Рішення № 33530723, 16.09.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.09.2013 Справа № 901/2289/13

За позовом Приватного підприємства «Водообробка та обладнання»

до Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан»

про стягнення 172 544,95 грн.

Суддя Куртлушаєв М.І.

Представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство «Водообробка та обладнання» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан» суми основного боргу у розмірі 150114,00 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 3652,09 грн., інфляційну суму в розмірі 600,46 грн. та пеню у розмірі 18178,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 13.07.2010 між позивачем та відповідачем було укладено договір №992/3, відповідно до умов якого позивач зобов'язався виконати роботи з монтажу та налаштуванню систем водопідготовки ділянок ХВП та ХВО котельного цеху.

Невиконання відповідачем зобов'язання щодо сплати позивачеві вартості наданих послуг стало підставою для звернення до суду.

19.08.2013 на адресу суду від Приватного підприємства «Водообробка та обладнання» надійшло клопотання, в якому позивач просить припинити провадження за відсутністю предмету спору в частині сплати 40000 грн. за реконструкцію зворотного осмосу, що є предметом додаткової угоди №3 від 15.11.2011 до договору №992/з від 13.07.2010.

Суд відклав розгляд даного клопотання до наступних судових засідань.

У судовому засіданні 20.08.2013 представник відповідача надав заперечення на позовну заяву, в якому не погоджується із позовною заявою в частині нарахування пені та витрат на правову допомогу, мотивує це тим, що пунктом 6.4. договору від 13.07.2013 №992/з встановлено, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт, передбачених п.п. 3.1. договору, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі облікової ставки НБ України від суми несплачених робіт за кожний день прострочки. Тобто умовами договору не передбачено нарахування пені за весь період прострочки, тому на підставі п.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування пені повинно було припинитися через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Також відповідач вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 15000,00 грн. істотно завищеною, мотивуючи це тим, що докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, має надавати сторона, яка вимагає відшкодування таких витрат. Враховуючи вищенаведене, відповідач просить прийняти до уваги його заперечення.

Суд долучив документ до матеріалів справи.

Водночас, представником відповідача у судовому засіданні 20.08.2013 було надано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів оплати 40000 грн. за реконструкцію зворотного осмосу.

Суд долучив документи до матеріалів справи.

Також представник відповідача стверджував, що в день судового засідання було сплачено ще 10000 грн., але докази цього може надати пізніше.

Враховуючи необхідність надання відповідачем додаткових доказів, суд відклав розгляд справи до 10.09.2013.

10.09.2013 на адресу суду від Приватного підприємства «Водообробка та обладнання» надійшла заява, в якій позивач просить припинити провадження за відсутністю предмету спору в частині сплати 60000,00 грн.

Суд відклав розгляд даного клопотання до наступних судових засідань.

Водночас, позивач клопотав про вирішення справи без участі представника.

Представником відповідача у судовому засіданні 10.09.2013 було надано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів оплати 10000,00 грн.

Суд долучив документи до матеріалів справи.

Також представник відповідача усно пояснив, що в день судового засідання було сплачено ще 10000,00 грн., але докази цього може надати пізніше.

Враховуючи необхідність надання відповідачем додаткових доказів, суд розгляд справи відклав на 16.09.2013.

16.09.2013, до судового засідання, від позивача надійшла заява, в якій він просить припинити провадження за відсутністю предмету спору в частині сплати 70000,00 грн. за реконструкцію зворотного осмосу, розглянути справу за відсутності представника позивача та покласти судові витрати на відповідача.

Суд долучив документ до матеріалів справи.

Від представника відповідача до початку судового засідання надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи платіжних доручень про сплату заборгованості, на загальну суму 20000,00 грн.

Суд долучив документи до матеріалів справи.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Враховуючи клопотання позивача про розгляд справи за відсутності свого представника та те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

13.07.2010 між Приватним підприємством «Водообробка та обладнання» (підрядник) та Приватним акціонерним товариством «Кримський Титан» (замовник) було укладено договір № 992/з (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору, підрядник зобов'язується у межах узгодженої обома сторонами договірної ціни виконати на свій ризик по завданню замовника роботи по монтажу, наладці систем водопідготовки ділянок ХВП та ХВО котельного цеху.

Сума договору складає приблизно 4000000,00 грн. (пункт 2.2 Договору).

Додатковою угодою № 3 від 15.11.2011 сторонами конкретизовано, що вартість робот по реконструкції ділянки комплексу обладнання устаткування зворотного осмосу ділянки ХВП котельного цеху ПАТ «Кримський Титан» становитиме 164012,40 грн. (в т.ч. ПДВ 205).

У розділі 3 договору сторонами погоджено, що оплата по даному договору за виконану роботи у здійснюється у продовж 20 календарних днів від дати підписання акта приймання-здачі виконаних робіт, якій є підставою для розрахунків.

Термін дії Договору встановлений до 31.12.2015 (п.4.3. Договору).

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Водообробка та обладнання» свої зобов'язання за договором № 992/з виконало у повному обсязі на суму 150114,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами Актом № 19 від 20.08.2012 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року на суму 150114,00 грн. (форма КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за серпень 2012 року на зазначену суму (форма КБ-3).

Отримання відповідачем робіт за Договором на суму 150114,80 грн. не заперечується.

Позивач двічі звертався до відповідача з вимогами про сплату боргу (а.с. 81, 82).

Як на підставу звернення до суду, позивач посилався на ухилення відповідачем від сплати коштів.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ст. 837 Цивільного кодексу України).

