Рішення № 33530245, 13.09.2013, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/4229/13-ц

Провадження № 2/750/1585/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.09.2013 року м.Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова

у складі судді Карапута Л.В.,

при секретарі Шиловій Ж.О.,

за участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним, повернення майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в :

29 квітня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № CNGLFN00000986 від 23.07.2007 року в розмірі 16634,59 доларів США, що еквівалентно 132910 грн. 37 коп.

В ході розгляду справи ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з зустрічним позовом про визнання кредитного договору недійсним та повернення майна з чужого незаконного володіння та подавши заяву про збільшення позовних вимог просили визнати кредитний договір № CNGLFN00000986 укладений між ОСОБА_1 та Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» від 23.07.2007 року недійсним, застосувати до сторін наслідки передбачені ч. 1 ст. 216 ЦК України, зобов'язати ОСОБА_1 повернути Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приват Банк» 19878 грн. 50 коп. та зобов'язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» повернути ОСОБА_1 автомобіль марки «DAEWOO NEXIA», 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1.

В судовому засіданні представник позивача підтримав подану заяву і наполягав на її задоволенні, в задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Відповідачі та їх представник просили зустрічний позов задовольнити, в задоволенні первісного позову відмовити.

Заслухавши пояснення та дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 23 липня 2007 року між „ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CNGLAN00000986, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 11 072,52 доларів СИЛА зі сплатою 10,08 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23 липня 2014 року.

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором „ПриватБанк" та ОСОБА_1 23 липня 2007 року уклали договір застави рухомого майна, відповідно до якого останній надав в заставу автомобіль „DAEWOO NEX1A", рік випуску 2007 року, тип транспортного засобу легковий седан-В, № кузова/шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1

На час укладення договору застави рухомого майна від 23 липня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі (копія свідоцтва про шлюб (а.с. 62), а тому відповідно до ст. 60 СК України придбаний автомобіль належить їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Статтею 578 ЦК України, ст. 6 Закону України „Про заставу" встановлено, що майно, яке є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників.

Частинами 2, 3 ст. 65 СК України передбачено, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Відповідно до положень п. 25 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при оспорюванні кредитного договору чи договору поруки, застави/іпотеки іншим із подружжя суди мають виходити з такого. Положення статті 65 Сімейного кодексу України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів.

У висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 752 від 15.01.2013 року вказано, що: досліджувані короткі рукописні записи у вигляді П1Б в графі „Згода", а також досліджуваний підпис від імені ОСОБА_3, в графі „Згода", на останній сторінці кредитного договору від 23.07.2007 року між „ПриватБанк" та ОСОБА_1, наданого на дослідження, виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 02.04.2013 року визнано договір застави рухомого майна автомобіля „DAEWOO NEX1A", 2007 року випуску, тип ТЗ: легковий седан-В, № кузова/шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2, укладений 23 липня 2007 року № CNGLАN00000986 між «Приватбанк» та ОСОБА_1 недійсним.

Згідно з нормами ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім»ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.

ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що не була обізнана, як на укладення оспорюваного кредитного договору так і договору застави, який визнано судом недійсним.

Таким чином, встановлено порушення права співвласника ОСОБА_3 на спільну сумісну власність, а саме на автомобіль „DAEWOO NEXIA", 2007 року, д.н.з. НОМЕР_1, який було передано банку в заставу без її згоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В той же час, судом встановлено, що ОСОБА_3 не надавала згоди на передачу автомобіля як в заставу згідно положень ст. 578 ЦК України так і на отримання кредиту, де досліджуваний підпис в кредитному договорі їй не належить, що не було спростовано представником позивача в судовому засіданні.

Відповідно до ч. З ст. 215 ІДК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що підлягає визнанню кредитний договір № CNGLFN00000986 укладений між ОСОБА_1 та Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» від 23.07.2007 року недійсним, а тому в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за даним кредитним договором, слід відмовити.

11.09.2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 була проведена взаємозвірка розрахунків на предмет встановлення виплаченої останнім суми грошових коштів, що становить 61986 грн. 77 коп. (еквівалентно 7624,45 доларів США), тому підлягає зобов'язанню ОСОБА_1 повернути Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» ( 10069,53 доларів США - сума перерахована за сплату автомобіля - 7624,45 доларів США - сума сплачена = 2445,08 доларів США) 19878 грн. 50 коп. (еквівалентно 2445,08 доларів США)

Згідно вимог ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

В судовому засіданні представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» підтвердила перебування спірного автомобіля на зберіганні в м. Дніпропетровськ в центральному офісі ПАТ КБ «ПриватБанк», однак відмовляються в добровільному порядку відповідно до Рішення Апеляційного суду Чернігівської області повернути його власнику.

Таким чином, вимога щодо зобов'язння Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» повернути ОСОБА_1 автомобіль марки «DAEWOO NEXIA», 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 61, 88, 209, 212, 213, 292, 294 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати кредитний договір № CNGLFN00000986 укладений між ОСОБА_1 та Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» від 23.07.2007 року недійсним.

Зобов'язати ОСОБА_1 повернути Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приват Банк» 19878 грн. 50 коп.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» повернути ОСОБА_1 автомобіль марки «DAEWOO NEXIA», 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня проголошення в порядку ч. 1 ст. 294 ЦПК України.

Суддя Л.В. Карапута