Постанова № 33521366, 09.09.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2013 рокуо 16 год. 20 хв. м. Львів № 813/6161/13-а

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Кедик М.В.,

секретар судового засідання Харів М.Ю.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу № 813/6161/13-а

за позовомУправління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області, представник - Коропецька М.М.доФізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - не прибувпростягнення заборгованості в сумі 1188,03 грн.

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області (далі - УПФУ у Золочівському р-ні) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - ФО-П ОСОБА_2) про стягнення заборгованості в сумі 1188,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відповідач є платником єдиного внеску. За II квартал 2013 року заборгованість відповідача по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування становить 1188,03 грн, яка в добровільному порядку не сплачена, і саме цю суму позивач просить стягнути в судовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просить суд задовольнити позов повністю з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не прибув повторно, явку уповноваженого представника до суду не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. Заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надходило. За таких обставин суд вважає, що справу можливо розглядати за відсутності відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів, відповідно до ст. 71 КАС України.

Безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа - підприємець, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи та відповідно ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року, із змінами і доповненнями, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закону), цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п.п. 2, 10 ч. 1 ст. 1 Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно абз. 2, 3 п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 4 Закону, платниками єдиного внеску є роботодавці:

- фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

- фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);

- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону, платник єдиного внеску, крім іншого, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно ч. 4 ст. 25 цього ж Закону, територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Згідно абз. 7 ч. 4 ст. 25 Закону, територіальний орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Згідно ч. 6 ст. 25 Закону, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача станом на час розгляду справи становить 1188,03 грн, що підтверджується розрахунком суми заборгованості по єдиному внеску за період 22.07.2013 року по 31.07.2013 року та карткою особового рахунку станом на 31.07.2013 року. Докази про сплату відповідачем вказаної заборгованості у справі відсутні.

УПФУ у Золочівському р-ні Львівської області виставлено відповідачу вимогу про сплату боргу № Ф-108 від 01.08.2013 року, згідно якої загальна сума боргу платника страхових внесків станом на 01.08.2013 р. становить 1188,03 грн, у тому числі недоїмка зі сплати страхових внесків - 1188,03 грн, фінансові санкції (штраф) - 0,00 грн, пеня - 0,00 грн. Зазначену вимогу відповідач отримав рекомендованою кореспонденцією.

Докази, які б підтверджували, що вказана вимога відповідачем оскаржувалась у справі - відсутні, відповідно визначене у ній зобов'язання є узгодженим.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Докази подані позивачем підтверджують обґрунтованість позовних вимог.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги УПФУ у Золочівському р-ні про стягнення з ФО-П ОСОБА_2 заборгованості в сумі 1188,03 грн. підлягають задоволенню повністю.

Розподіл судових витрат згідно ст. 94 КАС України не застосовується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 18 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; АДРЕСА_1) на користь Управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області (ЄДРПОУ 20859150, вул. Валова, 4, м. Золочів, Львівська область) заборгованість в сумі 1188 (одна тисяча вісімдесят вісім) гривень 03 копійки.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена у повному обсязі 16.09.2013 року.

Суддя Кедик М.В.