони проживали та були зареєстровані у вказаній квартирі; 26 травня 2009 року ОСОБА_6, не поставивши їх до відома, звернулась до відділу оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» та одержала бланк заяви на оформлення передачі у власність квартири лише на своє ім`я. На початку червня 2009 року, зловживаючи довірою ОСОБА_2 ОСОБА_6 вмовила її знятись з реєстраційного обліку в квартирі, а 9 червня 2009 року подала заяву про зняття з реєстраційного обліку неповнолітнього сина ОСОБА_5, підробивши рукописний текст від імені батька неповнолітнього ОСОБА_7 та його підпис про згоду на таке зняття. Після цього відповідачка подала заяву до виконкому Вінницької міськради із заявою про приватизацію квартири, у якій зазначила, що проживає у ній сама. 10 вересня 2009 року вона отримала свідоцтво про право власності на цілу квартиру на свої ім`я.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 4 березня 2013 року замінено первісного відповідача - Вінницьку міську раду, на виконавчий комітет Вінницької міської ради.

26 березня 2013 року позивачі збільшили позовні вимоги і просили визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 10 вересня 2009 року № 1968 в частині приватизації квартири АДРЕСА_1 та передачі її у власність ОСОБА_6, визнати недійсним свідоцтво про право приватної власності ОСОБА_6 на цілу квартиру, визнати за ним право на житло і вселити їх в зазначену квартиру та визнати за ними право на приватизацію 2/3 частини квартири.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 5 квітня 2013 року позв в частині вимог про визнання за позивачами права на житло та на приватизацію 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 залишені без розгляду.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 5 квітня 2013 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 10 вересня 2009 року № 1968 в частині приватизації квартири АДРЕСА_1 та передачі її у власність ОСОБА_6, визнано недійсним свідоцтво про право приватної власності ОСОБА_6 на цю квартиру, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 вселені в квартиру АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 за довіреністю ОСОБА_8, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, просив скасувати рішення суду і ухвалити нове про відмову у позові.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Ч.ч.1,2 ст.303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд досліджує лише ті докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

За змістом ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, судова колегія розглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в суді першої інстанції.

Згідно з ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої його ухвалено, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 7 грудня 2012 року, який набрав законної сили 25 грудня 2012 року, ОСОБА_6 визнано винуватою у скоєнні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України та із застосуванням ч. 1 ст. 70 і ст. 75 КК України засуджено до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік і 6 місяців за те, що вона у вересні 2009 року умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного заволодіння правом на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1, подала до виконкому Вінницької міської ради заяву про приватизацію вказаної квартири та інші необхідні документи із зазначенням даних про те, що вона одна проживає у вказаній квартирі, за таких обставин:

26 травня 2009 року ОСОБА_6 звернулась до відділу оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна КМ "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" та одержала бланк заяви на оформлення передачі квартири у приватну власність. На початку червня 2009 року, діючи з метою протиправного заволодіння правом на майно, а саме 2/3 частки квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_6, зловживаючи довірою, вмовила дочку ОСОБА_2 знятись із реєстраційного обліку в зазначеній квартирі під приводом зменшення плати за комунальні послуги. При цьому не поставила до відома про намір одноосібно приватизувати квартиру. Поряд з цим ОСОБА_6 зняла з обліку (реєстрації) малолітнього сина ОСОБА_5 за вказаною адресою, підробивши рукописний текст в заяві від 9 червня 2009 року: «Не заперечую. (ОСОБА_7). 9.06.09» та подала цей завідомо підроблений документ в СГІРФО Ленінського РВ ВМУ ГУМВС України у Вінницькій області. В результаті вказаних протиправних дій ОСОБА_6 її малолітній син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, був знятий з реєстраційного обліку в ЖЕК № 10 м. Вінниці за адресою: АДРЕСА_1. Таким чином, ОСОБА_6шляхом обману та зловживання довірою позбавила участі в приватизації вказаної квартири своїх дітей: дочку ОСОБА_2 та малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та їх права на житло і 10 вересня 2009 року отримала свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1, тим самим незаконно заволоділа 2/3 частками вказаної квартири.

Отже, протиправність дій ОСОБА_6 щодо одноособової приватизації квартири і порушення у зв'язку з цим права на житло ОСОБА_2 та ОСОБА_5 встановлені вироком суду, який набрав законної сили, а відтак доказуванню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та п. 5 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року № 56 передача квартир у власність здійснюється лише з письмової згоди всіх повнолітніх членів сім`ї.

Згідно з ч. 1 ст. 5 цього Закону до членів сім`ї наймача включаються громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем, або за якими зберігається право на житло.

Ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем (ч. 2 ст. 18 цього Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Оскільки рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 10 вересня 2009 року № 1968 в частині приватизації квартири АДРЕСА_1 та передачі її у власність ОСОБА_6 було прийнято на підставі підроблених відповідачкою документів щодо відсутності права на проживання в квартирі інших осіб, внаслідок чого було порушене передбачене ст. 47 Конституції право позивачів на житло, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про визнання його протиправним і скасування, визнання недійсним виданого на його підставі свідоцтва про право власності на квартиру, а також вселення в неї ОСОБА_2 та ОСОБА_5

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що оскільки ОСОБА_5 з 2006 року проживав в с. Тростянчик Тиврівського району, то він втратив право на житло, тому що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням згідно зі ст. 72 ЖК України проводиться лише в судовому порядку.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до заперечення права на ОСОБА_5 на проживання у квартирі АДРЕСА_1, тобто обставини, встановленої вироком суду, що набрав законної сили, не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 5 квітня 2013 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: