Ухвала суду № 33520435, 13.09.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/5289/13 Головуючий 1 інстанції Тордія Е.Н.

Справа № 637/13/13-ц Доповідач: Коровін С.Г.

Категорія: стягнення шкоди

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2013 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі :

Головуючого: - Коровіна С.Г.

Суддів : - Коваленко І.П.

Довгаль А.П.

При секретарі: - Рудь А.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в особі їх представника ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду Харківської області від 25 червня 2013 року по справі за позовом приватного підприємства «Сподобівка Агро Плюс» до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

В серпні 2012 року приватне підприємство «Сподобівка Агро Плюс» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідачів матеріальної шкоди.

Ухвалою суду від 28 серпня 2012 року відкрито провадження у справі і справу призначено до розгляду.

08 жовтня 2012 року по справі призначено почеркознавчу експертизу. Висновки експертизи надійшли до суду 23 травня 2013 року.

В судовому засіданні представник позивача подав заяву про витребування доказів, а представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог і заяву про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти відповідачів.

Ухвалою суду клопотання представника відповідача щодо забезпечення доказів задоволено.

В цій частині ухвалу суду не сторони не оскаржують.

Клопотання представника позивача про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в межах заявлених позовних вимог, з урахуванням раніше забезпечення позовних вимог в сумі 98750 грн. в межах заявлених позовних вимог в сумі 271873,36 грн. до розгляду справі по суті.

В апеляційній скарзі поставлено питання про скасування ухвали суду в частині накладення арешту на майно відповідачів на суму 271874,36 грн.

Апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам постанови пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову». Суд зобов'язаний з'ясовувати обсяг позовних вимог, данні про особу відповідача, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач його позовним вимогам. Крім того, апелянт вважає, що заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної або фізичної особи, яка здійснює підприємницьку діяльність і зареєстрований по закону як підприємець. Відповідач ОСОБА_6 є підприємцем, здійснює підприємницьку діяльність в галузі сільського господарства та торгівлі. Накладення арешту на його майно може призвести до незворотних наслідків, оскільки його діяльність тісно пов'язана з кредитуванням і накладання арешту негативно вплине на його підприємницьку діяльність. Позивачем не надано належного розрахунку позовних вимог і завданої шкоди. Не враховано, що ухвалою Шевченківського районного суду від 28.08.2012 року вже накладено арешт на майно відповідачів на суму 98750 грн. Апелянт стверджує, що ухвала суду взагалі немотивована.

Заслухавши доповідача, перевіривши обставини справи колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції в частині задоволення клопотання про забезпечення позову - скасуванню, постановленню в цій частині нової ухвали про відмову в забезпечені позову.

Згідно до вимог ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачених цим Кодексом, заходів забезпечення позову.

У відповідності до ч.5 ст.153 ЦПК України про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в який зазначає види забезпечення позову і підстави його обрання.

Тому ухвалюючи рішення про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен зазначити в ухвалі достатні підстави, що дозволяють вважати, що відповідач або інші особи є порушником права позивача, при цьому слід керуватися суттю позовних вимог. Ухвала не повинна містити висновки по суті спору, що виник, і на перед визначати рішення суду по справі.

У п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», зазначено:

Розглядаючи справу про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, данні про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

З матеріалів справи вбачається, що раніше ухвалою Шевченківського районного суду від 28 серпня 2012 року за заявою приватного підприємства «Сподобівка Агро Плюс» вжито заходів забезпечення позову по цій же справі та і передано на відповідальне зберігання до розгляду справи по суті зібране насіння соняшника з земельних ділянок, що належать відповідачам (а.с.5,6).

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача насіння є спірним майном і до цього часу знаходиться на зберіганні. Таким чином для забезпечення виконання рішення по цій справі вже вжито заходів забезпечення позову.

Крім того, задовольняючи заяву про забезпечення позову у зв'язку із збільшенням позовних вимог суд не врахував, що відповідач ОСОБА_6 є фізичною особою-підприємцем (а.с.31) і накладення арешту на все майно, що йому належить призведе до припинення його господарської діяльності. Крім того, суд першої інстанції не перевірив обґрунтованість збільшення позовних вимог.

Згідно п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при неправильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Позивачем не доведено, що тільки шляхом накладення саме арешту на майно відповідачів, можливо забезпечити виконання рішення. Сторони не заперечували, що зібраний відповідачами, на думку позивача незаконно, врожай соняшника, вже арештовано і передано на відповідальне зберігання незалежній особі.

При таких обставинах колегія не вбачає підстав погодитися з ухвалою суду першої інстанції про повторне вжиття заходів забезпечення позову.

Колегія скасовує ухвалу суду в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в межах заявлених позовних вимог в сумі 271874,36 грн. і відмовляє у задоволенні заяви як не обґрунтованої.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 312, 313, 314, 315, 317, 319, 322 ЦПК України судова колегія ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу Шеченківського районного суду Харківської області від 25 червня 2013 року в частині забезпечення позову скасувати і у задоволенні клопотання Приватного підприємства «Сподобівка Агро Плюс» про забезпечення позову відмовити.

В іншій частині зазначену ухвалу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий -

Судді -