Рішення № 33532363, 10.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12812/13 10.09.13

За позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія "Скарбниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційна фірма "ЕСКО"

про стягнення страхового відшкодування 22 963,97 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Коваль Н.Г.

від відповідача: Штайєр М.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційна фірма "ЕСКО" (далі-відповідач) про стягнення 22 963,97 грн. страхового відшкодування та понесених збитків. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було виплачено страхове відшкодування по ДТП та залишилася невідшкодованою шкода в розмірі 22 480,97 грн., через ліміт відповідальності страховика, а саме: витрати на автотоварознавче дослідження в розмірі 400,00 грн., 83,00 грн., сплачених за довідку ДАІ, а тому зазначена сума в порядку регресу підлягає стягненню з відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.08.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

06.08.2013 р. через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав телеграму про відкладення розгляду справи через хворобу повноважного представника.

У процесі провадження у справі представник позивача подав клопотання про витребування додаткових доказів по справі.

Суд переніс розгляд поданого клопотання про витребування доказів на наступне судове засідання.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

14.08.2013 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив та пояснив, що позивач не навів доказів перебування Півня О.О. у трудових відносинах з відповідачем на момент скоєння ДТП, а тому завдана шкода має відшкодовуватися саме з фізичної особи Півня О.О., який на момент скоєння ДТП не перебував у трудових відносинах з відповідачем.

У судовому засіданні 27.08.2013 р. судом оголошувалася перерва до 10.09.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

04.09.2013 р. через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав пояснення, в яких зазначає, що позивач звернувся до суду про стягнення страхового відшкодування з відповідача як з власника автомобіля «МАЗ» д.н. АА 6053 СР, тобто власника автомобіля, що завдав шкоду.

04.09.2013 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав клопотання про витребування доказів, в якому просить витребувати: - витребувати у відповідача ТОВ "ВКФ "ЕСКО" належним чином завірені копії свідоцтва про реєстрацію автомобіля марки "МАЗ" д.н. АА 6053 СР в органах ДАІ та страхового полісу серії ВС № 1130317 на автомобіль марки "МАЗ" д.н. АА 6053 СР, що був чинний станом на 03.05.2010 року; - витребувати з Господарського суду м. Києва та оглянути в судовому засіданні справу за позовом ПрАТ АСК "Скарбниця" до ПАТ "УСК "Гарант-Авто" про стягнення страхового відшкодування (справа № 5011-70/16308-2012); - витребувати від УДАІ ГУ МВС у м. Києві (01030, м. Київ вул. Б. Хмельницького, 54) інформацію стовно особи, що була власником автомобіля марки "МАЗ" д.н. АА 6053 СР станом на 03.05.2010 року; - витребувати від ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (01402, м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3) інформацію з приводу полісу.

Розглянувши подане клопотання, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено: - який доказ витребовується; - обставини, що перешкоджають його наданню; - підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; - обставини, які може підтвердити цей доказ.

Однак позивач не зазначив, які обставини може підтвердити цей доказ, а тому суд відмовляє у задоволенні поданого клопотання про витребування доказів.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, наведених у відзиві.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 10.09.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.07.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" та Биркою Ігорем Григоровичем укладено договір страхування транспортних засобів №110/14011/АТ/09, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - «VOLKSWAGEN PASSAT», державний номер ВС 2019 ВМ.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як встановлено судом, 03.05.2010 р. на автодорозі Київ - ЧОП 554 км + 975,5 м, с. Солонка, Пустомитівського р-ну, Львівської обл., сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», державний номер ВС 2019 ВМ, під управлінням Бирки І.Г. та автомобіля «МАЗ», державний номер АА 6053 СР, під керуванням Півня О.С.

При цьому, в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований у Приватному акціонерному товаристві Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" автомобіль «VOLKSWAGEN PASSAT», державний номер ВС 2019 ВМ.

У відповідності до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.07.2010 р. Півня О.С. визнано винним у скоєнні правопорушення, що сталось 03.05.2010 р. на автодорозі Київ - ЧОП 554 км + 975,5 м, с. Солонка, Пустомитівського р-ну, Львівської обл., за участю автомобілів «VOLKSWAGEN PASSAT», державний номер ВС 2019 ВМ та автомобіля «МАЗ», державний номер АА 6053 СР.

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №0322/10 від 28.05.2010 р., вартість відновлювального ремонту автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», державний номер ВС 2019 ВМ склала 47 713,43 грн.

31.05.2010 р. позивачем було складено страховий акт №136-2/К/10, згідно якого виплата страхового відшкодування складає 47 470,97 грн.

