Ухвала суду № 33526090, 03.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1507/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В. Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: секретаря: за участю: Федорової Г.Г., Бєлової Л.В., Ключковича В.Ю., Каленюк О.Ю., представника апелянта - Смуригіної К.О., представників позивача - Рибака В.П., Васильєва О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Тепло-Монтаж» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року Приватне підприємство «Тепло-Монтаж» (далі - позивач) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 10.04.2013 року № 0001862200 та № 0001872200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року адміністративний позов Приватного підприємства «Тепло-Монтаж» задоволено.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 15.03.2013 року по 20.03.2013 року, службовою особою відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Тепло-Монтаж» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за серпень-жовтень 2012 року операцій з ПП «АСТОРГ-М» та податку на прибуток за серпень-листопад 2012 року з вищевказаним контрагентом, в ході якої було встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України, внаслідок чого позивачем було занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 103 980,00 грн. (в т.ч. за серпень 2012 року в сумі 3 004,00 грн., вересень 2012 року в сумі 49 174,00 грн., за жовтень 2012 року в сумі 51 802,00 грн.);

- пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, внаслідок чого позивачем було занижено податок на прибуток підприємств на загальну сум 188 093,00 грн. (в т.ч. за III квартал 2012 року на суму 46 037,00 грн., за IV квартал 2012 року на суму 142 056,00 грн.).

За результатами перевірки ДПІ у м. Чернігові ДПС було складено акт № 743/22/36655008 від 27.03.2013 року, на підставі якого відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 10.04.2013 року:

- № 0001862200, яким ПП «Тепло-Монтаж» було визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 235 116,00 грн., в т.ч.: 188 093,00 грн. - за основним платежем та 47 023,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0001872200, яким ПП «Тепло-Монтаж» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 155 970,00 грн., у т.ч. 103 980,00 грн. - за основним платежем та 51 990,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України. Зокрема, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 Господарського кодексу України, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Зазначені обставини відповідачем не доведені.

З акту перевірки позивача вбачається, що єдиною підставою для висновку відповідача про порушення ПП «Тепло-Монтаж» вимог податкового законодавства став акт Кременчуцької ОДПІ від 18.12.2012 року № 5583/15-222/38052647 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «АСТОРГ-М» з питань дотримання правомірності декларування показників декларації з ПДВ за липень-жовтень 2012 року».

Так, згідно акту Кременчуцької ОДПІ від 18.12.2012 року № 5583/15-222/38052647 директор та головний бухгалтер ПП «АСТОРГ-М» - Олексієнко О.Д. також є посадовою особою і у ПП «АЗИМУТ ПЛЮС», зареєстрованому як платник податку на додану вартість 01.04.2010 року. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 06.10.2011 року. Власне виробництво на підприємстві відсутнє, походження товару невідоме, витрати на його придбання підприємство не несло. Таким чином, перевіряючи дійшли висновку, що ПП «АСТОРГ-М» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Фактично, враховуючи відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів підприємство фінансово-господарською діяльністю в розумінні ст. 3 ГК України не займалося.

На думку апелянта, вказані докази свідчать про нікчемність укладених між ПП «Тепло-Монтаж» та ПП «АСТОРГ-М» правочинів, які укладено з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, а тому у ПП «Тепло-Монтаж» не виникає права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, на підставі податкових накладних, наданих на виконання таких угод.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними доводами апелянта з огляду наступне.

Колегією суддів встановлено, що 10.07.2012 року між ПП «Тепло-Монтаж» та ПП «АСТОРГ-М» було укладено договір № 10/07, відповідно до якого ПП «Тепло-Монтаж» доручає, а ПП «АСТОРГ-М» за узгодженими кресленнями, зобов'язується виготовити або реставрувати вироби. Факт виконання договору підтверджується актом надання послуг від 03.09.2012 року, податковою накладною № 122 від 03.09.2012 року та платіжним дорученням № 1146 від 24.10.2012 року.

23 липня 2012 року, між ПП «Тепло-Монтаж» та ПП «АСТОРГ-М» було укладено договір підряду № 23/07/МК, відповідно до якого ПП «АСТОРГ-М» зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, на свій ризик виконати роботи по модернізації котельної установки типу ТП-47 ст. № 7. Факт виконання договору підтверджується довідкою про вартість будівельних робіт форми КБ-3 за вересень 2012 року від 29.09.2012 року, актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2В за вересень 2012 року, податковою накладною № 126 від 29.09.2012 року та платіжним дорученням № 1148 від 26.10.2012 року.

01 серпня 2012 року, між ПП «Тепло-Монтаж» та ПП «АСТОРГ-М» було укладено договір субпідряду № 01/08ХК, відповідно до якого ПП «Тепло-Монтаж» доручає, ПП «АСТОРГ-М» зобов'язується виконати роботи з ремонту покрівлі виробничого корпусу № 2 ТОВ «Український кардан». Факт виконання договору підтверджується довідками про вартість будівельних робіт форми КБ-3 за серпень 2012 року від 31.08.2012 року, за вересень 2012 року від 28.09.2012 року, актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2В за серпень, вересень 2012 року, податковими накладними № 7 від 01.08.2012 року, № 47 від 28.09.2012 року та платіжними дорученнями № 839 від 01.08.2012 року, № 1127 від 18.10.2012 року та № 1160 від 31.10.2012 року.

