Постанова № 33521991, 12.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

s="fs200">

>ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

12 вересня 2013 року 12:27 №826/13271/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Кришталь М.О., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Макік»

до

державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управлінні Міністерства доходів і зборів України у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2013 №0006402209 та від 16.05.2013 №0006412209,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз’яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Макік» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управлінні Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2013 №0006402209 та від 16.05.2013 №0006412209.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва ДПС на підставі хибних висновків акту перевірки від 25.04.2013 №404/22.9/33497110 щодо відсутності факту реальності господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг», прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.05.2013 №0006402209 та від 16.05.2013 №0006412209.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 25.04.2013 №404/22.9/33497110 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 16.05.2013 №0006402209 та від 16.05.2013 №0006412209. Так, відповідачем вказано на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Макік» та товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг».

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Макік» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» за період 01.01.2010 по 01.04.2013.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Макік» підпункту 185.1 статті 185, підпункту 188.1 статті 188, підпункту 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва ДПС складено акт від 25.04.2013 №404/22.9/33497110 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 16.05.2013 №0006402209, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 198 656,00 грн., у тому числі: 132 437,00 грн. – основний платіж, 66 219,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

від 16.05.2013 №0006412209, яким позивачеві зменшено від’ємне значення суми податку на додану вартість за серпень 2012 року у розмірі 67 627,00 грн..

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу /орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС від 25.04.2013 №404/22.9/33497110, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Макік» та товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» за договорами від 15.11.2011 №15-11-11 та від 19.06.2012 №19-06-12.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Макік» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» (продавець) було укладено договори купівлі-продажу від 15.11.2011 №15-11-11 та від 19.06.2012 №19-06-12, відповідно до яких продавець зобов’язується передати у власність покупця продукцію та матеріали (товар), а покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії укладених договорів купівлі-продажу від 15.11.2011 №15-11-11 та від 19.06.2012 №19-06-12; копію специфікації від 24.01.2012 №1 до договору купівлі-продажу від 15.11.2011 №15-11-11; копію акту приймання-передачі від 24.01.2012 №1; копію видаткової накладної від 24.01.2012 №РН-0000044; копію податкової накладної від 24.01.2012 №49; копії банківських виписок; копію додаткової угоди від 18.08.2012 №1 до договору купівлі-продажу від 19.06.2012 №19-06-12; копію специфікації від 30.08.2012 №1 до договору купівлі-продажу від 19.06.2012 №19-06-12; копію акту приймання-передачі від 30.08.2012 №1; копію видаткової накладної від 30.08.2012 №РН-0000498; копії податкових накладних від 30.08.2012 №614 та від 05.12.2012 №1007; копію розрахунку від 18.12.2012 №1017, копії сертифікатів, копії журналу реєстрації довіреностей, копії подорожніх листів службового легкового автомобілю та інші.

Аналізуючи зміст договорів та докази, надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій із товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг», суд наголошує на наступному.

За змістом наведених договорів та додатків до них, товариством з обмеженою відповідальністю «Макік» як покупцем придбавалися меляса бурякова українського походження та олія соняшникова нерафінована, які повинні відповідати вимогам ДСТУ та/або ГОСТ.

На підтвердження відповідності придбаного товару певним стандартам, товариством з обмеженою відповідальністю «Макік» надано суду копію сертифікату походження, копію радіологічного сертифікату, копію санітарного сертифікату, копію фітосанітарного сертифікату, що підтверджується матеріалами справи.

Також, позивачем на підтвердження реальності господарських операцій надані суду копії подорожніх листів службового легкового автомобілю за маршрутом Київ-Миколаїв, копії наказів про відрядження директора, бухгалтера та водія товариства з обмеженою відповідальністю «Макік» до міста Миколаєва для отримання товару за договорами купівлі-продажу від 15.11.2011 №15-11-11 та від 19.06.2012 №19-06-12 та подальшої передачі товару на комісію, копію журналу реєстрації відряджень, копію журналу реєстрації довіреностей. На підтвердження відвантаження, транспортування та зберігання товару, товариством з обмеженою відповідальністю «Макік» надано суду копії договорів комісії від 15.11.2011 №15110 та від 19.06.2012 №1906К, що підтверджується матеріалами справи.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управлінні Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Макік» та товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг», вказано на акт державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Києва ДПС від 22.03.2013 №788/22-30/37269136, яким встановлено, що у товариства відсутні об’єкти оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів у підприємств-постачальників/покупців за період з 21.03.2011 по 30.09.2012.

Разом з тим, постановою Окружного адміністративного суду від 23.04.2013 в адміністративній справі №826/5797/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013, дії державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Києва ДПС, за результатами яких був складений акт від 22.03.2013 №788/22-30/37269136, визнані судом протиправними, зобов'язано державну податкову інспекцію у Шевченківському районі міста Києва ДПС відновити інформацію про податкові зобов’язання товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року.

При цьому, судом встановлено, що досліджені в судовому засіданні письмові докази свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача, податкові накладні відповідають вимогам поставленим чинним законодавством до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг».

Відповідно до положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З акту перевірки державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС складено акт від 25.04.2013 №404/22.9/33497110 вбачається, що під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Макік» відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг». Відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених контрагентами.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 27.02.2013 №К/9991/92757/11, від 20.02.2013 №К/9991/53330/12, від 28.02.2013 №К-20720/10, від 07.03.2013 №К-41951/10, від 04.04.2013 №К/800/8602/13, від 13.06.2013 № К/9991/71532/11.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Макік» та товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16.05.2013 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Макік» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2013 №0006402209 та від 16.05.2013 №0006412209 підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС від 16.05.2013 №0006402209 та від 16.05.2013 №0006412209.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 17.09.2013