Постанова № 33531416, 10.09.2013, Луганський окружний адміністративний суд

9.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 вересня 2013 року Справа № 812/6912/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Каюди А.М.,

при секретарі: Опейкіній Є.А.,

за участю

представника позивача:Дудко Я.Є. (довіреність від 23.04.2013 №220/204/д)

представників відповідача:Вергуновій Я.І. (довіреність від 06.02.2013 №1065)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Квартирно - експлуатаційного відділу м. Луганськ Південного оперативного командування Міністерства оборони України до Державної фінансової інспекції в Луганській області про визнання нечинним та скасування рішення і акту ревізії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Квартирно - експлуатаційний відділ м. Луганськ Південного оперативного командування Міністерства оборони України (далі КЕВ), звернувся з позовом до Державної фінансової інспекції в Луганській області, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 21.08.2013 (а.с.121-125, т.2) просить:

Визнати нечинним та скасувати рішення відповідача, викладене у пункті 1 вимоги про усунення порушень від 10.08.2010 №12-08-14-14/7621,

Визнати нечинним та скасувати акт ревізії фінансово-господарської діяльності КЕВ м. Луганськ №08-21/013 від 16.07.2010 в частині висновку зробленого відповідачем в 3 розділі акту ревізії щодо нібито незаконної виплати робітникам та службовцям КЕВ м. Луганськ надбавки за вислугу років на суму 229461,01 та внесків до державних цільових фондів на суму 83613,07 грн.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що виплата надбавки здійснювалася відповідно до вимог діючих законодавчих актів, зокрема, Постанови Кабінету Міністрів України №1298 від 30.08.2002 року «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», Галузевої Угоди між Міністерством оборони України та центральним комітетом Всеукраїнської профспілки працівників Збройних Сил України на 2008-2010 роки (зареєстровано Міністерством праці та соціальної політики України за № 31 від 28.05.2008 року) та наказу Міністра оборони України № 409 від 17.10.2000 року «Про затвердження Положення про умови та порядок виплати працівникам Збройних Сил України надбавки за вислугу років».

Відповідач проти позову заперечував, вважає, що ним здійснено правомірні висновки про безпідставність нарахування та виплати позивачем працівникам надбавки за вислугу років за перевіряємий період, а прийнята за наслідками ревізії вимога від 10.08.2010 є обґрунтованою та не підлягає скасуванню. На обґрунтування викладеної позиції посилався на норми постанов Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" та від 30.08.2002 №1298 "Про оплату на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери".

Заслухавши пояснення представників сторін дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Відповідно до пункту 2.54 Плану роботи Головного контрольно-ревізійного управління України на 2 квартал 2010 року, на підставі направлення на проведення ревізії від 03.06.2010 №767 в період з 07.06.2010 по 16.07.2010 відповідачем було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності у квартирно-експлуатаційному відділі м. Луганськ за період з 01.01.2009 по 01.06.2010, результати якої оформлені актом ревізії №08-21/013 від 16.07.2010 (а.с. 12-51, т.1).

В розділі 3 акту ревізії перевіряючими зазначено, ревізію нарахування та виплати надбавок та доплат до посадових окладів та тарифних ставок проведено суцільним методом.

Ревізією зазначеного питання встановлено, що протягом періоду з 01.01.2009 по 01.06.2010, бухгалтерією КЕВ м. Луганськ здійснювались нарахування та виплата працівникам надбавки за вислугу років відповідно до Положення про умови та порядок виплати працівникам Збройних сил України надбавки за вислугу років, затвердженого наказом Міністра оборони України від 17.10.2000 №409. При тому, що пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" передбачено визначення умов оплати праці державних службовців та інших працівників бюджетної сфери відповідно до умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, установ, закладів та організацій відповідних галузей бюджетної сфери.

Відповідно до вимог вищезазначеної постанови, оплата праці інших працівників бюджетної сфери регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 №1298 "Про оплату на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" та наказом Мінпраці України від 02.10.1996 "Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів". Зазначеними нормативними документами не передбачено виплату надбавки за вислугу років.

Таким чином, протягом періоду з 01.01.2009 по 01.06.2010, працівникам безпідставно нараховано та виплачено надбавку за вислугу років на загальну суму 229461,01 грн., в тому числі за 2009 рік - 147860,16 грн. та за 5 місяців 2010 року - 81600,85 гривень. Детальні відомості наведені у Додатку №15 до акта.

Акт ревізії підписаний посадовими особами позивача із запереченнями.

В подальшому на підставі складеного акту ревізії 10.08.2010 відповідачем приймається вимога №12-08-14-14/7621 пунктом 1 якої зобов'язано позивача - відшкодувати зайво нараховану та сплачену суму надбавки за безперервну роботу у розмірі 229461,01 грн. та зробити відповідні коригуючи бухгалтерські проведення з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування на 873613,07 грн. (а.с. 8-11, т.1).

