Рішення № 33537156, 18.09.2013, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/3413/13-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2013 Дзержинський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді Хайкіна В.М.

при секретарі Шептуха В.М.

з участю судового розпорядника Мірошниченко В.О.

з участю представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення завданої шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в березні 2013 року звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_4 про стягнення завданої шкоди, в якому просить стягнути з ОСОБА_4, мешкаючої: АДРЕСА_1, на його користь, завдану матеріальну шкоду в наслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 21075,60 грн., завдану моральну шкоду в розмірі 15000 грн., витрати пов»язані з оплатою юридичних послуг в розмірі 4000 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 360, 76 грн..

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі просив позов задовольнити, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання неодноразово не з»явилася, причину неявки суду не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України.

Суд, дослідивши доводи представника позивача та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено матеріалами справи, 23 лютого 2011 року о 19 годині відповідач ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Шевроле» державний номер НОМЕР_2 їхала по вул. Бакуліна в місті Харкові, повертаючи наліво на вулицю Космічну, яка є головною по відношенню до вул.Бакуліна, порушила вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху України, який зобов»язує водіїв, що рухаються по другорядній дорозі, давати дорогу транспортним засобам, що наближаються до перехрещення проїзних частин по головній дорозі. Діючи в порушення вимог дорожнього знака 2.1 «Дати дорогу», якого було встановлено перед перехрестям доріг, відповідач виїхала на вул.Космічну близько перед автомобілем «Нісан» НОМЕР_1, що рухався через перехрестя по вул..Космічній з боку вул.Клочківської під керуванням власника цього автомобіля - позивача ОСОБА_3, що призвело до зіткнення транспортних засобів та їх ушкоджень.

Згідно висновку автотоварознавчого дослідження №0524 від 28.03.2001 року, позивачу спричинено шкоду, в наслідку дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 20 125 грн. 60 коп, витрати на евакуацію пошкодженого автомобіля з місця події в розмірі 350 грн., та витрати пов»язані з викликом відповідача для участі в огляді ушкодження автомобіля і сплатою товарознавчого дослідження в розмірі 600 грн.

Відповідно до вимог статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелу підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Постановою судді Апеляційного суду Харківської області від 25.05.2012 року, відповідача ОСОБА_4 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП, провадження по справі закрито у зв»язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог частини 4 статті 61 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до частини 1 статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до частини 1 статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», від 27.03.1992 року № 6, джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача матеріального збитку, завданого в результаті ДТП в розмірі 21075, 60 грн., та витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн., що підтверджено документально.

Відповідно до вимог статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вимога позивача про стягнення на його користь з відповідача моральної шкоди в розмірі 15000 грн. не знайшла підтвердження в ході розгляду справи, з наступних підстав.

Позивач посилається на статтю 1167 ЦПК України, при цьому, відповідно до частини 2 статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає у: 1) фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частина 3 статті 23 ЦК України передбачає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Однак, згідно з пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.95 р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Тобто, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

При цьому, пункт З Постанови зазначає, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пункт 9 Постанови передбачає, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації та ін. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Проте, доказів на підтвердження вищезазначеного позивачем до суду не надано, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями відповідача ОСОБА_4 не доведено.

Таким чином, вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 15 000 грн. не знайшли свого підтвердження у визначеному розмірі, розрахунок не наведений, через що суд доходить висновку, що вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з того, що моральна шкода повинна відповідати принципам достатності, розумності, та у розмірах, адекватних обставинам справи.

Відтак, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Судові витрати, понесені позивачем при подачі позову до суду і документально підтверджені, підлягають стягненню на його користь з відповідача в порядку ч.1 ст. 88 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, ч.1 ст.88, ч.4 ст.169, 209, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, ст. 1166, ч.2 ст. 1187 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року зі змінами, внесеними постановою від 25.05.2001 року № 5, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення завданої шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, мешкаючої: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_3, мешкаю чого: АДРЕСА_2 завдану матеріальну шкоду в наслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 21075 (двадцять одна тисяча сімдесят п'ять) грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_4, мешкаючої: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_3, мешкаю чого: АДРЕСА_2 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 360 грн. 76 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Головуючий: