Рішення № 33519518, 13.09.2013, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2013 рокуСправа № 912/616/13 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/616/13

за позовом Кіровоградського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Державна екологічна інспекція у Кіровоградській області, м. Кіровоград

до відповідача: комунального підприємства "Мала Виска Водоканал", Кіровоградська область, м. Мала Виска

про стягнення 1 329 987,00 грн.

Представники:

від прокуратури - Драганова Г.Г., старший прокурор прокуратури м. Кіровограда (посвідчення № 019540 від 12.08.13 р.);

від позивача - Куца В.В., довіреність № 04-4/119 від 10.01.12, завідувач юридичного сектору;

від відповідача - Фільштейн В. Л. , довіреність № б/н від 24.07.13.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Кіровоградським міжрайонним прокурором з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері подано позовну заяву в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Державна екологічна інспекція у Кіровоградській області, про стягнення з комунального підприємства "Мала Виска Водоканал" збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу в сумі 1 329 987,00 грн.

Позов подано з посиланням на ст. ст. 20, 37, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. ст. 2, 44, 48, 49, 110, 111 Водного кодексу України та мотивовано здійсненням відповідачем спеціального водокористування без наявності відповідного дозволу.

Позивачем позовні вимоги прокурора підтримано повністю, про що надано до справи відповідні письмові пояснення (а.с. 32-33).

Відповідач позов заперечив та просить відмовити у його задоволенні з наступних підстав: Методика, відповідно до якої розраховано збитки, не відповідає принципам ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України щодо визначеного складу збитків; порушення водного законодавства в частині неотримання дозволу є адміністративним правопорушенням (заперечення від 30.05.2013 р.); відповідач звертався з клопотанням про продовження терміну дії дозволу, на яке не отримав жодної відповіді, а отже діє принцип мовчазної згоди; зі сторони відповідача вживались всі заходи, необхідні для отримання дозволу, а тому отримання дозволу лише 01.04.2013 р. сталося не з вини відповідача; відповідач є підприємством, яке здійснює централізоване водопостачання і водовідведення та позбавлений можливості припинити свою діяльність щодо поставки води населенню й іншим користувачам; відповідач є житлово-комунальним підприємством, а тому під час розрахунку розміру збитків має застосовуватись коефіцієнт 0,3, що встановлений ст. 325.9 Податкового кодексу України (пояснення від 30.07.2013 р.).

В судовому засіданні 13.09.2013 р. представниками прокуратури та позивача позовні вимоги підтримано повністю; представником відповідач позов заперечено.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.03.2013 р. Державною екологічною інспекцією у Кіровоградській області проведено планову перевірку дотримання комунальним підприємством "Мала Виска Водоканал" вимог природоохоронного законодавства, в результаті якої встановлено, що відповідач в період з 02.02.2013 р. по 27.03.2013 р. здійснював забір води без дозволу на спеціальне водокористування.

За наслідками перевірки Державною екологічною інспекцією у Кіровоградській області складено акт перевірки № 07-72 від 28.03.2013 р. та винесено припис від 29.03.2013 р. (а.с. 11-17).

Перевірка проведена у присутності начальника комунального підприємства "Мала Виска Водоканал" - Аврунов В.А., яким підписано акт перевірки без зауважень та прийнято до виконання названий вище припис.

В день перевірки стосовно посадової особи відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення №004280 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (а.с. 18-20).

На підставі акта перевірки та відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 14.08.2009 р. за № 767/16783, Державною екологічною інспекцією у Кіровоградській області проведено розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування. Сума збитків за період з 02.02.2013 р. по 27.03.2013 р. визначена в розмірі 1329987,00 грн. (а.с. 22).

При вирішені спору господарський суд враховує, що відносини у галузі навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до статті 6 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.

Згідно статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Відповідно до ст. ст. 1, 46, 48 Водного кодексу України водокористуванням є використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне; спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів; спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб. Згідно з пунктом 9 статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Як вбачається з матеріалів справи, комунальне підприємство "Мала Виска Водоканал" здійснює спеціальне водокористування. Строк дії дозволу на спеціальне водокористування, який видавався комунальному підприємству "Мала Виска Водоканал", закінчив свою дію після 01.02.2013 р. (а.с. 103-106). По закінченню строку дії дозволу комунальне підприємство "Мала Виска Водоканал" продовжило здійснювати забір води (спеціальне водокористування) за відсутності виданого нового дозволу. Вказані обставини зафіксовані актом перевірки від 28.03.2013 р. та не заперечується відповідачем. Новий дозвіл отримано підприємством 01.04.2013 р. (а.с. 131-133). Згідно довідки відповідача №47 від 28.03.2013 р. об'єм використаної відповідачем води без дозволу на спеціальне водокористування за період з 02.02.2013 р. по 27.03.2013 р. становить 21900 куб. м (а.с. 21).

Згідно зі статтею 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Відповідно до норм статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Згідно зі статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

У відповідності до частини 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди регламентовано статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

В деліктних правовідносинах на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Згідно наданих до справи заперечень та пояснень відповідач вказує про відсутність його вини в тому, що новий дозвіл було отримано лише 01.04.2013 р., оскільки ним вживались всі необхідні дії для його отримання. При цьому, як зазначає відповідач, комунальне підприємство "Мала Виска Водоканал" забезпечує водопостачання населенню, підприємствам і організаціям та не може зупинити свою діяльність у зв'язку з невидачею дозволу на спеціальне водокористування.

Оцінивши наведені доводи, господарський суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від відповідальності за самовільне водокористування у вигляді стягнення збитків, виходячи з наступного.

Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з відповідними органами (ст. 49 Водного кодексу України). Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років) (ст. 50 Водного кодексу України). Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. №321 (надалі - Порядок).

Відповідно до п.3 Порядку видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим із зазначеними в Порядку державними органами.

Клопотання водокористувачів розглядаються у місячний термін. У разі відмови у погодженні клопотання або у видачі дозволу водокористувачу надається відповідь з обґрунтуванням причин відмови (пункт 4 Порядку).

Таким чином, обов'язок отримання дозволу та подання клопотання про його отримання з відповідними документами покладено на водокористувачів. При цьому, оскільки дозвіл на спеціальне водокористування обмежений терміном його дії, а для розгляду клопотань про видачу нового дозволу встановлено певний строк, то водокористувачі, у яких добігає термін дії дозволу, зобов'язані у встановленому порядку та з урахуванням строку розгляду клопотань, подати завчасно до відповідного органу належним чином оформлені документи.

Як повідомляє відповідач, ним 28.12.2012 р. було подано до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області клопотання про продовження терміну дії дозволу на спеціальне водокористування №10000 від 15.02.2008 р. терміном на п'ять місяців, що обґрунтовано невизначеністю на час подання клопотання розробника ГДС та недостатністю коштів для оплати необхідних робіт і висновків (а.с. 107). У зв'язку з неотриманням будь-якої відповіді на подане клопотання, відповідач вказав про дію принципу мовчазної згоди, що надавало йому право продовжувати свою діяльність у сфері спеціального водокористування на п'ять місяців, а саме до 28.05.2013 р.

Господарський суд враховує, що згідно положень статті 50 Водного кодексу України та пункту 6 Порядку, у разі коли умови спеціального водокористування залишаються незмінними, за клопотанням водокористувача термін спеціального водокористування може бути продовжено, але не більше ніж на період відповідно коротко- або довготермінового водокористування органом, що видав дозвіл, про що у дозволі робиться відповідна відмітка.

Принцип мовчазної згоди є одним з інститутів дозвільної системи, впровадженого Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". Разом з цим, виходячи з положень названого Закону, принцип мовчазної згоди застосовується при видачі документа дозвільного характеру, а не при продовжені терміну його дії. Крім того, за вимогами п. 6 ст. 4-1 названого Закону підтвердженням подачі заяви та документів адміністратору або дозвільному органу є копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття. Однак, наданий відповідачем до справи примірник клопотання не містить відповідних відміток, з чого господарський суд приходить до висновку про відсутність належних доказів звернення до дозвільного органу. На підставі викладеного, застосування відповідачем у даному випадку принципу мовчазної згоди не відповідає вимогам законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, заходи по розробці документів, необхідних для отримання нового дозволу на спеціальне водокористування, вживались відповідачем без урахування граничного строку дії попереднього дозволу та строку розгляду клопотань про видачу дозволу. Так, клопотання про погодження нормативів граничнодопустимих скидів забруднюючих речовин подано 19.03.2013 р., тоді як попередній дозвіл закінчив свою дію 01.02.2013 р. (а.с. 128). Відсутність коштів та пошук розробника ГДС не спростовує вину відповідача, який повинен був завчасно, з урахуванням строку дії дозволу та строку розгляду клопотань вжити всіх необхідних дій для підготовки відповідних документів.

