Ухвала суду № 33521177, 10.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2013 року м. Київ К/800/29860/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Блажівської Н.Є.

Бухтіярової І.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року

у справі № 2а/2370/4572/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор»

до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» (позивач) до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби (відповідач) задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0006291600 від 14 серпня 2012 року, № 0006301600 від 14 серпня 2012 року, № 0006311600 від 14 серпня 2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» сплачений судовий збір в розмірі 2 146,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Золотоніська ОДПІ Черкаської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аркада-Т», за період з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року, а також повноти нарахування та сплати в бюджет податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Аркада-Т» за період з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року, за результатами якої складено акт № 860/1500/31082518 від 01 серпня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006291600 від 14 серпня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 174 999,50 грн. (783 333,00 грн. - основний платіж, 391 666,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Також, контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пульсар Плюс» за період з 01 грудня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт № 861/1500/31082518 від 01 серпня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006311600 від 14 серпня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 955 969,00 грн. (1 970 646,00 грн. - основний платіж, 985 323,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Крім того, Золотоніською ОДПІ Черкаської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з Приватним підприємством «Баварія-Ф», а також повноти нарахування та сплати в бюджет податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Баварія-Ф» за період з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року, за результатами якої складено акт № 859/1500/31082518 від 01 серпня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006301600 від 14 серпня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 827 500,50 грн. (551 667,00 грн. - основний платіж, 275 833,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевірками встановлено порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Аркада-Т», ТОВ «НВП «Пульсар Плюс» та ПП «Баварія-Ф», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» та вказаними контрагентами.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з підстав відсутності у вказаних суб'єктів господарювання необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, а також відсутності ПП «Баварія-Ф» за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням.

Також, відповідач посилався на акт № 959/22-4/36615599 від 20 квітня 2012 року про результати документальної перевірки ТОВ «НВП «Пульсар Плюс», яким, зокрема, не підтверджено реальність здійснених зазначеним підприємством операцій з покупцями, в тому числі з ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор».

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені в ціні придбаних у ТОВ «Аркада-Т», ПП «Баварія-Ф» та ТОВ «НВП «Пульсар Плюс» робіт (послуг) та товарно-матеріальних цінностей, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість.

Фактичне виконання господарських операцій, обумовлених договором № РЛ 20/11-01 від 20 липня 2011 року про надання послуг з ремонту виробничих ліній, договором № ІТЗ 18/11-01 від 18 липня 2011 року про надання послуг з інформаційно-технічного забезпечення виробничого процесу, договором № ОХ 15/11-01 від 22 квітня 2011 року про відповідальне зберігання, договором від 01 квітня 2011 року про співробітництво, укладеними між позивачем та ТОВ «Аркада-Т», договором № ТОО 7/11-01 від 27 червня 2011 року про надання послуг з технічного обслуговування виробничого та невиробничого обладнання, укладеним між ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» та ПП «Баварія-Ф», договорами купівлі-продажу № 86 від 15 листопада 2011 року та № 98 від 15 листопада 2011 року, а також договорами № 57/01 від 15 листопада 2011 року та № 57/02 від 15 листопада 2011 року про надання послуг з демонтажу та монтажу обладнання, укладеними між позивачем та ТОВ «НВП «Пульсар Плюс», підтверджується дослідженими судами актами зняття товару з відповідального зберігання, актами здачі-приймання робіт (послуг), видатковими накладними, товарно-транспортними накладнимиё актами прийому-передачі комплектуючих, протоколом погодження виконаних робіт, заявками на виконання монтажних робіт.

При цьому слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами, узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальників.

Що стосується посилання контролюючого органу на акт № 959/22-4/36615599 від 20 квітня 2012 року про результати документальної перевірки ТОВ «НВП «Пульсар Плюс» як на підставу нікчемності договорів купівлі-продажу № 86 від 15 листопада 2011 року та № 98 від 15 листопада 2011 року, а також договорів № 57/01 від 15 листопада 2011 року та № 57/02 від 15 листопада 2011 року про надання послуг з демонтажу та монтажу обладнання, то відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок, тобто спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Поряд з цим за змістом частини 2 статті 215 ЦК України головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що, з урахуванням приписів частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для їх скасування.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Блажівська Н.Є.

Бухтіярова І.О.