Постанова № 33530704, 11.09.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/4991/13-a

категорія 8.2

11 вересня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сичової О.П. ,

при секретарі - Шевчук Т.А.,

за уастю представника позивача та представника відповідача,:

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофармак"

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005372200 від 05.07.2013 р.,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофармак" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, в якому просило визнати неправомірним та скасувати податкове-повідомлення рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області від 05.07.2013 року №0005372200 згідно якого товариству було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 18000 грн., за штрафними санкціями в сумі 4500,00 грн. В обгрунтування позовних вимог вказує, що надані для перевірки податкові накладні були складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, мають всі необхідні реквізити та є документами які відображають реальність господарської операції.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав зазначених в письмових запереченнях проти адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофармак" як платник податків перебуває на обліку в Житомирській об'єднаній державній податковій інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області

Судом встановлено, що з 25.06.2013 року по 27.06.2013 року посадовими особами Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофармак" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Альседо" за період з 01.02.2011 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складений акт №612/22-0/13564744/0100 від 04.07.2013 року.

Зазначеним актом зафіксоване порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофармак" п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України у зв'язку з чим товариством занижено податок на додану вартість на загальну суму 18000,00 грн.

На підставі вказаного акту Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області винесено податкове повідомлення - рішення від 05.07.2013 року №0005372200 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофармак" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 22500,00 грн., в тому числі: 18000,00 грн. - за основним платежем та 4500,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 18000,00 грн., згідно акту перевірки, стало те, що позивачем не було надано жодних документів на транспортування товарів. В той же час у ТОВ "Альседо" відсутнє виробниче обладнання, транспортні засоби та торгівельне обладнання.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофармак" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альседо" (виконавець) було укладено договір №АЛ 22303 від 23.02.2011 року (а.с.19), відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе поставку олії хмелю в кількості 6 літрів на суму 78000,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 13000,00 грн. .

На виконання умов даного договору ТОВ "Альседо" було поставлено позивачу 6 літрів олії хмелю, що стверджується податковою накладною №90 від 23.02.2011 року (а.с.20), видатковою накладною №АЛ 22303 від 23.02.2013 року (а.с.21) та платіжним дорученням №13 від 24.02.2011 року (а.с.25).

17 березня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофармак" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альседо" (виконавець) було укладено договір №АЛ-31701 (а.с.22), відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе поставку олії хмелю в кількості 2,5 літрів на суму 30000,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість - 5000,00 грн.

На виконання умов даного договору ТОВ "Альседо" було поставлено позивачу 2,5 літрів олії хмелю, що стверджується податковою накладною №47 від 17.03.2011 року (а.с23), видатковою накладною №АЛ 31701 від 17.03.2011 року (а.с.24) та платіжним дорученням №21 від 21.03.2011 року (а.с.26).

Податкові накладні відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, із змінами і доповненнями, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

Вищезазначені первинні документи не визнані недійсними, а тому в силу ст.70 КАС України вважаються належними доказами по справі, які свідчать про реальність здійснення господарської операції.

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача - ТОВ "Альседо" зареєстровано як платник податку на додану вартість та перебувало в Державному Реєстрі юридичних осіб, що представником відповідача не заперечувалось.

Основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофармак", згідно акту перевірки, виробництво ефірних олій, а тому вищезазначені договори були укладені з метою здійснення господарської діяльності.

Суд також відзначає, що придбана у ТОВ "Альседо" олія хмелю була продана позивачем Відкритому акціонерному товариству "Фармак", що підтверджується видатковими та податковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Згідно із пп. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарських операцій у перевіряємому періоді підтверджується документально.

В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаними договорами поставки інший результат, ніж придбання товару. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цими угодами, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про необхідність наявності товарно-транспортних накладних та інших документів на транспортування товару, оскільки за умовами вищезазначених договорів ТОВ "Агрофармак" товар не транспортувало. Доставка олії проводилась за рахунок ТОВ "Альседо"

Крім того, судом враховано, що відповідно до п. 11.5 ст. 11 Наказу Мінтрансу від 14.10.1997р. № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом), а згідно п. 11.7. ст. 11 перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. Тобто, товарно-транспортну накладну отримує вантажоодержувач, а не покупець.

Згідно з Наказом Мінтрансу від 14.10.1997р. № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ., що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

ТОВ "Агрофармак" до таких учасників не належить, а тому не зобов'язане виписувати, отримувати або зберігати у себе товарно-транспортні накладні, як підтвердження здійснення господарської операції.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофармак" вимог п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України під час вчинення господарських операцій з контрагентом - ТОВ "Альседо" є безпідставним.

Посилання відповідача на неналежне заповнення видаткових накладних ( не можливо ідентифікувати особу яка їх підписала), за умови відсутності доказів, які б підтверджували факт фіктивних взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Альседо", не спростовує висновку про безпідставність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, адже надані позивачем в підтвердження факту господарських взаємовідносин зі своїм контрагентом видаткові накладні дозволяють ідентифікувати зміст та учасників господарської операції. Отже недоліки у заповненні видаткових накладних, на які вказує відповідач, не спростовують реальності здійснених господарських операцій між позивачем та ТОВ "Альседо".

Відсутність в суб'єкта підприємницької діяльності транспортних засобів та великого штату працівників, на що посилається відповідач, не може бути достатнім підтвердженням його висновків про неможливість ведення підприємницької діяльності таким суб'єктом, оскільки вказані ресурси можуть залучатися на підставі договорів підряду.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, висновки що викладені в акті базуються на припущеннях та не містять належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень податкового законодавства, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку що спірне податкове повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області є неправомірним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

постановив:

Визнати неправомірним та скасування податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції №0005372200 від 05.07.2013 р.

Відшкодувати з державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофармак" 225,00 грн. сплаченого платіжним дорученням № 35 від 8 липня 2013 року судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.П. Сичова

Повний текст постанови виготовлено: 12 вересня 2013 р.