Рішення № 33532606, 09.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13753/13 09.09.13

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом приватного підприємства "Шинник+"

до публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Симетрія"

про припинення зобов'язань за договором поруки та розірвання договору поруки

Представники:

від позивача: Карпенко Ю.Л. - представник за довіреністю № 1 від 03.01.2013 року;

від відповідача: Трофімець Ю.І. - представник за довіреністю № 274 від 30.08.2013 року ;

від третьої особи: не з'явився.

встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного підприємства "Шинник+" до публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" про припинення зобов'язань за договором поруки та розірвання договору поруки.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.09.2007 року між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Симетрія» укладено кредитний договір № 79.1/30-КЛТ-07.

26.09.2008 року між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» та приватним підприємством «Шинник +» укладено договір поруки № 79.1/30-П.1-07, відповідно до якого приватне підприємство «Шинник +» зобов'язалось солідарно відповідати перед банком у сумі 2 400 000,00 грн. за своєчасне та повне виконання зобов'язань товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Симетрія» за кредитним договором № 79.1/30-КЛТ-07.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 3 до кредитного договору № 79.1/30-КЛТ-07 від 27.09.2007 року внесено зміни до строків виконання кредитного договору, а саме: «заборгованість за кредитами наданими за цим договором, має бути погашена в строки указані у відповідних додаткових угодах, але не пізніше 25.03.2009 року».

Згідно параграфу 3 пункту 1.2. договору поруки встановлено, що строк повного погашення заборгованості за кредитною лінією - не пізніше 25.03.2009 року.

За твердженням позивача в договорі поруки не встановлено строк закінчення поруки, тому підлягає застосуванню норма, згідно з якою порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Строк виконання основного зобов'язання сплинув 25.03.2009 року, а отже договір поруки діяв протягом шести місяців, до 25.09.2009 включно.

Відповідно до вищевикладеного, позивач звернувся до суду з вимогою про припинення зобов'язань поруки та розірвання договору поруки № 79.1/30-П.1-07 від 26.09.2008 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.07.2013 року порушено провадження у справі № 910/13753/13, розгляд справи призначено на 09.09.2013 року, а також залучено до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Симетрія" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

В судове засідання 09.09.2013 року з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд припинити зобов'язання за договором поруки та розірвати договір поруки № 79.1/30-П.1-07 від 26.09.2008 року, укладений між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» та приватним підприємством «Шинник +», а також стягнути з публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» 2 294,00 грн. судового збору.

Представник відповідача надав пояснення, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, вимоги суду виконав, про поважні причини неявки повноважного представника третьої особи суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належний чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

26.09.2008 року між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» (банк за договором) та приватним підприємством «Шинник+» (поручитель за договором) укладено договір поруки № 79.1/30-П.І-07, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед банком у сумі 2 400 000,00 грн. за своєчасне та повне виконання зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Симетрія» (позичальник за договором) за кредитним договором № 79.1/30-КЛТ-07 від 27.09.2007 року, укладеним між банком та позичальником.

Відповідно до п.1.3. статуту публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (нова редакція), затвердженого річними загальними зборами акціонерів АТ «Родовід Банк» від 09.04.12-10.04.12 (протокол № 1), публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» є правонаступником відкритого акціонерного товариства «Родовід Банк».

У відповідності до умов ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно п. 1.2. договору поруки, поручитель свідчить, що він ознайомлений з умовами кредитного договору, а саме: розмір кредитної лінії - 3 600 000,00 грн.; процентна ставка за користування кредитами - 26% річних; строк повного погашення заборгованості за кредитною лінією - не пізніше 25.03.2009 року; плата за перевірку документів, наданих позичальником для видачі кредитів та забезпечення кредитних розрахунків, становить 0,5 % від суми кредитної лінії, нараховується банком і сплачується позичальником протягом 2 робочих днів з дня її нарахування; відповідальність за порушення зобов'язань за кредитним договором - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Як вбачається з ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Положеннями глави 50 розділу 1 п'ятої книги Цивільного кодексу України передбачено, що:

- зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України);

- зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо) (ст. 600 ЦК України);

- зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (ст. 601 ЦК України);

- зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація) (ст. 604 ЦК України).

- зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (ст. 605 ЦК України).

- зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 606 ЦК України).

- зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (ст. 607 ЦК України).

- зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (ст. 609 ЦК України).

Згідно ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється:

- з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності;

- якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем;

- у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника;

- після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Положеннями розділу 4 договору поруки встановлено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і втрачає чинність після повного погашення позичальником та/або поручителем заборгованості за кредитним договором. Продовження строку виконання зобов'язань за кредитним договором означає автоматичне (без підписання додаткової угоди) продовження строку дії цього договору.

Проте, зазначення у п.4.1 договору поруки про втрачу чинності договору після повного погашення позичальником та/або поручителем заборгованості за кредитним договором у світлі положень цивільного і господарського законодавства, а також судової практики Вищого господарського суду України та Верховного Суду України (постанова від 18.07.2012р. № 6-78цс12) не може вважатися встановленням строку (терміну) дії договору.

Рішенням господарського суду м. Києва від 26.11.2012 по справі № 5011-33/15211-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2013 року встановлено, що відповідно до листів № 79.1-11-б.б/28522 від 04.12.2008 року, № 79.1-11-б.б/29917.1 від 29.12.2008 року, № 79.1-11-б.б/1111 від 26.01.2009 року, № 79.1-11-б.б/1574 від 03.02.2009 року, № 79.1-11-б.б/3238 від 03.03.2009 року, № 79.1-11-б.б/5685 від 02.04.2009 року, № 79.1-11-б.б/9994 від 06.05.2009 року, № 79.1-11-б.б/11880 від 02.06.2009 року, № 79.1-11-б.б/14727 від 03.07.2009 року та № 79.1-11-б.б/18585 від 02.09.2009 року, публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" зверталось до приватного підприємства «Шинник+» з вимогами про погашення заборгованості за нарахованими відсотками та кредитом за кредитним договором № 79.1/30-КЛТ-07 від 27.09.2007 року.

Окрім того, рішенням господарського суду Київської області від 19.03.2012 року по справі № 21/032-11 встановлено, що ухвалою Оболонського районного суду № 2-5346/09р. від 21.09.2009 року залишеною без змін ухвалою Верховного суду України від 27.09.2010 року, провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до приватного підприємства "Шинник+", товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Симетрія" та Обувайла Сергія Леонідовича про стягнення заборгованості за кредитним договором № 79.1/30-КЛТ-07 від 27.09.2007 року, закрито, оскільки даний спір повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи те, що поручитель зобов'язався відповідати за своєчасне та повне виконання основного зобов'язання, а також те, що банк неодноразово, в тому числі і протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, звертався до поручителя з вимогами про погашення заборгованості за кредитним договором, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для припинення зобов'язань за договором поруки № 79.1/30-П.І-07 від 26.09.2008 року, на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Також позивачем заявлено вимогу про розірвання договору поруки № 79.1/30-П.І-07 від 26.09.2008 року укладеного між публічним акціонерним товариством «Родовід Банк» та приватним підприємством «Шинник+».

Частина 2 статті 651 ЦК України передбачає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно ч. 1 до статті 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Положеннями ч. 2 ст. 188 ГК України встановлено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч. 3 ст. 188 ГК України)

Відповідно до ч. 4 статті 188 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з ч.2 статті 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Позивачем в позовній заяві жодним чином не обґрунтовано заявлену вимогу про розірвання договору поруки, а також не надано суду будь-яких доказів звернення до банку з пропозицією про розірвання договору та чи настання обставин з якими норми чинного законодавства України пов'язують розірвання договору в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про припинення зобов'язання за договором поруки та розірвання договору поруки № 79.1/30-П.1-07 від 26.09.2008 року, укладеного між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» та приватним підприємством «Шинник +», визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 34, ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 16.09.2013 року

Суддя С.М.Мудрий