Ухвала суду № 33521008, 03.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2013 року м. Київ К/800/2774/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Бухтіярової І.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 липня 2012 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року

у справі № 2а/0370/1930/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Галичина»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби,

Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області

про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Галичина» (позивач) до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (відповідач-1) та Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (відповідач-2) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000392302 від 29 лютого 2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Завод «Галичина» бюджетне відшкодування податку на додану вартість за грудень 2011 року в розмірі 3 971 111,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Завод «Галичина» судові витрати в розмірі 4 292,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач-1 оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Луцька ОДПІ Волинської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 липня 2012 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем-1 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Завод «Галичина» у зв'язку з поданням декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року, в якій заявлено до бюджетного відшкодування більше 100 000,00 грн., за результатами якої складено акт № 1019/23-3/33513052 від 21 лютого 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000392302 від 29 лютого 2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 3 971 111,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 985 556,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених Товариству з обмеженою відповідальністю «Оксі Груп» в ціні придбаних нежитлової будівлі (автозаправної станції) та товарно-матеріальних цінностей, а також Товариству з обмеженою відповідальністю «Галичинабуд» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Партнер» в ціні виконаних ремонтно-оздоблювальних робіт з ребрендингу автозаправних станцій, які не використовувались у господарській діяльності підприємства.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктами «а», «б» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, визначальною умовою для віднесення сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаних основних фондів та товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту є наявність мети подальшого їх використання платником податку в господарській діяльності, реальний характер відповідних проведених господарських операцій, а також здійснення позивачем діяльності у відповідності з визначеними цілями.

Як встановлено судами, основними видами діяльності ТОВ «Завод «Галичина» є організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду, здавання в оренду власного нерухомого майна, посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами, інші види оптової торгівлі, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля паливом, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 034994/577 від 18 травня 2010 року.

В межах господарської діяльності позивачем укладено з ТОВ «Оксі Груп» договір купівлі-продажу адміністративної будівлі автозаправної станції від 02 листопада 2011 року та договір купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей для автозаправної станції від 02 листопада 2011 року, а з ТОВ «Галичинабуд» та ТОВ «БК «Партнер» укладено ряд договорів підряду, фактичне виконання яких підтверджується належним чином оформленими первинними та платіжними документами, податковими накладними, а також не заперечується контролюючим органом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку про те, що придбання нерухомого майна, товарно-матеріальних цінностей, а також ремонтно-оздоблювальних робіт з ребрендингу автозаправних станцій узгоджується із статутними видами діяльності позивача та спрямоване на отримання економічної вигоди від здійснення таких операцій в майбутньому, а відтак позивачем правомірно включено суми податку на додану вартість, сплачені в їх ціні, до складу податкового кредиту.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Волинського окружного адміністративного суду від 19 липня 2012 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 липня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Бухтіярова І.О.

Шипуліна Т.М.