Постанова № 33537888, 17.09.2013, Зміївський районний суд Харківської області

621/851/13-а

2-а/621/86/13

П О С Т А Н О В А

іменем України

17 вересня 2013 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Овдієнка В.В.

з участю секретаря Іванової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Новомосковського ВДПС УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області прапорщика міліції Терханова Віталія Васильовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

25.03.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, а 02.08.2013 року з уточненим адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову інспектора роти дорожньої патрульної служби Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, серія СЕ 1 №066951 від 16 березня 2013 року, про накладення на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 450 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 16 березня 2003 року на 162 км автодороги Харків-Сімферополь, його було зупинено працівниками ДПС. Причиною зупинки, зі слів працівників ДПС, стало порушення ним правил дорожнього руху України, а саме виїзд на смугу зустрічного руху за 500-700 метрів до посту ДАІ.

На його пояснення про те, що за 500-700 метрів до посту ДАІ працівники ДАІ не могли побачити, як він виїжджає на зустрічну смугу і, що причиною виїзду стала велика яма розташована на дорозі, працівники ДАІ повідомили, що це не їх проблеми і що вони нічого не знають. Коли він сказав, що там де він об'їжджав яму на дорозі відсутня розмітка, вони (працівники ДАІ) сказали, що це їх не цікавить, адже там де вони стоять розмітка є.

За даним фактом працівниками ДПС було складено протокол про адміністративне правопорушення, та винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення, згідно якої він повинен сплатити штраф у розмірі 450 гривень у відповідності зі ст. 122 КУпАП.

Копію протоколу про адміністративне правопорушення працівники ДАІ відмовилися йому надавати. Пояснення з нього відмовилися брати і лише надали постанову у справі про адміністративне правопорушення серія СЕ1 №066951 від 16 березня 2013 року.

Вважав, що дії працівників ДПС безпідставні, необґрунтовані та не відповідають дійсності на підставі наступного.

Згідно ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених зазначеним кодексом та іншими законами України.

Статтею 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення встановлено, що доказами про адміністративне правопорушення, є будь які фактичні данні на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показанням технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

В його випадку працівниками ДПС не надано жодного фактичного доказу, яким би підтверджувалася його вина в порушенні правил дорожнього руху, хоча він, керуючись ст. 268 КУпАП, просив ознайомитися з матеріалами, на підставі яких доведена його вина в порушенні правил дорожнього руху.

Таким чином, при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, та винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення працівники ДПС не взяли до уваги вимоги ст. 252 КУпАП та не дослідили всебічно, повно і об'єктивно всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Тим самим, працівники ДПС порушили вимоги ст. 7 КУпАП, якою передбачено забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення у точній відповідності з законом, тим самим, порушивши вимоги ст. 33 КУпАП якою передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Крім того, працівники ДПС при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відмовилися від того, що він хотів подати пояснення і зауваження, тим самим порушивши вимоги ст. 256 КУАП.

Працівники ДАІ проігнорували той факт, що в машині були присутні свідки, які підтверджували його слова.

При такому відношенні до нього працівників ДАІ, він повернувся назад за 500-700 метрів до посту ДАІ і сфотографував яму яку він об'їжджав, і надав ці фото працівникам ДАІ, але вони відмовилися дивитися ці фотографії.

Працівники ДАІ проігнорували також вимоги п. 11.3 ПДР України, яким встановлено, що на дорогах з двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, в випадку відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків - виїзд на смугу зустрічного руху можливий тільки для обгону та об'їзду перешкоди. І це при тому, що він одразу довів, що об'їжджав перешкоду - надав дві фотографії які підтверджують його заяви.

Таким чином, вважав, що є всі законні підстави для скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутністю, на позовних вимогах наполягав.

Відповідач інспектор ДПС Новомосковського ВДПС УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області прапорщик міліції Терханов В.В., який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, повторно в судове засідання не з'явився, подав заяву, в якій позов не визнав, просив відмовити у позов та розглянути справу за його відсутністю.