Під час даного розгляду справи на вимогу суду було надано та досліджено в судовому засіданні додаток № 15 до акту ревізії - довідки про виплачену надбавку за вислугу років робітникам КЕВ м. Луганськ за 2009 рік та 5 місяців 2010 року (а.с. 197-204, т.2), а також письмові пояснення посадових осіб позивача з даного приводу, що були надані під час проведення ревізії (а.с. 205-2010, т.2). Сума надбавки нарахованої за перевіряємий період зазначена у досліджених довідках та сума здійснених відрахувань до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідає сумам, визначеним в акті ревізії.

Зазначені вище обставини щодо призначення та проведення ревізії, прийняття за її наслідками вимоги та обставини щодо періоду нарахування та розміру надбавки за вислугу років визнаються сторонами та підтверджені матеріалами справи.

Фактично спір між сторонами полягає в тому чи правомірно здійснювалося позивачем нарахування та виплата надбавки за вислугу років у перевірямий період та чи обґрунтованою є прийнята відповідачем вимога № від 10.08.2010.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

Стосовно вимог позивача про скасування акту ревізії в частині здійснених висновків слід зазначити, що акт є лише відображенням встановлених під час ревізії обставин та сам по собі не створює для позивача будь-яких наслідків. Позивачем не надано доказів, що складений акт якимось чином вплинув на права та обов'язки КЕВ чи його посадових осіб.

Відповідно до Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №550 від 20.04.2006 (далі Порядок) акт ревізії - документ, який складається посадовими особами контролюючого органу, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.

Пунктом 35 Порядку визначено, що результати ревізії оформляються актом, який складається на паперовому носії державною мовою і повинен мати наскрізну нумерацію сторінок.

Відповідно до пункту 39 Порядку після складення акта ревізії посадова особа контролюючого органу підписує всі його примірники та забезпечує реєстрацію в журналі реєстрації актів ревізій, форма якого визначається Держфінінспекцією.

Перший і третій примірники акта ревізії надаються для ознайомлення і підписання об'єкту контролю у строк не пізніше ніж 5 робочих днів після закінчення ревізії одним із таких способів:

а) особисто під розписку керівнику або головному бухгалтеру об'єкта контролю;

б) через канцелярію (підрозділ з питань діловодства) з відміткою на примірнику акта контролюючого органу про дату реєстрації в журналі вхідної кореспонденції об'єкта контролю та підписом працівника канцелярії (загального відділу), який здійснив реєстрацію;

в) рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням. При цьому на примірнику акта, що залишається в контролюючому органі, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів ревізії.

Слід зауважити, що пунктом 46 Порядку визначена реалізація результатів перевірки.

Так, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об'єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний контролюючий орган з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

Таким чином, саме вимога контролюючого органу і є тим рішенням зобов'язального характеру з прийняттям якого у суб'єкта контролю виникає обов'язок щодо вчинення певних дій.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача про визнання нечинним та скасування акту ревізії не підлягають задоволенню.

Щодо правомірності нарахування та виплати позивачем надбавки за вислугу років та суті прийнятої вимоги слід зазначити наступне.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №1294 від 07.11.2007 (далі постанова №1294) визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.

Таким чином суд погоджується з доводами позивача, що дія даної постанови поширюється виключно на військовослужбовців.

Пунктом 4 постанови №1294 встановлено, що умови оплати праці державних службовців та інших працівників бюджетної сфери визначаються відповідно до умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, установ, закладів та організацій відповідних галузей бюджетної сфери.

Виходячи з даного пункту відповідач вважає, що оплата праці інших працівників повинна здійснюватися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" №1298 від 30.08.2002 (далі постанова №1298).

Суд погоджується з даним висновком відповідача, також з тим, що оплата праці працівників, які не є військовослужбовцями, повинна здійснюватися відповідно до постанови №1298 погоджується і позивач у справі.

Однак, слід зазначити, що пунктами 5, 6 постанови №1298 визначено наступне.

Умови оплати праці, посадові оклади (ставки заробітної плати) та ставки погодинної оплати праці, визначені цією постановою, поширюються на відповідні категорії працівників (невійськовослужбовців і тих, що не мають звань рядового і начальницького складу) всіх бюджетних установ, закладів та організацій незалежно від відомчого підпорядкування.

Міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, а також галузевим академіям наук у місячний термін розробити і затвердити за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів конкретні умови оплати праці та розміри посадових окладів (ставок заробітної плати) працівників підвідомчих бюджетних установ, закладів та організацій відповідно до Єдиної тарифної сітки з урахуванням складності, відповідальності та специфіки їх роботи.

На виконання пункту 6 постанови №1298 наказом Міністра оборони України №198 від 10.05.2008 було затверджено Галузеву угоду між Міністерством оборони України та Центральним комітетом Всеукраїнської профспілки працівників Збройних Сил України на 2008-2010 роки (далі Угода) (а.с. 167-182, т.2).

