Рішення № 33519460, 12.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13438/13 12.09.13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Текнології"

до фізичної особи-підприємця Шестопалової Анжели Вікторівни

про повернення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 14 529,49 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Довгопол О.М.(дов. від 11.03.2013)

Від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача невикористаної суми передоплати по договору транспортної експедиції № 01/2011 від 01.04.2011 у розмірі 14 529,49 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.07.2013 порушено провадження у справі №910/13438/13 та призначено до розгляду на 30.07.2013.

Представник відповідача в судове засідання 30.07.2013 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 30.07.2013 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 08.08.2013.

Представник відповідача в судове засідання 08.08.2013 повторно не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 08.08.2013 прибув представник позивача та дав додаткові пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 12.09.2013.

Представник відповідача в судове засідання 12.09.2013 повторно не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 12.09.2013 прибув представник позивача та дав додаткові пояснення по справі.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

« 01» квітня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ТЕХНОЛОГІЇ» (надалі - «Позивач») та фізичною особою-підприємцем Шестопаловою А.В. (надалі - «Відповідач») був укладений Договір транспортної експедиції № 01/2011 (надалі -- «Договір»), Згідно п. 8.1 Договору строк дії Договору до « 31» грудня 2011 року.

« 11» травня 2011 року Позивач здійснив на рахунок Відповідача передоплату у сумі 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. на підставі виставленого Відповідачем рахунку СВ-0000262 від « 11» травня 2011 року.

« 15» липня 2011 року Позивач здійснив на рахунок Відповідача передоплату у сумі 1300 (одна тисяча триста) грн. 00 коп. на підставі виставленого Відповідачем рахунку СВ-0000344 від « 15» липня 2011 року.

« 21» липня 2011 року Позивач здійснив на рахунок Відповідача передоплату у сумі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. на підставі виставленого Відповідачем рахунку СВ-0000351 від « 21» липня 2011 року.

« 28» липня 2011 року Позивач здійснив на рахунок Відповідача передоплату у сумі 1800 (одна тисяча вісімсот) грн. 00 коп. на підставі виставленого Відповідачем рахунку СВ-0000361 від « 28» липня 2011 року.

Таким чином, Позивач загалом здійснив на рахунок Відповідача передплату за товарно-експедиційні послуги за період з травня по липень 2011 року на суму 24100 (двадцять чотири тисячі сто) грн. 00 коп.

За період з « 11» травня по « 16» вересня 2011 року Відповідачем були надані Позивачеві транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 10950 (десять тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп., що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (копії актів додаються).

За період з « 17» вересня по « 31» грудня 2011 року Відповідачем не надавалися Позивачеві послуг згідно Договору.

Таким чином, після закінчення строку дії Договору у Відповідача залишилася сума невикористаної передоплати, а саме 13150 (тринадцять тисяч сто п'ятдесят) гри. 00 кой.

« 18» червня 2013 року на адресу Відповідача Позивачем була направлена претензія про сплату заборгованості, проте Відповідач жодним чином на неї не відреагував.

Оскільки строк дії Договору закінчився « 31» грудня 2011 року, суд вважає, що не використані кошти, отримані Відповідачем у якості попередньої оплати за Договором, повинні були бути повернуті Позивачеві « 01» січня 2012 року.

Відповідач не вчинив жодних дій по поверненню грошових коштів Позивачеві після закінчення строку дії Договору, а тому такі кошти є безпідставно набутим Відповідачем майном.

Отже, на підставі вище викладеного, після закінчення строку дії Договору у Відповідача відпали правові підстави користуватися грошовими коштами, які були отримані Відповідачем під час дії Договору у якості попередньої оплати та залишилися у нього після закінчення строку дії Договору.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Оцінюючи обставини справи, суд виходить з того, що між сторонами спору склалися правовідносини щодо надання послуг, зокрема перевезення, які регламентуються главами 63-64 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 1. ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Цивільним кодексом України визначені загальні обв'язки сторін договору перевезення.

Так, згідно з ст. 917 ЦК України перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.

Статтею 918 ЦК України визначено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення Глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідачем не надано до суду документів за період до подання позивачем до суду позову, які б свідчили про заперечення відповідачем наданих позивачем послуг чи зауваження щодо їх якості.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем в сумі 13 150,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми невикористаної попередньої оплати за договором на транспортне обслуговування № 01/2011 від 01.04.2011 в сумі 13 150,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь проценти за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу проценти за користування коштами за період з січня 2012 року по червень 2013 року включно, що становить 1 379,49 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Отже, згідно з розрахунком позивача підлягають стягненню з відповідача на користь позивача проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 1 379,49 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Текнології" задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Шестопалової Анжели Вікторівни (03150, м. Київ, вул. Щорса, буд. 15, корп.. 3, кв. 25, 02068, м. Київ, Дарницький р-н, проспект Григоренка, буд. 36, кв. 482, код 2659800200) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Текнології" (04107, м. Київ, вул. Татарська, 21, код ЄДРПОУ 34432273) суму безпідставно отриманих коштів в розмірі 13 150 (тринадцять тисяч сто п'ятдесят) грн. 00 коп., проценти в сумі 1 379(одна тисяча триста сімдесят дев'ять) грн. 49 коп., судовий збір в сумі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення: 17.09.2013