Оскільки судовий розгляд справи здійснювався за відсутністю осіб, які беруть участь у справі, відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши надані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Постановою інспектора ДПС Новомосковського ВДПС УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області прапорщика міліції Терханова В.В. від 16.03.2013 року серії СЕ1 №066951 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 450 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке виявилося в тому, що 6.03.2013 року на 23 км об'їзної м. Новомосковська він керуючи автомобілем Фольксваген-каді, державний номер НОМЕР_1, на дорозі із двостороннім рухом, яка має по одній смузі для руху в кожному напрямку, їхав по крайній лівій смузі без необхідності, при вільній правій смузі для руху. (а. с. 7, 23, 54).

З копії протоколу про адміністративне правопорушення від 16.03.2013 року вбачається, що 16.03.2013 року в 12:20 на 23 км автошляху об'їзної м. Новомосковськ ОСОБА_1 керуючи автомобілем Фольксваген-каді, державний номер НОМЕР_1, рухаючись по дорозі із двостороннім рухом, яка має по одній смузі для руху в кожному напрямку, їхав по крайній лівій смузі без необхідності, при вільній правій смузі для руху, чим порушив вимоги п. 11.3 Правил дорожнього руху. (а. с. 51).

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідністю з ч. ч. 1, 3 ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішенню справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. При складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

У відповідності до ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати наступні обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевогосамоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу про адміністративні правопорушення України порушення водіями транспортних засобів правил розташування транспортних засобів на проїзній частині.

Відповідно до п. 11.3 Правил дорожнього руху на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу.

Відповідач у протоколі про адміністративне правопорушення та оскаржуваній постанові зазначив, що порушення п. 11.3 Правил дорожнього руху було вчинено позивачем на ділянці дороги із двостороннім рухом, яка має по одній смузі для руху в кожному напрямку, тобто на дорозі, де відсутні ліва та права смуги для руху в одному напрямку.

Таким чином, на зазначеній ділянці дороги неможливий рух по крайній лівій смузі без необхідності, при вільній правій смузі для руху з тієї причини, що такі смуги для руху відсутні.

Водночас, п. 11.3 Правил дорожнього руху передбачено випадки, коли допускається виїзд на зустрічну смугу саме на дорогах із двостороннім рухом, яка має по одній смузі для руху в кожному напрямку.

Однак відповідачем ні в протоколі, ні в постанові не зазначено, що позивачем був здійснений виїзд на зустрічну смугу з порушенням Правил дорожнього руху.

Таким чином, виклад обставин правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення та оскаржуваній постанові не відповідає фактичним обставинам справи.

Від так, протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а постанова про накладення стягнення на ОСОБА_1 прийнята без з'ясування всіх обставин, що передбачені ст. 280 КУпАП.

Відповідачем не надано доказів, що спростовують доводи позивача щодо відсутності в його діях порушення Правил дорожнього руху, в тому числі і щодо відсутності на вказаній ділянці дороги дорожньої розмітки та наявності вибоїн, для об'їзду яких необхідно виїжджати на зустрічну смугу, а відповідно і незаконності винесеної у відношенні нього постанови про накладення адміністративного стягнення.

Таким чином, суть адміністративного правопорушення, яка викладена відповідачем у протоколі та постанові про адміністративне правопорушення від 16.03.2013 року, не ґрунтується на фактичних даних, а ґрунтується на припущенні відповідача про вчинення позивачем правопорушення, що суперечить вимогам ст. ст. 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення і є підставою для визнання постанови про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 необґрунтованою та незаконною, такою, що прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств та організацій.

Оскаржена позивачем постанова не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, через що позовні вимоги про скасування цієї постанови є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, ч. 1 ст. 41, 70, 71, ч. 4 ст. 128, 158-163, 167, 171-2 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову інспектора ДПС Новомосковського ВДПС УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області прапорщика міліції Терханова Віталія Васильовича від 16.03.2013 року серії СЕ1 №066951 про накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 450 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: