Постанова № 33521683, 26.07.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2013 р. Справа № 804/8177/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Рищенко А. Ю., при секретарі судового засідання -Шайді О.В., за участю: представника позивача - представника відповідача - Сидорова Ю.В., Максимової А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномаш» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.03.2013 року № 0000102220, № 0000092220, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Техномаш» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.03.2013 року № 0000102220, № 0000092220.

Ухвалою суду від 02.07.2013 року було відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 26.07.2013 року було допущено правонаступництво та замінено первинного відповідача - Державну податкову інспекцію в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України - її правонаступником - Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами проведеної перевірки відповідачем були зроблені протиправні висновки щодо встановлених порушень вимог чинного законодавства України, у зв'язку із чим ним були винесені протиправні податкові повідомлення-рішення від 01.03.2013 року за № 0000102220, № 0000092220. Відповідач під час проведеної перевірки зробив безпідставні висновки щодо нереальності укладених правочинів позивача із його контрагентами, не врахував наданих первинних документів, хоча спирався здебільшого на акт перевірки, складений іншою податковою інспекцією по відношенню до його контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальторг» (далі за текстом - ТОВ «Стальторг»). Тому, позивач вважає неправомірними висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій, у зв'язку із відсутністю належних доказів вважати укладені правочини нереальними, такими, що не мали на меті отримання прибутку. В ході перевірки позивач повністю підтвердив своє право на податковий кредит в сумі 161 667, 00 грн. Крім того, під час перевірки не підтвердилось завищення валових витрат у розмірі 808 335, 00 грн., заниження доходів у розмірі - 970 002, 00 грн., так як наслідок - заниження податку на прибуток в розмірі - 409 018, 00 грн.

Просить суд: скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.03.2013 року № 0000102220, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Техномаш» (ідентифікаційний код юридичної особи - 32640621) збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у сумі - 161 667, 00 грн., нараховано штрафну (фінансову) санкцію у сумі - 1, 00 грн.; від 01.03.2013 року № 0000092220, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Техномаш» (ідентифікаційний код юридичної особи - 32640621) збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі - 409 018, 00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та пояснив обставини справи таким чином, як вони викладені вище.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, та пояснив, що результати перевірки є правомірними, відповідач діяв в межах наданих йому законом повноважень. Встановлені в ході проведеної перевірки висновки відповідають дійсності, адже фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів, передбачених чинним законодавством. А тому висновки щодо заниження податку на прибуток у сумі 409 018, 00 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року, щодо заниження податку на додану вартість у сумі 161 667, 00 грн., у томі числі за травень 2011 року - є правомірними та винесені на їх підставі податкові повідомлення-рішення від 01.03.2013 року № 0000102220, № 0000092220 скасуванню не підлягають.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним задовольнити даний адміністративний позов повністю з наступних підстав.

11.09.2003 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради Дніпропетровської області було проведено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідністю «Техномаш» (ідентифікаційний код юридичної особи - 32640621) (далі за текстом - ТОВ «Техномаш»). Видами діяльності відповідача за КВЕД-2010 є: виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення, н.в.і.у.; виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; механічне оброблення металевих виробів, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, неспеціалізована оптова торгівля, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення. Це підтверджується копією Довідки серії АА № 822351 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), Статуту ТОВ «Техномаш», Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи - ТОВ «Техномаш».

Відповідно до копії Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість за № 03922845, виданого ТОВ «Техномаш» - 02.03.2004 року, останній є платником податку на додану вартість.

Аналіз матеріалів справи показує, що у період з 31.01.2013 року по 06.02.2013 року відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Техномаш» (ідентифікаційний код юридичної особи - 32640621) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Стальторг» (ідентифікаційний код юридичної особи - 35270049) за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року.

Вказану перевірку було проведено відповідно наказу про проведення перевірки від 30.01.2013 року № 127, виданого Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України.

Хід та результати проведеної перевірки були зафіксовані відповідачем в акті перевірки від 07.02.2013 року за № 670/22-2/32640621.

Згідно висновків, позивачем було порушено ст. 134, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 409 018, 00 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року; п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму - 161 667, 00 грн., у тому числі за травень 2011 року.