02 серпня 2012 року, між ПП «Тепло-Монтаж» та ПП «Астрог-М», було укладено договір підряду № 02/08/РК, відповідно до якого, ПП «Астрог-М» зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, на свій ризик виконати роботи по ремонту м'якої покрівлі будівлі лабораторного корпусу Інституту ветеринарної медицини НААН України, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Донецька, 30, відповідно до договірної ціни, погодженої та затвердженої у встановленому порядку Сторонами Договору. Факт виконання договору підтверджується довідками про вартість будівельних робіт форми КБ-3 за жовтень 2012 року від 31.10.2012 року, актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2В за жовтень 2012 року від 31.10.2012 року, податковими накладними № 162 від 31.10.2012 року, № 163 від 31.10.2012 року та платіжними дорученнями № 1233 від 27.11.2012 року, № 1236 від 38.11.2012 року.

22 серпня 2012 року, між ПП «Тепло-Монтаж» та ПП «Астрог-М» було укладено договір підряду № 25, відповідно до якого ПП «Астрог-М» зобов'язується за завданням між ПП «Тепло-Монтаж» виконати на свій ризик, своїми та/або залученими силами роботи з ремонту покрівлі в об'ємі 3815 м, а ПП «Тепло-Монтаж» зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах, визначених цим договором. Факт виконання договору підтверджується податковою накладною № 75 від 30.08.2012 року та платіжним дорученням № 980 від 31.08.2012 року.

03 вересня 2012 року, між ПП «Тепло-Монтаж» та ПП «АСТОРГ-М» було укладено договір підряду № 03/09-ОВ, відповідно до якого ПП «АСТОРГ-М» зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, на свій ризик виконати роботи по монтажу систем теплохолодопостачання файнколів та дренажу на будівництві «Торгово-офісного комплексу з об'єктами громадського призначення та паркінгом. Торгово-розважальна частина комплексу», розташованого за адресою: Спортивна площа, 1 в Печерському районі м. Києва, відповідно до проектної документації та договірної ціни, погоджених та затверджених у встановленому порядку сторонами договору. Факт виконання договору підтверджується довідками про вартість будівельних робіт форми КБ-3 за вересень 2012 року від 14.09.2012 року та 21.09.2012 року, за жовтень 2012 року від 15.10.2012 року, 22.10.2012 року та від 31.10.2012 року, актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2В за вересень 2012 року від 14.09.2012 року, 21.09.2012 року, за жовтень 2012 року від 15.10.2012 року, 22.10.2012 року, 31.10.2012 року, податковими накладними № 123 від 14.09.2012 року, № 124 від 21.09.2012 року, № 130 від 15.10.2012 року, № 131 від 22.10.2012 року, № 132 від 31.10.2012 року та платіжними дорученнями № 1158 від 31.10.2012 року, № 1159 від 31.10.2012 року, № 1161 від 31.10.2012 року.

12 вересня 2012 року, між ПП «Тепло-Монтаж» та ПП «АСТОРГ-М» було укладено договір підряду № 12/09/ТС, відповідно до якого ПП «АСТОРГ-М» приймає на себе зобов'язання виконати, а ПП «Тепло-Монтаж» зобов'язується прийняти та оплатити внутрішні сантехнічні роботи. Факт виконання договору підтверджується довідкою про вартість будівельних робіт форми КБ-3 за жовтень 2012 року від 31.10.2012 року, актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2В за жовтень 2012 року від 31.10.2012 року, податковою накладною № 133 від 31.10.2012 року та платіжними дорученнями № 1254 від 06.12.2012 року, № 1258 від 10.12.2012 року.

Доказів того, що складені позивачем та ПП «АСТОРГ-М» первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, не відповідають вимогам законодавства апелянтом надано не було.

Крім цього, апелянтом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження безтоварності здійснених позивачем господарських операцій. Апелянтом також не надано добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій, що вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про безтоварність проведених позивачем господарських операцій.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, ч. 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо невстановлена законом або якщо він не визнаний судом недійним.

Апелянтом не було надано доказів, які б підтверджували про відсутність наміру сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання угод або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Також, апелянтом не було спростовано того, що ПП «АСТОРГ-М» на момент здійснення господарських операцій із позивачем не було визнано банкрутом, було зареєстроване як платник податку на додану вартість, знаходилося в реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та задекларувало податкові зобов'язання в розрізі правовідносин із позивачем для сплати до Державного бюджету

Будь-яких інших беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про неправомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту включення, відповідачем не надано та в матеріалах справи не міститься.

Згідно ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зокрема: документи, що підтверджують факт отримання товару від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Колегією суддів встановлено, що всі вищезазначені первинні бухгалтерські документи оформлені у відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та повністю відображають реальність проведених господарських операцій між ПП «Тепло-Монтаж» та ПП «АСТОРГ-М» .

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що формування платником податку витрат підприємства допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а також використання отриманих за договором поставки товарів у власній господарській діяльності.

Разом з цим, апелянтом не було надано доказів того, що отримані ПП «Тепло-Монтаж» послуги не було використано у власній господарській діяльності. Крім цього, надання позивачу послуг за вищезазначеними договорами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно було включено витрати на оплату будівельних робіт та робіт з виготовлення та реставрації виробів згідно договорів від 10.07.2012 року № 10/07, від 01.08.2012 року № 01/08ХК, від 03.09.2012 року № 03/09-0в, від 23.07.2012 року № 23/07-МК, від 12.09.2012 року № 12/09-ТС, від 22.08.2012 року № 25 та від 02.08.2012 року № 02/08/РК до складу витрат підприємства, а тому висновки ДПІ у м. Чернігові ДПС про завищення позивачем витрат та заниження податку на прибуток є безпідставними, як і подальше донарахування сум податку на прибуток та зменшення суми від'ємного значення з податку на прибуток.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Суддя: Суддя: Г.Г. Федорова Л.В. Бєлова В.Ю. Ключкович

Повний текст ухвали складено та підписано 09.09.2013 року.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Бєлова Л.В.

Ключкович В.Ю.