Пунктом 2.1.8 розділу 2 "Нормування і оплата праці" (а.с. 171, т.2) визначено, що перелік доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників встановлюється згідно з додатком № 3 до Угоди.

Пунктом 8 додатку №3 до Угоди (а.с. 181 зворотній бік, т.2) передбачено виплату надбавки за вислугу років - розмір надбавки визначається згідно з наказом Міністра оборони України №409 від 17.10.2000.

Наказом Міністерства оборони України "Про затвердження Положення про умови та порядок виплати працівникам Збройних Сил України надбавки за вислугу років" №409 від 17.10.2000, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2000 за №757/4978 визначено, що надбавка за вислугу років виплачується працівникам військових частин, закладів, установ, військових представництв, підприємств і організацій Міністерства оборони України, що повністю або частково фінансуються з бюджету.

Надбавка обчислюється у відсотках до посадових окладів (ставок) у таких розмірах:

за вислугу років понад 2 роки - 5 відсотків;

за вислугу років понад 5 років - 10 відсотків;

за вислугу років понад 10 років - 15 відсотків;

за вислугу років понад 15 років - 20 відсотків;

за вислугу років понад 20 років - 25 відсотків.

Розмір надбавки визначається залежно від стажу роботи, який дає право на отримання такої надбавки (далі - стаж роботи), і обчислюється виходячи з посадового окладу (ставки) за основною посадою (професією) без урахування інших надбавок і доплат.

Таким чином суд не може погодитися з висновками відповідача про безпідставність здійснення позивачем нарахування та виплати працівникам у перевіряємому періоді надбавки за вислугу років.

Постанова №1298 не містить прямої заборони здійснювати виплату такої надбавки, а навпаки надає право Міністерствам розробити і затвердити за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів конкретні умови оплати праці та розміри посадових окладів (ставок заробітної плати) працівників підвідомчих бюджетних установ.

Наказ №409 від 17.10.2000 зареєстрований в Міністерстві юстиції України та є чинним і по цей час, так само як і наказ Міністра оборони України №198 від 10.05.2008 про затвердження Галузевої угоди.

Позивач здійснюючи нарахування та виплату надбавки керувався як нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України так і актами профільного Міністерства оборони України, що на думку суду є обґрунтованим.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач правомірно здійснював протягом 2009-2010 років нарахування та виплату надбавки за вислугу років.

Щодо змісту прийнятої відповідачем вимоги №12-08-14-14/7621 від 10.08.2010 слід зазначити наступне.

Як вже зазначалося вище, відповідно до п. 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №550 від 20.04.2006 якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Згідно із п. 49 Порядку у разі коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, орган служби ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

Отже, встановивши, що державному підприємству завдано шкоду, управління ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

Крім того, пунктом 50 Порядку встановлено, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи служби вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Із змісту вказаних положень законодавства вбачається, що у випадку встановлення порушень законодавства, відповідач має право пред'являти письмову вимогу щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства. Між тим, зміст вимоги відповідача повинен узгоджуватися з приписами чинного законодавства, що, зокрема, означає те, що вимога повинна містити вичерпну вказівку підконтрольному суб'єкту щодо вчинення дій, які відповідно до норм законодавства будуть направлені на усунення порушених вимог закону.

Зі змісту пункту 1 вимоги від 10.08.2010 вбачається, що відповідачем не зазначено конкретних дій, вжиття яких суб'єктом контролю буде сприяти усуненню встановлених ревізією порушень.

В порушення вимог закону в відповідач не вказує, які саме заходи повинен здійснити позивач та якою нормою закону (підзаконного акту) передбачено відновлення порушених вимог законодавства саме в такий спосіб.

Надані відповідачем під час розгляду справи судом варіанти реалізації вимоги, не можуть бути взяті до уваги, оскільки такі конкретні вказівки повинні були міститися у тексті самої вимоги, а їх надання під час судового розгляду справи є несвоєчасним.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом скасування пункту 1 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Луганській області №12-08-14-14/7621 від 10.08.2010. Задоволення позовних вимог у такий спосіб не є виходом суду за межі заявлених вимог, а має на меті лише лаконічне викладення суті рішення відповідно до вимог КАС України.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи, що позивачем за подання даного позову було сплачено 3,40 грн. судового збору, а вимоги задоволено частково, стягненню на користь позивача підлягає сума 1,70 грн.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Квартирно - експлуатаційного відділу м. Луганськ Південного оперативного командування Міністерства оборони України до Державної фінансової інспекції в Луганській області про визнання нечинним та скасування рішення і акту ревізії задовольнити частково.

Скасувати пункт 1 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Луганській області №12-08-14-14/7621 від 10.08.2010.

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з державного бюджету України на користь Квартирно - експлуатаційного відділу м. Луганськ Південного оперативного командування Міністерства оборони України (м. Луганськ, вул. Оборонна, 32, ід. код 07652214) витрати зі сплати судового збору в сумі 1 грн. 70 коп. (одна гривня 70 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 16.09.2013.

Суддя А.М. Каюда