На підставі вказаного акту перевірки податковою інспекцією були винесені податкові повідомлення-рішення від 01.03.2013 року № 0000102220, яким ТОВ «Техномаш» (ідентифікаційний код юридичної особи - 32640621) збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у сумі - 161 667, 00 грн., нараховано штрафну (фінансову) санкцію у сумі - 1, 00 грн.; від 01.03.2013 року № 0000092220, яким ТОВ «Техномаш» (ідентифікаційний код юридичної особи - 32640621) збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі - 409 018, 00 грн.

ТОВ «Техномаш» не погодилось із висновками, викладеними в акті перевірки, тому оскаржував їх в адміністративному порядку. Однак, рішеннями Державної податкової служби у Дніпропетровській області та Міністерства доходів і зборів України скарги відповідача були залишені без задоволення, а винесені податкові повідомлення-рішення - без змін.

В ході перевірки відповідачем були використані наступні первинні документи, надані ТОВ «Техномаш»: податкова декларація з податку на додану вартість ТОВ «Техномаш» за травень 2011 року від 10.06.2011 року № 9003843319; розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за травень 2011 року від 10.06.2011 року № 9003843320; податкова декларація з податку на прибуток ТОВ «Техномаш» за 2 квартал 2011 року від 09.08.2011 року № 9006410314; акт від 18.06.2012 року № 272/222/35270049 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стальторг» (код ЄДРПОУ - 35270049) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий та травень 2011 року»; документи надані ТОВ «Техномаш»: договір № 45 від 28.03.2011 року про постачання товарно-матеріальних цінностей, специфікація № 1 до договору постачання № 45 від 28.03.2011 року, додаткова угода № 1 від 25.04.2011 року до договору постачання № 45 від 28.03.2011 року, специфікація № 2 від 25.04.2011 року до договору постачання № 45 від 28.03.2011 року; податкові накладні № 5 від 04.05.2011 року, № 6 від 04.05.2011 року, № 40 від 11.05.2011 року, № 62 від 17.05.2011 року, № 117 від 30.05.2011 року; видаткові накладні № 6 від 04.05.2011 року, № 5 від 05.05.2011 року, № 62 від 20.05.2011 року, № 40 від 26.05.2011 року, № 117 від 31.05.2011 року; рахунок-фактура № 6 від 04.05.2011 року, № 5 від 04.05.2011 року; товарно-транспортна накладна від 04.05.2011 року, від 05.05.2011 року, від 26.05.2011 року, від 31.05.2011 року; дані інформаційних ресурсів податкових органів (АІС «Облік податків та платежів», АІС «Облік платників», АІС «Податки», АРМ «БЕСТ - Звіт», АІС «Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів»).

Так, як вбачається з матеріалів справи 15.02.2011 року, 28.03.2011 року між ТОВ «Стальторг» та ТОВ «Техномаш» було укладено договори поставки № 2011/35 та № 45 відповідно. Умовами вказаних договорів передбачено, що ТОВ «Стальторг» зобов'язується поставити, а ТОВ «Техномаш» прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності та комплектуючі відповідно специфікацій. Поставка продукції здійснюється на умовах EXW Франко-склад Новомосковський район, с. Вольне, вул. Київська, 55, під час передачі продукції ТОВ «Техномаш» необхідно передати - рахунок, накладну, податкову накладну. Порядок оплати на протязі 30 днів з моменту поставки продукції, форма розрахунків - взаємовигідна для обох сторін.

Під час проведеної перевірки відповідач досліджував реальність/нереальність господарської операції, проведеної ТОВ «Техномаш» відповідно до правочину, укладеного з ТОВ «Стальторг» - 28.03.2011 року № 45.

Факт реальності проведеної господарської операції позивач підтвердив наданими відповідачу під час перевірки та суду копіями первинних документів, а саме: видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, платіжними дорученнями щодо оплати отриманої продукції, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Отримання товарно-матеріальних цінностей та їх подальше використання у власній господарській діяльності ТОВ «Техномаш» підтверджує укладеними договорами поставок № 7788-08 від 23.11.2009 року з ВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» та № 1677 від 22.11.2010 року з ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», копіями первинних документів: видаткових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Однак, під час проведеної перевірки відповідач не взяв до уваги вищевказані факти, ґрунтуючи свої висновки здебільшого на підставі акту перевірки Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 18.06.2012 року № 272/222/35270049 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стальторг» (код ЄДРПОУ - 35270049) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий, травень 2011 року», даних інформаційних ресурсів податкових органів, зазначених вище.

