Ухвала суду № 33521027, 12.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" вересня 2013 р. м. Київ К/800/23912/13

Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Олексієнка М.М.,

суддів: Бутенка В.І.,

Лиски Т.О.,

розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі -ПАТ КБ «Надра») до відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції (далі - ВДВС) про визнання дій незаконними за касаційною скаргою ПАТ КБ «Надра» на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2013 року представник ПАТ КБ «Надра» звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив визнати незаконними постанову ВДВС про стягнення з боржника виконавчого збору та дії старшого державного виконавця, допущені при її винесенні.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі у зв'язку з тим, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

У касаційній скарзі представник позивача, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущених судами попередніх інстанцій, просить судові рішення скасувати з направленням справи на новий розгляд. Зазначає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами установлено, що 21.12.2012 року державним виконавцем ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№35772875 з приводу виконання виконавчого листа, виданого Рівненським міським судом Рівненської області від 17.12.2012 року про стягнення з ПАТ КБ «Надра» на користь ОСОБА_2 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 14874,84 грн., 53966,72 грн. інфляційних витрат та 3448,98 грн. судових витрат. 29.12.2012 року державним виконавцем в межах зазначеного виконавчого провадження винесено постанову про стягнення з боржника - ПАТ КБ «Надра» виконавчого збору розмірі 7229,05 грн.

З рішенням в частині винесення постанови про стягнення виконавчого збору боржник не погодився і оскаржив його в судовому порядку.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, оскільки оскаржувана постанова винесена під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно Цивільного процесуального кодексу України.

З таким висновок колегія суддів касаційної інстанції погодитись не може, оскільки він не відповідає вимогам закону.

Відповідно до частини першої статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Виходячи з положень зазначеної статті, та роз'яснень, викладених в пункті 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №5 від 21 травня 2012 року Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №3 від 13 грудня 2010 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-ХІІ «Про виконавче провадження» з подальшими змінами та доповнення (далі - Закон №606-ХІІ), крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом №606-ХІІ порядку.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 вище згаданого Закону постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом.

Тому, як зазначено у пункті 6 згаданої постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, прийнятої у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

За правилами статті 383 Цивільного процесуального кодексу України можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС щодо виконання судових рішень у цивільних справах, тобто лише щодо тих виконавчих документів, які видано у порядку здійснення цивільної юрисдикції.

З урахуванням наведеного, відповідно до частини першої статті 227 КАС України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задовольнити.

Скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: М.М. Олексієнко

В.І. Бутенко

Т.О. Лиска