Згідно до пункту 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Проте частини 3 та 4 статті 853 Цивільного кодексу України передбачають, що якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

З приводу вищенаведених обставин відповідачем ніяких заяв зроблено не було.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дані правові положення повністю узгоджуються з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначено судом, кінцевий розрахунок по Договору здійснюється замовником у продовж 20 календарних днів з моменту підписання Акту, тобто до 10.08.2010.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, відповідач у процесі вирішення спору сплатив кошти за виконані роботи у сумі 70000,00 грн., а саме: 30.07.2013, 31.07.2013, 07.08.2013, 14.08.2013, 19.08.2013, 03.09.2013 та 09.09.2013 по 10000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, банківськими виписками, належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи, що визнається відповідачем у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, подані позивачем докази, які свідчать про оплату відповідачем заборгованості в сумі 70000,00 грн., вважає, що провадження в зазначеній частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору у цій частині на час розгляду даної справи по суті.

При цьому, відповідач, на виконання умов Договору, не представив суду доказів щодо оплати решти заборгованості у сумі 80114,00 грн. у зв'язку із чим вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3 % (три відсотки) річних від простроченої суми.

Позивач у своїй позовній заяві просить також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 3652,09 грн. за період з 10.09.2012 по 02.07.2013 та інфляційну суму у розмірі 600,46 грн. за період з вересня 2012 по травень 2013 включно.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційної суми, наданий позивачем, суд вважає його правильним, у зв'язку із чим з відповідача підлягає стягненню 3% річних у сумі 3652,09 грн. (3%/365х150114х296) та інфляційна сума у розмірі 600,46 грн. (150114х100,4:100=150714,46 - 150114).

Крім цього, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача пеню у сумі 18178,40 грн. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення виконання зобов'язання з 10.09.2012 по 02.07.2013.

Положеннями ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Під неустойкою відповідно до статті 549 Цивільного Кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» - платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У пункті 6.4 Договору сторонами узгоджено, що у разі несвоєчасної оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання зобов'язання.

При цьому, відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок пені, суд вважає, що її розмір підлягає зменшенню з урахуванням шестимісячного строку нарахування пені.

Так, за період з 10.09.2012 по 10.03 2013 пеня становить 11227,71 грн. (150114 грн. х 0,0004109589 х 182).

У зв'язку із чим з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 11227,71 грн., у іншій частині стягнення пені суд відмовляє як безпідставно нарахованої.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача кошти за надання правової допомоги у сумі 15000,00 грн. (а.с. 95).

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В силу вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розподілу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Частиною 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 2 Закону України «Про адвокатуру» та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст. 4 цього Закону України «Про адвокатуру».

Згідно ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» оплата праці адвоката провадиться на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським об'єднанням або адвокатом.

Правова допомога у цій справі надавалась адвокатом Мольченко В.Г. на підставі договору № 01-07/13 про надання правової допомоги у суді першої інстанції від 01.07.2013.

Відповідно до розділу 1 Договору, замовник доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання представляти інтереси замовника в Господарському суді Автономної Республіки Крим за позовом про стягнення коштів з Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан».

Замовник сплачує в день підписання цього договору авансом за надані послуги грошову винагороду у сумі 15000,00 грн.

Вказані кошти були перераховані адвокату на підставі платіжного доручення № 390 від 25.07.2013 (а.с. 98).

У матеріалах справи міститься належним чином завірена копія свідоцтва 2942/10 від 29.09.2005, згідно якого Мольченко В.Г. має право на заняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому була сплачена грошова винагорода, наявність доказів фактичного перерахування коштів на підставі договору, суд дійшов висновку про кваліфікацію витрат у сумі 15000,00 грн. як судових витрат в якості витрат на оплату послуг адвоката у розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити те, що при відшкодуванні витрат на оплату послуг адвоката за рахунок відповідача слід виходити з розумної необхідності таких витрат для вирішення даної справи.

Згідно п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розподілу VI Господарського процесуального кодексу України», вирішуючи питання про розподіл витрат на оплату послуг адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З огляду на викладене, зважаючи на розгляд справи в межах встановлених процесуальних строків (два місяці) в рамках трьох судових засідань (у двох з яких адвокат не був присутнім), рівень складності цієї категорії спору (стягнення за договором підряду на підставі одного Акту виконаних підрядних робіт; визнання відповідачем суми основного боргу), суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених судових витрат на послуги адвоката підлягають зменшенню до 5000,00 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судовий збір та витрати на послуги адвоката відноситься на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог у порядку статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, приймаючи до уваги те, що позивач платіжним дорученням № 343 від 03.07.2013 перерахував до Державного бюджету України судовий збір у сумі 3600,00 грн., тоді як повинен був сплатити 3450,90 грн. (2% ціни позову), то судовий збір у розмірі 149,10 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

В судовому засіданні 16.09.2013 судом оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 18.09.2013.

Керуючись ст. ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан» на користь Приватного підприємства «Водообробка та обладнання» заборгованість у сумі 80114,00 грн., 3% річних у сумі 3652,09 грн., інфляційну суму у розмірі 600,46 грн., пеню у сумі 11227,71 грн., 3311,89 грн. судового збору та 4798,58 грн. витрат на адвокатську допомогу.

3. Провадження у справі у частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості у сумі 70000,00 грн. припинити на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Повернути Приватному підприємству «Водообробка та обладнання» з Державного бюджету України (Управління Державної казначейської служби України у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь, вул. Павленко, 48, код ЄДРПО України 38040558, рахунок 31211206783002, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, код банку 824026)149,10 грн. судового збору, зайве перерахованого на підставі платіжного доручення № 343 від 03.07.2013.

Видати накази після вступу рішення в законну силу.

Суддя М.І Куртлушаєв