Рішення № 33519525, 09.09.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2013 р. Справа № 914/2778/13

За позовом: Приватного підприємства «Тайфун-Плюс», с. Ожидів, Львівська область;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо Енерджі Груп», м. Львів;

про стягнення 31 216 грн. 61 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

при секретарі Залицайло М.С.

Представники:

від позивача: Антонів Н.С., представник (довіреність від 15.07.2013 р.);

від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства «Тайфун-Плюс», с. Ожидів, Львівська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо Енерджі Груп», м. Львів про стягнення 32 246 грн. 90 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 19.07.2013 р. призначив розгляд справи на 29.07.2013 р. Ухвалами суду від 29.07.2013 р. та від 05.08.2013 р. розгляд справи відкладався з причин неявки відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив задоволити з врахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог.

З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого позивачем було здійснено передоплату товару. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару належним чином не виконав, сплачені кошти в повному обсязі не повернув, внаслідок чого на дату звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становила 25 999 грн. 00 коп. Враховуючи наведене, відповідно до поданої заяви про зменшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача вартість непоставленого товару в сумі 25 999 грн. 00 коп., а також штраф в сумі 2 599 грн. 90 коп., пеню в сумі 1 949 грн. 92 коп., інфляційні втрати в сумі 78 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 589 грн. 79 коп. та судові витрати.

Відповідач в судові засідання явку повноважного представника не забезпечив, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив.

На адресу суду повернулися поштові конверти з рекомендованим відправленням відповідачу ухвали про порушення провадження у справі від 19.07.2013 р. та ухвали про відкладення розгляду справи від 29.07.2013 р. з відміткою поштового відділення про те, що причиною повернення є закінчення терміну зберігання. Поштові конверти надсилалися відповідачу на адресу, вказану позивачем в позовній заяві, а саме: 79041, м. Львів, вул. Багряного, 31.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 із змінами та доповненнями «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно поданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 30.07.2013 р. місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо Енерджі Груп» є: 79041, м. Львів, вул. Багряного, 31. Інші адреси відповідача ні позивачу, ні суду не відомі.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу (п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" від 14.08.2007 р. № 01-8/675).

Відтак, суд виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Господарському суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

18.07.2012 р. між Приватним підприємством «Тайфун-Плюс» (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Брікет Груп Україна», яке 14.11.2012 р. змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Біо Енерджі Груп» (продавець, відповідач) було укладено договір поставки лісопродукції №18/07, відповідно до умов якого продавець зобов'язувався продати покупцю наступну лісопродукцію (пиломатеріали та лісоматеріали) в подальшому товар, згідно товаросупроводжуючих документів, підписаних та завірених сторонами.

Сторони передбачили, що даний договір набув чинності 18.07.2012 р. та діє до 31.12.2012 р. або до повного виконання зобов'язань сторонами.

Відповідно до п. 1.1.1. договору, ціни на товар узгоджуються при кожному окремому замовленні покупця і вказуються в товарних накладних, підписаних та завірених сторонами.

Загальна вартість товару, що підлягає поставці за цим договором становила 3 000 000 грн. 00 коп. (п. 1.2. договору).

Пунктом 3.1. договору передбачено обов'язок продавця здійснити поставку товарів в терміни і по цінах, які є предметом цього договору.

За умовами п. 5.2. договору, покупець зобов'язувався здійснити оплату за кожну партію товару продавцю шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця.

Згідно з п. 5.3. договору, продавець повинен здійснити поставку товарів не пізніше 5 календарних днів з моменту перерахування коштів у порядку передоплати на поточний рахунок продавця.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач перерахував на банківський рахунок відповідача кошти на загальну суму 87 291 грн. 00 коп., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями: №1221 від 19.07.2012 р. на суму 13 620 грн. 00 коп.; №1341 від 16.08.2012 р. на суму 43 671 грн. 00 коп. та №1593 від 02.10.2012 р. на суму 30 000 грн. 00 коп.

Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, здійснив поставку товару на загальну суму 51 792 грн. 00 коп. відповідно до накладних №01./07 від 20.07.2012 р. на суму 13 620 грн. 00 коп. та №17./09 від 17.08.2012 р. на суму 38 172 грн. 00 коп.

Крім того, як вбачається з наявних у справі банківських виписок з рахунку позивача №БВ-0000379 від 18.10.2012 р. на суму 5 000 грн. 00 коп. та №БВ-0000397 від 05.11.2012 р. на суму 4 500 грн. 00 коп., відповідачем було повернено кошти на загальну суму 9 500 грн. 00 коп.

Незважаючи на факт належного здійснення позивачем своїх обов'язків за договором, відповідач не поставив товар та не повернув отримані кошти, у зв'язку з чим заборгованість відповідача за договором на дату розгляду справи судом, становить 25 999 грн. 00 коп.

У зв'язку з наявністю у відповідача непогашеної заборгованості, позивач, відповідно до п. 6.3. договору просить стягнути на його користь пеню, яка згідно поданої заяви про зменшення позовних вимог становить 1 949 грн. 92 коп. та штраф в розмірі 2 599 грн. 90 коп.

За несвоєчасне виконання зобов'язання, керуючись ст. 625 ЦК України, позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати за період з 07.10.2012 р. по 09.07.2013 р. на суму 589 грн. 79 коп. та 78 грн. 00 коп. відповідно.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 ЦК України передбачено обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ст. 665 ЦК України).

Також, відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, в позивача виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Пунктом 5.3 договору сторони погодили, що продавець повинен здійснити поставку товарів не пізніше 5 календарних днів з моменту перерахування коштів у порядку передоплати на поточний рахунок продавця.

Факт здійснення попередньої оплати позивачем підтверджується відповідними платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Як вбачається з накладних та виписок по банківському рахунку позивача, ТзОВ «Біо Енерджі Груп» не передало у власність ПП «Тайфун-Плюс» оплачений товар у повному обсязі, а також не повернуло суму попередньої оплати.

За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства та договору, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для задоволення позовної вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 25 999 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

В силу приписів ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.3. договору сторони встановили, що за порушення продавцем строків поставки товару, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недопоставленої лісопродукції за кожен день прострочення, а у випадку прострочення поставки лісопродукції більше 30-ти календарних днів продавець додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від вартості недопоставленої лісопродукції.

Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення пені на суму 1 949 грн. 92 коп. та штрафу в розмірі 10% від розміру заборгованості на суму 2 599 грн. 90 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно проведеного судом розрахунку, розмір 3% річних та інфляційних втрат, що належить стягнути з відповідача, відповідає розміру 3% річних та інфляційних втрат, заявлених позивачем до стягнення та становить 589 грн. 79 коп. та 78 грн. 00 коп. відповідно.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, з врахуванням заяви про їх зменшення, обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 25 999 грн. 00 коп. основного боргу, 2 599 грн. 90 коп. штрафу, 1 949 грн. 92 коп. пені, 78 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 589 грн. 79 коп. 3% річних.

Оскільки сума сплаченого позивачем судового збору становить 1 720 грн. 50 коп. (мінімальний розмір встановлений Законом України «Про судовий збір»), то наслідки передбачені п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону не застосовуються, сума судового збору в частині зменшених позовних вимог позивачу не повертається, а судовий збір, відповідно до вимог ст. 49 ГПК покладається на відповідача повністю.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 626, 627, 629, 662, 665, 693, 712 ЦК України, ст.174, 193, 216, 230, 231 ГК України та ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 48, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо Енерджі Груп», м. Львів, вул. Багряного, 31 (ідентифікаційний код 38287694) на користь Приватного підприємства «Тайфун-Плюс», Львівська область, Буський район, с. Ожидів, вул. Шашкевича, 41 (ідентифікаційний код 36741547) 25 999 грн. 00 коп. основного боргу, 2 599 грн. 90 коп. штрафу, 1 949 грн. 92 коп. пені, 78 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 589 грн. 79 коп. 3% річних, 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

У судовому засіданні 09.09.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 13.09.2013р.

Суддя Мазовіта А.Б.