Ухвала суду № 33527188, 18.09.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 373/769/13-ц Головуючий у І інстанції Опанасюк І.О. Провадження № 22-ц/780/3940/13 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я.С.Категорія 29 18.09.2013

УХВАЛА

Іменем України

12 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,

за участю секретаря Баліна П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав" на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав", третя особа: ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року позивач звернулася до суду з позовом та просила поновити її на посаді молодшого наукового співробітника науково-дослідного відділу музею Хліба національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав" з 20.02.2013 року та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 20.02.2013 року по день поновлення на роботі, а також стягнути 6000 гривень у якості відшкодування за спричинену моральну шкоду та визнати незаконним та скасувати наказ № 23 - ОС від 21.02.2013 року про звільнення ОСОБА_2 з роботи, покласти на ОСОБА_3, як особу винну у незаконному звільненні обов'язок покрити шкоду завдану організації, у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 працює у відповідача з 1982 року. У листопаді 2012 року було проведено атестацію і позивача було визнано такою, що «не відповідає займаній посаді». У період перебування на стаціонарному та амбулаторному лікуванні позивача було звільнено з роботи на з вищезазначених підстав. Будь-яка інша робота позивачу не пропонувалася. Крім того, при звільненні з роботи відповідач не погоджував звільнення з профспілковим комітетом. Протиправними діями відповідача позивачу було завдану моральну шкоду.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано незаконним та скасувано наказ генерального директора НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_3 № 23 - ОС від 21 лютого 2013 р. Поновлено ОСОБА_2 на роботі, на посаді молодшого наукового співробітника науково-дослідного відділу музею Хліба національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав" з 20.02.2013 року. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 20.02.2013 по 24.05.2013 року в розмірі 15 291 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що результати атестаційної комісії позивачем не оскаржувалися. Посада ОСОБА_2 була найнижчою серед наукових посад. І вона могла бути переведена лише на посаду музейних доглядачів або інші посади, не пов'язані з науковими, які б відповідали рівню її кваліфікації. Однак, такі посади на той час були відсутні. Інші ж посади не пропонувалися, оскільки у позивач відсутня вища освіта відповідного напрямку та необхідна кваліфікація. Трудові відносини з позивачем не припинилися у під час її непрацездатності, оскільки дату звільнення було змінено. ОСОБА_4 не може бути поновлена на роботі, оскільки не відповідає посаді молодшого наукового співробітника.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працювала на різних посадах в НІЕЗ "Переяслав" з 16 вересня 1982 року.

20 липня 2010 року згідно наказу № 123 переведена на посаду молодшого наукового співробітника науково-дослідного відділу музею Хліба НІЕЗ "Переяслав".

28 листопада 2012 року було проведено атестацію, атестаційною комісією було прийнято рішення відносно ОСОБА_2 про її невідповідність займаній посаді.

Наказом № 9 ОС від 21 січня 2013 року, ОСОБА_2 була звільнена з роботи за п. 2 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до п.п. 15, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 року № 9, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу та воно не може бути визнано обгрунтованим, якщо в день звільнення працівника видано лікарняний лист про його тимчасову непрацездатність.

04 грудня 2012 року ОСОБА_2 була госпіталізована до кардіологічного відділення Переяслав-Хмельницької ЦРЛ де знаходилась на лікуванні по 12 грудня 2012 року.

Згідно листа непрацездатності № 341748, 19 лютого 2013 року ОСОБА_2 перебувала на лікуванні, в даному листку непрацездатності вказано «стати до роботи 20.02.2013 року».

3 18 січня 2013 року по 19 лютого 2013 року включно, ОСОБА_2 знову знаходилась на стаціонарному та амбулаторному лікуванні у Переяслав-Хмельницькій ЦРЛ.

21 лютого 2013 року ОСОБА_2 вийшла на роботу, де дізналася, що її звільнено з роботи за п. 2 ст. 40 КЗпП України з 22 січня 2013 року наказом № 9 ОС від 21.01.2013 року, а наказом № 23-ОС від 21 лютого 2013 року внесено зміни до попереднього наказу в частині дати звільнення і остаточно в цьому наказі зазначено дату її звільнення - 19 лютого 2013 року.

Відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету працівників НІЕЗ "Переяслав" № 25 від 08.01.2013 року відповідачу відмовлено у наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_2 (а.с. 76-77).

Відповідно до запису, внесеного до трудової книжки ОСОБА_2 її було звільнено 19.02.2013 року за п. 2 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу № 23-ОС від 21.02.2013 року.

Ухвалюючи рішення про поновлення позивача на роботі суд першої інстанції виходив з того, що при її звільненні відповідачем було порушено вимоги ст.ст. 40, 43 КЗпП України, а саме, що при цьому була відсутня згода профспілкового комітету на розірванння трудового договору з ОСОБА_2 та її звільнено в період тимчасової непрацездатності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається звільнення, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Також в силу п. 8 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав невідповідності працівника займаній посаді може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу, первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Враховуючи вищенаведене, з якого вбачається, що при розірванні трудового договору відповідачем не було дотримано обов'язкових вимог, зазначених в ст.ст. 40, 43 КЗпП України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.ст. 213, 214 ЦПК України, є законним та обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав" відхилити.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному протягом двадцяти днів.

Головуючий: Я.С. Мельник

Судді: Л.А. Волохов

Ю.В. Матвієнко