Суд зазначає, що у відповідності до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 85.2, п. 85.4, п. 85.8 ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, як вже зазначалось вище позивачем на підтвердження реальності проведених господарських операцій були надані відповідачу під час перевірки та суду відповідні копії первинних документів, які є наявними в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (у відповідній чинній редакцій), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, системний аналіз вказаної норми показує, що лише в разі фактичного здійснення господарської операції документ може вважатися первинним та тим самим підтверджувати реальність проведення такої господарської операції. Тому, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. А для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Однак, відповідач під час проведеної перевірки зробив протиправні висновки про те, що фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. При цьому хибно вважаючи, що у зв'язку із цим, позивач занизив суми податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства на 409 018, 00 грн. та на 161 667, 00 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року та за травень 2011 року відповідно.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Визначення податкового кредиту надано пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до положень п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз вищевикладених норм податкового законодавства показує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Тому, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Це належним чином і було зроблено позивачем.

Крім того, виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку щодо безпідставності висновків про заниження податку на прибуток підприємства, адже ТОВ «Техномаш» не укладало договори, які б не відповідали економічній меті господарської діяльності товариства, не укладало договори, які б не передбачали грошової або іншої компенсації вартості отриманих товарів та не були направлені на отримання прибутку. Проте, відповідач свої висновки щодо відсутності ознак реальності у проведених господарських операціях за укладеними угодами ґрунтує здебільшого на даних акту перевірки, проведеної іншою податковою службою у відношенні до контрагента позивача.

Так, зокрема, пунктами 4, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772 (є чинним) визначено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, суд вказує на те, що такі посилання податкового органу не відповідають вимогам чинного законодавства та не можуть братися до уваги. Відповідач мав базувати свої висновки за результатами проведеної перевірки безпосередньо на підставі дослідження наданих первинних документів, тим паче, що позивачем були пред'явлені всі необхідні первинні документи, що підтверджується і самим актом перевірки.

Крім того, на підтвердження правомірності своїх тверджень позивачем були надані суду судові рішення, а саме: копія постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2012 року, справа № 2а/0470/11162/12, яка набрала законної сили, копія вступної та резолютивної частини ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 року, справа № 2а/0470/11162/12, відповідно до яких були визнані протиправними дії Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України по проведенню зустрічної звірки та оформленню результатів такої звірки у вигляді акту про неможливість її проведення від 18.06.2012 року № 272/222/35270049 та зобов'язано відновити показники у АІС співставлення сум податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів за період лютий, травень 2011 року.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

А тому, суд приймає до уваги зазначені позивачем факти та надані належні письмові докази, які мають ґрунтовне значення, та вказує, що тим самим спростовуються протиправні висновки відповідача, викладені ним у акті перевірки від 07.02.2013 року № 670/22-2/32640621 та винесені на їх підставі податкові повідомлення-рішення від 01.03.2013 року № 0000102220, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Техномаш» (ідентифікаційний код юридичної особи - 32640621) збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у сумі - 161 667, 00 грн., нараховано штрафну (фінансову) санкцію у сумі - 1, 00 грн.; від 01.03.2013 року № 0000092220, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Техномаш» (ідентифікаційний код юридичної особи - 32640621) збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі - 409 018, 00 грн. є такими, що підлягають скасуванню.

Також суд зазначає, що положеннями ст. 87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підтвердження сплати судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру позивач надав суду оригінал платіжного доручення від 26.06.2013 року № 390, який є наявним в матеріалах справи.

Отже, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 2 294, 00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномаш» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.03.2013 року № 0000102220, № 0000092220 - задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 01.03.2013 року № 0000102220, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Техномаш» (ідентифікаційний код юридичної особи - 32640621) збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у сумі - 161 667, 00 грн., нараховано штрафну (фінансову) санкцію у сумі - 1, 00 грн.;

- від 01.03.2013 року № 0000092220, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Техномаш» (ідентифікаційний код юридичної особи - 32640621) збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі - 409 018, 00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномаш» (ідентифікаційний код юридичної особи - 32640621) судовий збір у розмірі 2 294, 00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 26.07.2013 року.

Суддя А.Ю. Рищенко