Згідно з вимогами п. 9 ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу. Чинне водне законодавство не визначає обставин необхідності безперебійного забезпечення потреб населення у питному водопостачанні в якості підстав для звільнення водокористувача від обов'язку отримати відповідний дозвіл в разі здійснення спецводокористування, а також від відшкодування збитків, завданих у зв'язку з неотриманням такого дозволу. Обов'язок отримання дозволу на спецводокористування не залежить від організаційно-правової форми підприємства-водокористувача чи джерел його фінансування.

Відтак, повідомлені відповідачем обставини щодо здійснення самовільного водокористування для забезпечення питною водою населення не звільняють від виконання вимог ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України щодо одержання дозволу на спецводокористування. Відповідач, як первинний водокористувач, повинен мати дозвіл на спеціальне водокористування незалежно від статусу підприємства, порядку його фінансування, а також незалежно від кінцевих споживачів добутих водних ресурсів.

На підставі викладеного, господарський суд дійшов до висновку про недоведеність матеріалами справи відсутності вини відповідача у вчиненому правопорушенні.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. №389, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 р. за №767/16783, затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

У відповідності до пункту 1.2. Методики ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі, зокрема, самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)).

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 Методики вона встановлює єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів суб'єктами господарювання (фізичними і юридичними особами) та застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб'єктами господарювання природоохоронного законодавства.

Розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) здійснюється за формулою, встановленою в пункті 9.1. Методики.

За наведеною формулою розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), здійснюється наступним чином:

З сам = 100 х W х Тар,

де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), м 3;

Тар - розмір, грн/100 м 3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення (для води з лиманів - розмір, грн/100 м 3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об'єкти", встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення).

Згідно з пунктом 9.2. Методики фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

З матеріалів справи слідує, що позивачем здійснено розрахунок збитків, що завдані відповідачем із застосуванням п.9.1. Методики (а.с. 22). Для розрахунку збитків позивачем використано дані про фактичний об'єм самовільно забраної відповідачем води за довідкою відповідача №47 від 28.03.2013 р. та застосовано ставки збору за спеціальне використання підземних вод, що встановлені п. 325.2. ст. 325 Податкового кодексу України.

Разом з цим, пунктом 325.9. ст. 325 Податкового кодексу України передбачено, що до ставок збору житлово-комунальні підприємства застосовують коефіцієнт 0,3.

Отже, суб'єкти господарювання, які безпосередньо виробляють, створюють та/або надають житлово-комунальні послуги відносяться до житлово-комунальних підприємств та до ставок збору за спеціальне використання води застосовують коефіцієнт 0,3.

Таким чином, оскільки відповідач є житлово-комунальним підприємством, то при розрахунку розміру збитків за самовільне водокористування має бути застосований коефіцієнт 0,3.

Посилання позивача на те, що коефіцієнт 0,3 застосовується для пониження (зменшення) ставки збору за спеціальне використання води житлово-комунальними підприємствами, але не для зменшення відповідальності, відхиляється судом, оскільки згідно ст. 325 Податкового кодексу України вказаний коефіцієнт є складовою формування ставки збору на спеціальне водокористування для підприємств житлово-комунального господарства, яким є відповідач у справі.

Таким чином, розмір збитків, які підлягають стягненню з відповідача за наведеним розрахунком позивача та при застосуванні коефіцієнту 0,3 становить: 398 996,10 грн.=100х21900х0,6073х0,3.

На підставі викладеного, позовні вимоги Кіровоградського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, що заявлені в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області, про стягнення з комунального підприємства "Мала Виска Водоканал" збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу, підлягають частковому задоволенню в сумі 398 996,10 грн. У задоволенні позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача відповідно до задоволеної суми та стягується в дохід державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Мала Виска Водоканал" (26200, Кіровоградська область, Маловисківський район, м. Мала Виска, вул. Кірова, 26, ідентифікаційний код 33124135) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області (25022, м. Кіровоград, вул. Дзержинського, 84/37, ідентифікаційний код 38037110) в дохід спеціального фонду Державного бюджету України, спеціальних фондів місцевих бюджетів Кіровоградської обласної ради та Маловисківської міської ради Маловисківського району Кіровоградської області збитки, заподіяні навколишньому природному середовищу в сумі 398 996,10 грн., перерахувавши кошти на р/р 33118331700244 в ГУДКСУ у Кіровоградській області, МФО 823016, код одержувача 37705363, код бюджетної класифікації 24062100.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з комунального підприємства "Мала Виска Водоканал" (26200, Кіровоградська область, Маловисківський район, м. Мала Виска, вул. Кірова, 26, ідентифікаційний код 33124135) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 7 979,92 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 17.09.2013 р.

Суддя В.В.Тимошевська