Ухвала суду № 33521165, 03.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2013 року м. Київ К/9991/74970/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Бухтіярової І.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року

у справі № 2а/0370/2742/11

за позовом Виробничо-комерційної фірми «Віта-Авто» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби,

Головного управління Державного казначейства України у Волинській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року адміністративний позов Виробничо-комерційної фірми «Віта-Авто» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (позивач) до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України у Волинській області (відповідач-2) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001412302 від 03 серпня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВКФ «Віта-Авто» у формі ТОВ суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 245 423,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року апеляційну скаргу Луцької ОДПІ Волинської області ДПС задоволено частково. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року в частині стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за квітень 2011 року на користь ВКФ «Віта-Авто» у формі ТОВ в розмірі 245 423,00 грн. скасовано. В решті постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач-1 оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Луцька ОДПІ Волинської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року повністю, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем-1 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВКФ «Віта-Авто» у формі ТОВ з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2011 року, за результатами якої складено акт № 5565/23-2/30473709 від 18 липня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001412302 від 03 серпня 2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 245 423,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сформованих при імпорті будівельних матеріалів, які не використовувались у господарській діяльності підприємства.

Крім того, судами встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кемп С.Т.А.Р.» та позивачем укладено договір генерального підряду № 14 від 12 січня 2011 року, відповідно до умов якого ВКФ «Віта-Авто» у формі ТОВ зобов'язується на свій ризик із залученням власних матеріалів та обладнання, згідно з проектною документацією ТОВ «Кемп С.Т.А.Р.» виконати будівельно-монтажні роботи з благоустрою Архітектурно-ландшафтного комплексу приватної резиденції.

Станом на 01 березня 2011 року імпортовані будівельні матеріали не використано позивачем в господарській діяльності з огляду на відсутність актів приймання-передачі виконаних робіт, проте стан бухгалтерського обліку ВКФ «Віта-Авто» у формі ТОВ свідчить про намір будівництва Архітектурно-ландшафтного комплексу.

Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, визначальною умовою для віднесення сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаних (імпортованих) товарно-матеріальних цінностей, до складу податкового кредиту є наявність мети подальшого їх використання платником податку в господарській діяльності, незалежно від фактичних результатів такого використання, а також реальний характер відповідних проведених господарських операцій.

При цьому, як встановлено судами, реальність здійснення позивачем імпорту будівельних матеріалів підтверджується зібраними у справі доказами та не заперечується податковим органом, а відтак у нього були відстані правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Бухтіярова І.О.

Шипуліна Т.М.