Рішення № 33524860, 05.08.2013, Чаплинський районний суд Херсонської області

набрало чинності "___"____20____р. Справа № 665/576/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2013 р. Чаплинський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого - судді Кузьменка А.Д.,

секретаря Собчук М.В.,

за участю представників сторін ОСОБА_1, Пархоменко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Чаплинка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Славута Юг» про визнання недійсним пункту договору та розірвання договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, де зазначає, що 25 березня 2008 року між нею, як власником землі на підставі сертифікату на право приватної власності на земельну частку, та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки площею 9,78 га строком на десять років. Відповідно до розділу 1Х «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» у разі виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок в натурі та отримання ними державних актів на право власності на землю, договори оренди земельних часток припиняють свою дію. Пункт 38 договору оренди не відповідає зазначеним вимогам закону, а тому є недійсним на підставі ч.1 ст. 215 ЦК України. 30 червня 2009 року вона отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 7,72 га і вирішила самостійно займатися вирощування сільськогосподарської продукції, про що неодноразово повідомляла представника відповідача в усній формі. Проте відповідач не вчинив необхідних дій, спрямованих на переукладення договору оренди відповідно до державного акта. Просить визнати недійсним пункт 38 договору оренди земельної ділянки, розірвати договір оренди та стягнути з відповідача судові витрати на її користь.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача Пархоменко А.О. позов не визнала і пояснила, що позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність підстав для дострокового розірвання вказаного договору та визнання недійсним п. 38 договору оренди земельної частки з урахуванням вимог ст.ст. 24,25,32 Закону України «Про оренду землі»

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що 25 березня 2008 року між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «Славута - Юг» було укладено договір оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_3 на підставі сертифікату про право на земельну частку (пай) серії ХС № 0186305, де згідно предмету договору орендодавець - ОСОБА_3 передає, а орендар - товариство з обмеженою відповідальністю «Славута - Юг» приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 9,78 га строком до 25 березня 2018 року.

Згідно ч. 1 ст. 93 Земельного Кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Стаття 2 Закону України «Про оренду землі» містить посилання на те, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» державна реєстрація прав на землю є обов'язковою.

Так, у відповідності до норм ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації вказаних прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України визначено, що документом, який посвідчує право власності чи право користування земельної ділянки є зареєстрований в порядку, передбаченому вимогами законодавства України, державний акт про право приватної власності на землю, державний акт про право постійного користування земельною ділянкою, чи договір оренди.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 2073 від 25 грудня 1998 року, яка втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 791 від 20 липня 2011 року, і, відповідно, була чинною на момент виникнення правовідносин з приводу укладання договору оренди землі між ОСОБА_3 та ТОВ «Славута - Юг», державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок. Державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями

за місцем розташування земельної ділянки.

З вимог пунктів 4, 5 вказаного Порядку вбачається, що забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів, у т.ч. районні відділи земельних ресурсів, де для державної реєстрації договорів оренди юридична або фізична особа (заявник) подає особисто або надсилає поштою до відповідного державного органу земельних ресурсів : заяву про державну реєстрацію договору оренди; договір оренди (у трьох примірниках); план (схему) земельної ділянки, яка надається в оренду (у

трьох примірниках, копію державного акта на право власності на землю, що перебуває у власності фізичних або юридичних осіб акт перенесення меж земельної ділянки, яка надається в оренду, на місцевість - у разі невизначення їх у натурі.

Відповідно до п. 11, вказаної Постанови державний орган земельних ресурсів у 20-денний термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству та за результатами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обгрунтований висновок про відмову у такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської,селищної та міської ради, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови у такій реєстрації.

Пунктами 13, 14 Порядку визначено, що лише після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів, а датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата

засвідчення факту державної реєстрації.

Відповідно до норм ст. 203 ЦК України до загальних вимог, що пред'являються до правочину є форма його укладення, тобто, правочин, має бути укладеним у формі визначеному для нього законом.

Виходячи з вищеперерахованих норм законодавства України про порядок укладання договорів оренди землі та п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких

відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх

укладення.

Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Рішенням суду не може бути зобов'язано сторони здійснити державну реєстрацію правочину, оскільки це суперечить загальним засадам цивільного законодавства - свободі договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).

Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не

відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів,

передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Згідно ч.1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки.

На підтвердження своєї позиції в частині розірвання договору оренди земельної ділянки позивачем ОСОБА_3 не надано жодних доказів, які б підтверджували наявність підстав до дострокового розірвання цього договору з урахуванням норм ст. 24, ст. 25, ст. 32 Закону України «Про оренду землі» та договору оренди землі від 25 березня 2008 року, які вказуються законодавцем як єдині підстави до такого.

Розділом 1Х «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі», передбачено, що після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом, тобто у випадках визначених нормами розділу 5 Закону України «Про оренду землі», де, як зазначалося вище, на підтвердження існування таких обставин - порушення прав та обов'язків орендодавцем чи орендарем, позивачем не надано жодних доказів на обґрунтування своєї позиції.

Посилання позивача на п. 8 розділу Х «Перехідні положення» Земельного Кодексу України не містять ніяких обґрунтувань позиції позивача щодо обов'язку орендаря з вчинення дій переукладання договору оренди у разі отримання орендарем державного акту про право власності на земельну ділянку та натуралізації об'єкта оренди.

У той же час, відповідач ТОВ «Славута Юг» не був обізнаним про отримання орендодавцем державного акта серії ХС № 0186305 про право на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 7,72 га.

Про вказаний факт орендодавець не поставила до відома орендаря, що випливає з пояснень представника відповідача Пархоменко А.Є., та знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду справи.

Законодавство України не містить в якості підстав для розірвання договору оренди землі отримання власником сертифікату на право на земельну частку (пай) державного акта про право приватної власності та натуралізації земельної ділянки.

Враховуючи, що договір оренди землі укладався виходячи з сертифікату, як правовстановлюючого документа, та те, що відповідач не знав про отримання позивачем державного акта про право приватної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, орендар мала б звернутися до орендаря з відповідною заявою, листом, тощо, тобто, у будь-який спосіб, визначений нормами ЦК України, якими регулюються договірні правовідносини, поставити його до відома про отримання нею державного акта про право приватної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення та з пропозицією переукласти договір. Вказане нею не було зроблено, у зв'язку з чим, а також приймаючи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 125, 126, 141 ЗК України, ст. 215 ЦК України, Законом України Про оренду землі», суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання недійсним пункту договору та розірвання договору оренди земельної ділянки відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Чаплинський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя