Постанова № 33520660, 11.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 року Справа № 927/525/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівГрейц К.В., Ходаківської І.П.розглянувши матеріали касаційної скаргиСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина", с. Калюжинці, Чернігівська обл.на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 рокуу справі господарського суду Чернігівської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. КиївдоСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина", с. Калюжинці, Чернігівська обл.простягнення 201 564, 45 грн.

за участю представників

позивача: ОСОБА_5,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4.) звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (далі за текстом - СТОВ "Батьківщина") про стягнення 167 500 грн. заборгованості за виконані роботи та поставлені товари за Договором № 11/12/09 від 01.04.2012 року про сервісне обслуговування зерносушарного обладнання GSI-3626, штрафу в розмірі 33 500 грн., 3 % річних в розмірі 564, 45 грн., а всього 201 564, 45 грн.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 21.05.2013 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 року позовні вимоги задоволено частково: присуджено до стягнення з СТОВ "Батьківщина" на користь ФОП ОСОБА_4 167 500 грн. боргу, 33 500 грн. штрафу, 549, 40грн. 3 % річних та судові витрати; в частині стягнення 15,05 грн. 3 % річних в позові відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що відповідачем у погоджений договором строк не виконано зобов'язання щодо повної оплати виконаних робіт та поставлених товарів, а тому позовні вимоги про стягнення основної заборгованості є обґрунтованими, оскільки факт надання послуг і заборгованості відповідача в сумі 167 500 грн. підтверджено наявними у матеріалах справи доказами; вимоги щодо стягнення штрафу, 3 % річних та пені (частково) також підлягають задоволенню з огляду на приписи ст. 230 Господарського кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України та умови договору, укладеного сторонами.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, СТОВ "Батьківщина" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 року та постановити нове рішення у справі, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Розпорядженням від 10.09.2013 року № 03-05/2220 сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя - Сибіга О.М., судді - Грейц К.В., Ходаківська І.П.

ФОП ОСОБА_4 до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

В судовому засіданні представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Відповідача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.04.2012 року ФОП ОСОБА_4 (виконавець) та СТОВ "Батьківщина" (замовник) (в особі директора Дмитренка Олега Миколайовича) було укладено Договір про сервісне обслуговування зерносушарного обладнання GSI-3626 (далі за текстом - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи по сервісному обслуговуванню зерносушарного обладнання.

В п.1.2 Договору сторони погодили, що поняття сервісне обслуговування включає в себе:

- періодичні перевірки стану обладнання в узгоджені терміни;

- здійснення планово-попереджувальних ремонтів;

- здійснення термінових ремонтів;

- продаж запасних частин, які вийшли з ладу.

Відповідно до п. 1.3 Договору замовник приймає виконані роботи згідно акту виконаних робіт і оплачує їх.

В п. 1.4 Договору передбачено, що замовник оплачує виконавцю всі запасні частини чи витратні матеріали, які він використав для ремонту обладнання замовника.

Згідно з п. 3.1 Договору загальна вартість робіт, пов'язаних з одноразовим викликом спеціаліста виконавця становить:

ТО № 1 перший технічний огляд проводиться через 2 місяці після запуску та повноцінної роботи зерносушарки. Вартість ТО № 1 10 525 грн.

ТО № 2 після закінчення сезону роботи обладнання необхідно зробити діагностику, технічний огляд та законсервувати зерносушарку на зимовий період. Вартість ТО № 2 14 650 грн.

ТО № 3 перед початком сезону роботи зерносушарки необхідно обладнання підготувати до роботи, але не пізніше як 15 діб до початку роботи. Вартість ТО № 3 16 400 грн.

Відповідно до п. 3.2 Договору вартість послуг за непланові виїзди спеціалістів виконавця, налагодження обладнання, за запасні частини та терміновий ремонт обладнання, яке вийшло з ладу через неправильну експлуатацію, недбалий догляд або навмисне пошкодження зі сторони обслуговуючого персоналу сплачується додатково згідно актів виконаних робіт та видаткових накладних.

В п. 3.3 Договору передбачено, що вартість робіт може бути змінена. Підставою для зміни вартості обслуговування може бути додаткова угода до чинного Договору, яка підписується обома сторонами.

Згідно з п. 4.1 Договору оплата вартості договору здійснюється шляхом готівкового розрахунку або безготівкового розрахунку протягом 5 днів з моменту підписання акту виконаних робіт чи видаткової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2013 року виконавцем та замовником складено Акт № 6 про те, що ФОП ОСОБА_4 були проведені роботи з ремонту зерносушарки на суму 9 000,00 грн.

Зазначений Акт підписано та скріплено печатками сторін без зауважень.

Крім того, в матеріалах справи наявна і копія видаткової накладної № 5 від 28.02.2013 року на суму 158 500 грн., яка скріплена підписами та завірена печатками сторін, з якої вбачається, що ФОП ОСОБА_4 було використано запасні частини та матеріали для проведення ремонту зерносушарки відповідача.

28.02.2013 року ФОП ОСОБА_4 виставлено рахунок-фактуру № 5 на загальну суму 167 500 грн., який підписано сторонами та скріплено їх печатками.

27.03.2013 року та 17.04.2013 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 19.03.2013 року на суму 167 500 грн., в якій ФОП ОСОБА_4, посилаючись на умови договору та підтверджуючі документи, просив сплати заборгованість в сумі 167 500 грн. за виконані роботи, проте такі претензії були залишені відповідачем без відповіді та належного реагування, у зв'язку з чим ФОП ОСОБА_4 був змушений звернутись до суду з відповідними позовними вимогами.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення боргу, штрафних санкцій та 3 % річних за невиконання умов договору про надання послуг, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Положеннями ст. 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити надану послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, договір про надання послуг є двостороннім та консенсуальним, тобто таким, що вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем було здійснено роботи з ремонту зерносушарки на суму 9 000 грн. та використано запасні частини та матеріали на загальну суму 158 500 грн.

Зазначені роботи прийнято замовником без зауважень у відповідності до умов Договору на підставі Акту № 6 від 28.02.2013 року та видаткової накладної № 5 від 28.02.2013 року, а також рахунку-фактури № 5 на загальну суму 167 500 грн., який підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що відповідно до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих нори матеріального права" від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Отже, видаткова накладна № 5 від 28.02.2013 року фіксує факт здійснення господарської операції, встановлення договірних відносин і є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Як вбачається з умов Договору оплата вартості договору здійснюється шляхом готівкового розрахунку або безготівкового розрахунку протягом 5 днів з моменту підписання акту виконаних робіт чи видаткової накладної (п. 4.1 Договору).

Отже, з моменту підписання акту та видаткової накладної від 28.02.2013 року, протягом 5 днів, строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором по оплаті є таким, що настав, і зазначене грошове зобов'язання відповідачем мало б бути виконане до 05.03.2013 року включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, як вірно встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідачем не було виконано своїх зобов'язань по оплаті робіт за Договором про сервісне обслуговування зерносушарного обладнання GSI-3626 від 01.04.2012 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 167 500 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 5.4 Договору у разі прострочення оплати виконаних робіт чи поставлених товарів, замовник сплачує виконавцю штраф в розмірі 10 % від суми простроченого платежу у разі прострочення оплати більше ніж на 10 днів, в розмірі 20 % в разі прострочення оплати більше ніж на 30 днів.

Враховуючи те, що факт порушення відповідачем умов Договору у зв'язку з простроченням оплати відповідачем більш ніж на 30 днів було встановлено, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 33 500 грн. правомірно задоволено судами.

Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджено прострочення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати виконаних робіт та поставлених товарів за період з 06.03.2013 року до 15.04.2014 року, господарські суди попередніх інстанцій, здійснивши власний розрахунок за вказаний період, дійшли правильного висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних в сумі 549,40 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди обґрунтовано, з посиланням на норми чинного законодавства дійшли висновку, що виходячи з законодавчих приписів та умов Договору вимоги позивача про стягнення з відповідача 167 500 грн. основного боргу за надані послуги, запасні частині та витратні матеріали, 33 500 грн. штрафу та 549, 40 грн. 3 % річних є обґрунтованими та такими, що правомірно підлягають задоволенню.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що господарськими судами попередніх інстанцій вірно відхилено посилання відповідача на неукладеність Договору №11/12/09 від 01.04.2012 року на сервісне обслуговування зерносушарного обладнання GSI-3626 з огляду на те, що зі змісту абзацу 1 Договору вбачається, що його укладено позивачем та СТОВ "Батьківщина" в особі Дмитренка Олега Миколайовича і на останній сторінці договору (п. 9 договору "Юридичні адреси та підписи сторін") проставлено підпис та печатку відповідача.

Будь-яких інших відомостей про те, що зазначений Договір укладено та підписано директором структурного підрозділу відповідача, такий Договір не містить.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне звернути увагу на ту обставину, що фактичні дії сторін свідчать про те, вказаний Договір є укладеним, а визначення договору як неукладеного може мати місце лише на стадії укладання договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

Відповідна правова позиція відображена і в постанові Верховного Суду України від 25.06.2011 року у справі № 7/221-09.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходять до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що доводи СТОВ "Батьківщина", викладені у касаційній скарзі, зводяться до вільного тлумачення правових норм, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і вже були предметом розгляду в апеляційному господарському суді та обґрунтовано ним відхилені.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 року у справі № 927/525/13 - залишити без змін.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді: К.В. Грейц

І.П. Ходаківська