Рішення № 33519385, 12.09.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" вересня 2013 р. Справа № 911/2714/13

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Яковенка Василя Івановича, Київська обл., с. Вікторівкадо Публічного акціонерного товариства «Кагарлицький цукровий завод», Київська обл., м. Кагарлик про повернення продукції,за участю представників:

позивача:Яковенко В.І.;відповідача:не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому липні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про повернення 24 тони 120 кілограм цукру, у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з повернення майна, які були передані на зберігання за договором складського зберігання № б/н від 04.01.2012 року та договором зберігання № 137/2 від 01.12.2012 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.07.2013 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 29.08.2013 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.08.2013 року розгляд справи було відкладено на 12.09.2013 року.

Представник відповідача в судове засідання 12.09.2013 року не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2012 року між позивачем (депонент) та відповідачем (охоронець) укладено договір складського зберігання № б/н, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, згідно відповідних документів, які є невід'ємною частиною цього договору, депонент передає, а охоронець приймає на відповідальне збереження цукор в кількості 90 тон, які знаходиться на складі відповідно до п. 2.1.3 договору про переробку цукрових буряків на давальних умовах № 137-22.01.11.

Цей договір набуває чинності з моменту отримання охоронцем майна на зберігання. Термін дії договору - до повного виконання сторонами прийнятих на себе за цим договором зобов'язань (п. 6.1 договору складського зберігання від 04.01.2012 року).

Відповідно до п. 2.1.3 договору складського зберігання від 04.01.2012 року охоронець зобов'язаний повернути майно депоненту повністю або частково за першою вимогою останнього.

01.12.2012 року між позивачем (поклажодавець) та відповідачем (зберігач) було укладено договір зберігання № 137/2, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, згідно відповідних документів, які є невід'ємною частиною цього договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання цукор білий кристалічний (ІІІ та IV категорії) з цукрових буряків в кількості 21,620 тон.

Цей договір набуває чинності з моменту отримання зберігачем майна на зберігання. Термін дії договору - до 31.12.2013 року.

Відповідно до п. 2.1.3 договору зберігання № 137/2 від 01.12.2012 року зберігач зобов'язаний повернути майно поклажодавцю повністю чи частково за першою вимогою останнього.

Згідно актів приймання-передачі № б/н від 01.12.2012 року, № б/н від 04.01.2012 року відповідач прийняв, а позивач передав цукор (майно) в кількості 30,62 тон.

Протягом 2012 року - 2013 року відповідач повернув позивачу цукор в кількості 6,5 тон, а цукор в кількості 24,12 тон знаходиться на зберіганні у відповідача, що підтверджується довідкою відповідача № 261 від 08.07.2013 року.

За приписами статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статями 6, 627 цього ж Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Приписами статті 628 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст договору становлять умови, пункти, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Взаємовідносини сторін за договором зберігання регулюються главою 66 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона, зберігач, зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною, поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Предметом договору зберігання можуть бути, як правило, рухомі речі, визначені індивідуальними ознаками, які не переходять у власність зберігача, і в окремих випадках на зберігання можуть передаватися речі з родовими ознаками.

Згідно зі статтею 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Згідно зі статтею 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Згідно з приписами статті 944 Цивільного кодексу України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Приписами статті 949 Цивільного кодексу України визначено обов'язок зберігача повернути річ. При цьому, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, що була передана на зберігання, а якщо договором передбачено зберігання знеособлених речей (змішані родові) тотожну, або обумовлену кількість речей такого самого роду та якості.

Статтею 953 Цивільного кодексу України унормовано, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 1 від 01.07.2013 року про повернення цукру в кількості 24,12 тон.

Проте, відповідач всупереч умов договорів майно позивачу не повернув, що свідчить про порушення останнім зобов'язання щодо повернення позивачу прийнятого на зберігання майна.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про повернення 24 тонни 120 кілограм цукру вартістю 118 188,00 грн.

Судовий збір у розмірі 2 363,76 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача в доход державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Кагарлицький цукровий завод» (09200, Київська обл., м. Кагарлик, вул. Боровського, 16, код 19409200) повернути на користь Фізичної особи-підприємця Яковенка Василя Івановича (08830, Київська обл., с. Вікторівна, вул. Леніна, 32 б, ідентифікаційний номер 2291719632) 24 тони 120 кілограм цукру переданого за договором складського зберігання № б/н від 04.01.2012 року та договором зберігання № 137/2 від 01.12.2012 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кагарлицький цукровий завод» (09200, Київська обл., м. Кагарлик, вул. Боровського, 16, код 19409200) в доход державного бюджету України 2 263 (дві тисячі триста шістдесят три) грн. 76 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 16.09.2013 р.

Суддя Т.Д. Лилак