Рішення № 33531443, 16.09.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.09.2013 Справа № 901/2498/13за позовом приватного акціонерного товариства «Херсонський завод гумотехнічних виробів»

(вул. Перекопська, 178-А, м. Херсон, Україна, 73036)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Морська Перлина»

(вул. Аршинцевська коса, 43, м. Керч, АР Крим, 98300)

про стягнення 76 271.90 грн..

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Від позивача: Башуткіна Ірина Олександрівна, представник, довіреність б/н від 20.08.2013, ПАТ «Херсонський завод гумотехнічних виробів»;

Від відповідача не з'явився, ТОВ «Морська Перлина»;

Суть спору приватне акціонерне товариство «Херсонський завод гумотехнічних виробів» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Морська Перлина» та просить суд стягнути заборгованість у розмірі 63 560.00 грн., штраф у розмірі 6356.00 та пеню у розмірі 6 355.90 грн..

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки товару в частині своєчасної та повної оплати його вартості.

В судовому засіданні представник позивача надав суду заяву в порядку частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення позовних вимог, відповідно до якій він просить суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 56 560.00 грн., пеню в розмірі 6335.90 грн. та 6356.00 грн. штрафу.

Розглянувши надану заяву, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви

З огляду на викладене, суд визнав за можливе прийняти заяву представника позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача явку у судове засідання не забезпечив, витребуваних судом документів не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Так, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, надіслане судом на адресу відповідача, повернулось із відміткою про отримання судової кореспонденції представником відповідача (а.с. 31).

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи та матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства - свободу у наданні сторонами своїх документів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Однак, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на вказані обставини, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

10 грудня 2012 року між приватним акціонерним товариством «Херсонський завод гумотехнічних виробів» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Морська Перлина» (покупець) укладений договір поставки № 106, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність покупця продукцію, а саме - банки жерстяні циліндричні круглі (надалі - товар), а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (а.с. 20-22).

Відповідно до пункту 2.1 договору товар повинен бути наданий покупцю в об'ємах та строках, узгоджених сторонами в замовленнях.

Згідно з пунктом 2.3 договору датою відвантаження товару вважається дата, вказана у видатковій накладній.

Перехід права власності на товар здійснюється при передачі товару на складі постачальника з одночасним підписанням товаросупроводжувальних документів (пункт 2.5 договору).

Відповідно до пункту 3.2 договору ціна на товар узгоджується сторонами, встановлюється у гривнях, із врахуванням ПДВ 20 % та вказується в рахунках, накладних та інших товаросупроводжувальних документах.

Пунктом 3.3 договору сторони визначили, що розрахунки за даним договором здійснюються шляхом 100% оплати. Покупець сплачує за товар на протязі 20 календарних днів з моменту отримання товару. Сторони домовились, що максимальний розмір заборгованості покупця перед постачальником за отриману продукцію не повинен перебільшувати 300 000.00 грн. (ліміт заборгованості покупця).

Відповідно до пункту 6.2 договору у разі порушення умов оплати товару, передбачених у даному договорі, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10 % від загальної суми заборгованості та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення сплати боргу.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до 31 грудня 2013 року, а в частині невиконаних зобов'язань - до їх повного виконання.

На виконання умов зазначеного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 178 560.00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-000567 від 13 грудня 2012 року (а.с. 13), яка містить печатку підприємства та підписана представником відповідача, повноваження якого підтверджені відповідною довіреністю на отримання товару (а.с. 12).

Отриманий товар був оплачений відповідачем частково на суму 115 000.00 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем, за твердженням останнього, складає 63 560.00 грн..

Позивач претензією № 04/1 від 18 квітня 2013 року звернувся до відповідача з вимогою про сплату боргу (а.с. 23), яка була залишена відповідачем поза увагою.

Вказане з'явилося підставою для звернення приватного акціонерного товариства «Херсонський завод гумотехнічних виробів» із даною позовною заявою до господарського суду АР Крим.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

За своєю правовою природою спірний договір є договором поставки, який укладено відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), якій здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним за договором поставки № 106 від 10 грудня 2012 року було поставлено відповідачу товар, який був оплачений останнім не в повному обсязі, в результаті чого за ним утворилася заборгованість у сумі 63 560.00 грн..

Факт поставки товару відповідачу на вказану суму підтверджується видатковою накладною № РН-000567 від 13 грудня 2012 року (а.с. 13), яка містить печатку підприємства та підписана представником відповідача, повноваження якого підтверджені відповідною довіреністю на отримання товару (а.с. 12).

Відповідачем не надано суду доказів оплати товару в повному обсязі.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Крім того, заявою від 16 вересня 2013 року представник позивача зменшив розмір позовних вимог, з огляду на часткову оплату відповідачем суми заборгованості.

Доказів зворотнього відповідачем надано не було.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає доводи позивача про наявність у відповідача обов'язку оплатити вартість отриманого товару в розмірі 56 560.00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 6 355.90 грн. та штраф в сумі 6 356.00 грн., нарахованих на заборгованість в сумі 63560.00 грн., з огляду на те, що часткова проплата була проведена відповідачем у серпні 2013 року, тобто вже після звернення позивача із даним позовом.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Під неустойкою (штрафом або пенею), відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

При цьому, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 по справі № 06/5026/1052/2011 (№ 3-24гс12), а також Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/908/2012 від 13 липня 2012 року.

Враховуючи викладене, суд погоджується із наявністю правових підстав для одночасного стягнення з відповідача пені та штрафу.

Відповідно до пункту 6.2 договору у разі порушення умов оплати товару передбачених у даному договорі, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10 % від загальної суми заборгованості та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення сплати боргу.

Судом був перевірений розрахунок, складений позивачем, та встановлено, що розмір пені за періоди, вказані у позові, складає 5 511.98 грн., що підтверджується розрахунком, складеним судом (а.с. 61-65), отже саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача. В стягненні 843.92 грн. пені слід відмовити.

Також, перевіривши розрахунок штрафу, проведений позивачем (а.с. 5-6), суд встановив, що він розрахований вірно, складає 6 356.00 грн., а отже саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору у зв'язку із частковим задоволенням позову покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 18 вересня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Морська Перлина» (вул. Аршинцевська коса, 43, м. Керч, АР Крим, 98300, р/р 2600514100 в ПАТ «УкрбізнесБанк», МФО 334969, ідентифікаційний код 36698790) на користь приватного акціонерного товариства «Херсонський завод гумотехнічних виробів» (вул. Перекопська, 178-А, м. Херсон, Україна, 73036, р/р 26008500011569 в АТ «Ощадбанк», МФО 352457, ідентифікаційний код 05516932) заборгованість в сумі 56 560.00 грн., пеню в сумі 5 511.98 грн., штраф в сумі 6 356.00 грн. та 1543.56 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В стягненні з товариства з обмеженою відповідальністю «Морська Перлина» на користь приватного акціонерного товариства «Херсонський завод гумотехнічних виробів» пені в сумі 843.92 грн. - відмовити.

Суддя Ю.А. Радвановська