Постанова № 33519256, 16.09.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2013 року 810/4376/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до Публічного акціонерного товариства «Білоцерківський завод гумових технічних виробів» про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Білоцерківський завод гумових технічних виробів» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 та списком № 2 за червень та липень місяці 2013 року у розмірі 175882,89 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за червень та липень місяці 2013 року за списком № 1 у сумі 114497,20 грн. та за списком № 2 у сумі 61385,69 грн.

Обов'язок відповідача вчасно сплачувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та за списком № 2, передбачений приписами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі - Закон України № 1058-IV). Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків, а також стягнення заборгованості.

Оскільки, зазначена сума заборгованості відповідачем не сплачена, позивач, з огляду на положення частини другої Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV та пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі - Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України), просив суд стягнути суму заборгованості з відповідача у судовому порядку.

Представник позивача у судове засідання 16 вересня 2013 року не з'явився. Разом з цим, 16 вересня 2013 року через канцелярію Київського окружного адміністративного суду, надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його повноважного представника.

Відповідач у судове засідання 16 вересня 2013 року не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Жодних заяв чи клопотань про відкладення судового засідання чи про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Разом з цим, 12.09.2013 через канцелярію Київського окружного адміністративного суду, надійшло клопотання відповідача про визнання адміністративного позову у повному обсязі.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги положення частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Суд, розглянувши заяву представника відповідача, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи визнання відповідачем адміністративного позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Білоцерківський завод гумових технічних виробів" (ідентифікаційний код 00152448, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 85) зареєстроване Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області як юридична особа 10.02.1995, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 1 353 120 0000 000342 (копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 406782).

Як платник страхових внесків відповідач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області за № 0105000175, що підтверджується відомостями, наведеними в картках особового рахунку відповідача.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, у відповідача утворилась заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 та списком № 2 за червень та липень місяці 2013 року у розмірі 175882,89 грн.

Наявність у відповідача вказаної заборгованості підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема, відповідними розрахунками не заперечується представником відповідача.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами суд зазначає таке.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зокрема, принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо визначаються Законом України № 1058-ІV.

Так, в силу положень абзацу тридцять шостого статті 1 Закону України № 1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України № 1058-ІV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, визначено, зокрема, підпунктом "а" частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (список № 1), а саме: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи за списком № 2, визначено, зокрема, підпунктами "б" - "з" частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення".

Проте, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підпунктом 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (статтями 27 та 28). При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України.

Відповідно до приписів пункту 6.4 вказаної Інструкції, Пенсійний фонд щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які надсилає підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій, визначає розмір сум до відшкодування на поточний рік.

Підприємства відповідно до вимог пункту 6.8 Інструкції щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно з абзацом четвертим підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України № 1058-ІV, підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Отже, зазначеною нормою прямо визначено обов'язок відповідача стосовно відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Крім того, згідно із пунктом 1 статті 1 та пунктом 1 статті 2 Закону України від 26.06.1997 № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З огляду на викладене, витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2, які відповідач відповідно до Закону України № 1058-ІV зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду України, вважаються у розумінні цього Закону внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

На підставі викладеного судом встановлено, що у відповідача утворилась та наявна заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списками № 1 та № 2, у вказаному вище розмірі.

Склад витрат та факт їх понесення Управлінням Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, зокрема, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Жодних доказів щодо неправомірності визначення розміру та складу фактичних витрат позивача на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списками № 1 та № 2, неправомірності їх нарахування, а також доказів щодо погашення наявної у відповідача заборгованості у розмірі 175882,89 грн. Публічним акціонерним товариством "Білоцерківський завод гумових технічних виробів" суду не надано.

Крім того, на день судового розгляду відповідач суму заборгованості не сплатив та визнав позов у повному обсязі.

Відповідно до статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду визнати адміністративний позов повністю або частково.

Згідно з частиною першою статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Цією ж статтею встановлено, що судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Частинами третьою та четвертою статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Судом встановлено, що визнання відповідачем адміністративного позову про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Білоцерківський завод гумових технічних виробів" заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 175882,89 грн. не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси, а тому приймається судом.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області у розмірі 175882,89 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив та позов визнав; визнання відповідачем позову не порушує чиї - небудь охоронювані законом права та інтереси, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день винесення рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 72, 112, 122, 136, 157 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Білоцерківський завод гумових технічних виробів» (ідентифікаційний код юридичної особи 00152448) на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за червень, липень місяці 2013 року за списком № 1 у сумі 114497 (сто чотирнадцять тисяч чотириста дев'яносто сім) грн. 20 коп. та за списком № 2 у сумі 61385 (шістдесят одна тисяча триста вісімдесят п'ять) грн. 69 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови 16 вересня 2013 року.