Відповідно до зазначених вище висновку експертного автотоварознавчого дослідження та страхового акту позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 47 470,97 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1619 від 02.06.2010 р. (копія - у матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, Приватне акціонерне товариство Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" зазначає, що у зв?язку з тим, що ним було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», державний номер ВС 2019 ВМ, позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що автомобіль «МАЗ», державний номер АА 6053 СР належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційна фірма "ЕСКО", а також з огляду на те, що водія автомобіля «МАЗ», державний номер АА 6053 СР визнано винним у скоєнні правопорушення та останній перебував з відповідачем у трудових відносинах, позивач просить стягнути з останнього шкоду, завдану з вини водія автомобіля «МАЗ», державний номер АА 6053 СР, яка не була стягнута з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» через ліміт матеріальної відповідальності за полісом, яка становить 22 480,97 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 400,00 грн. та 83,00 грн., сплачених за довідку ДАІ.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність Півня О.С. за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб, внаслідок експлуатації автомобіля «МАЗ», державний номер АА 6053 СР була застрахована у Публічному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» за полісом №ВС/1130317.

Як вбачається з матеріалів справи, полісом №ВС/1130317 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб у розмірі 25 500,00 грн., розмір франшизи - 510 грн.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2013 р. по справі №5011-70/16308-2012 за позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» про відшкодування шкоди в порядку регресу 47 470,97 грн., позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" на користь Приватного акціонерного товариства - Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" страхове відшкодування в розмірі 24 990 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп. та 847 (вісімсот сорок сім) грн. 28 коп. - суми судового збору.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин, у зв?язку з настанням страхового випадку - пошкодженням Півнем О.С. автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», державний номер ВС 2019 ВМ у відповідача виник обов'язок відшкодувати останньому витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Разом з тим, як встановлено судом, вартість страхового відшкодування автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», державний номер ВС 2019 ВМ у розмірі 47 470,97 грн., було сплачено Приватним акціонерним товариством Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" на підставі договору страхування.

У відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як передбачено ч. ч. 1, 2 статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «МАЗ», державний номер АА 6053 СР, встановлена у судовому порядку.

В абзаці 2 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" встановлено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Абзацом 3 зазначеного пункту передбачено, що не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т. ін.).

Пунктом 5 вищезазначеної постанови встановлено, що при розгляді справ про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Як вбачається з матеріалів справи, Півень О.С. перебуває у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційна фірма "ЕСКО", працює на посаді водія, що було встановлено у Постанові Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.07.2010 р.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.07.2010 р. у справі № 3-3060/10, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Тож, враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування власнику застрахованого автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», державний номер ВС 2019 ВМ, у нього виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку - до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційна фірма "ЕСКО".

Статтею 38 Закону (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм Приватне акціонерне товариство Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Такого висновку дійшов і Верховний Суд України у своїй постанові від 28.08.2012 р. у справі №23/279.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими в частині стягнення 22 480,97 грн. та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 400,00 грн. та 83,00 грн., сплачених за довідку ДАІ.

У відповідності до ст. 1172 та 1192 ЦК України юридична відшкодовує лише шкоду, завдану їхнім працівником, а позивач отримує право регресного позову у розмірі виплаченого відшкодування, тоді як вартість проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 400,00 грн. та 83,00 грн. за довідку ДАІ не являються ні завданими збитками, ні вартістю сплаченого страхового відшкодування, а тому суд відмовляє в цій частині з огляду на недоведеність позовних вимог.

Також позивач просив стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 3 000,00 грн., з приводу чого суд відзначає наступне.

Згідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Оскільки інтереси позивача в судових засіданнях представляв Коваль Н.Г., який згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1813 являється адвокатом, між Приватним акціонерним товариством Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" та адвокатом Ковалем Н.Г. укладено договір №002/13 (СК) про надання юридичних послуг від 03.06.2013 р., платіжним дорученням №1693 від 01.07.2013 р. підтверджується сплата 3 000,00 грн. за послуги адвоката, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 2 936,90 грн. витрат на послуги адвоката.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційна фірма "ЕСКО" (03127, м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, буд. 100/2, ідентифікаційний код 16291077), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" (79005, м. Львів, вул. Саксаганського, буд. 5, ідентифікаційний код 13809430) 22 480 (двадцять дві тисячі чотириста вісімдесят) грн. 97 коп. - страхового відшкодування, 1 684 (одну тисячу шістсот вісімдесят чотири) грн. 31 коп. - судового збору, 2 936 ) дві тисячі дев'ятсот тридцять шість) грн. 90 коп. - витрат на послуги адвоката.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 11.09.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.