Ухвала суду № 33518994, 03.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4312/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

03 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Шостака О.О.,

суддів - Горяйнова А.М. та Мамчура Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. К иєві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Мотрос» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Мотрос» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2012 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва державної податкової служби у якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 грудня 2012 року № 0003962307/48465.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2012 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 30.08.2012 року та прийняте нове рішення, яким задовольнити позов. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Мотрос» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2012 року - без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі листа Начальника УПМ ДПА у м. Києві генерал-майора податкової міліції 1.1. Завацького від 20.10.2010р. №4621/7/23-9015 щодо проведення перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Дельта Моторе» та п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» із змінами та доповненнями Бузинним О.В. головним державним податковим ревізором-інспектором сектору взаємодії з правоохоронними органами управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Дарницькому р-ні м. Києва, інспектором податкової служби І рангу, проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Дельта Моторс» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ПАТ «Піреус Банк МКБ» за період з 01.11.2008р. по 30.11.2008р.

Перевіркою було встановлено порушення TOB «Дельта Моторс» п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), що призвели до заниження підприємством податкового зобов'язання з ПДВ за період з 01.11.2008р. по 30.11.2008р. у розмірі 480 085,00 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, а саме у листопаді 2008р. на суму - 480 085 грн.

За результатами вказаної перевірки було складено Акт невиїзної документальної перевірки від 26.11.2010 року №8156/2307/33738751, на підставі якого Управлінням податкового контролю ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення від 14.12.2010р. №0003962307/0/48465.

Згідно вказаного податкового повідомлення-рішення Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 720 127,50 грн., з яких 480 085,00 грн. - основний платіж та 240 042,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Окружний адміністративний суд прийшов до висновку про необхідність відмовити в задоволені позову.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Зазначеною вище перевіркою було встановлено, що у періоді, який перевірявся, TOB «Дельта Моторе» (надалі - Позичальник) перебував у фінансово-господарських взаємовідносинах з ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» (далі - Банк), а саме 13 грудня 2007 року між ВАТ «Міжнародний Комерційний Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», та TOB «Дельта Моторе» були укладені кредитні договори №К/07-43 (надалі - Кредитний договір-1) та №К/07-44 (надалі - Кредитний договір-2).

Згідно умов Кредитного договору-1 Банк надав Позичальнику кредит в сумі 6 550 000,00 доларів США, із щомісячною сплатою відсотків, з цільовим призначення - «на придбання акцій, емітентом яких є ВАТ «Автотранспортник 13066» у кількості 5 922 410 штук», строком з 13.12.2007р. до 13.12.2010р.;

Відповідно до умов Кредитного договору-2 Банк надав Позичальнику кредит в сумі 1 450 000,00 доларів США, із щомісячною сплатою відсотків, з цільовим призначення - «на поповнення обігових коштів», строком з 13.12.2007р. по 12.12.2008р..

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитними договорами, 14 грудня 2007 року між Банком, ВАТ «Автотранспортник 13066» (далі - Майновий поручитель) та Позичальником було укладено Договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі під №4912 (далі -Договір іпотеки), відповідно до умов якого Банку було передано в іпотеку адміністративно-виробничий комплекс загальною площею 4325,40 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Червоногвардійська, буд. 34 (надалі - Комплекс).

Відповідно до п. 2.1.1 Договору іпотеки, Комплекс належить Майновому поручителю та Позичальнику на праві спільної часткової власності, а саме майновому поручителю належить 96/100 частин предмета іпотеки, в складі нежитлових приміщень відповідно до переліку у Договорі іпотеки, а Позичальнику належить 4/100 частин предмета іпотеки, в складі нежитлових приміщень відповідно до переліку у Договорі іпотеки.

Розрахунки між TOB «Дельта Моторе» та ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» проводились у безготівковій формі на виконання та на підставі умов кредитних договорів (№К/07-43 та №К/07-44 від 13 грудня 2007р.).

Подальшою перевіркою було встановлено, що TOB «Дельта Моторе» не повернув ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» грошові кошти отримані за Кредитними договорами, вчасно та в повному обсязі, чим порушив умови Кредитних договорів: №К/07-43 та №К/07-44 від 13 грудня 2007р.

Зважаючи на вище викладене, ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» керуючись розділом VI Договору іпотеки, яким передбачено застереження про задоволення вимог та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки (договір про задоволення вимог іпотеко держателя), 31.10.2008р. прийняв рішення про прийняття у власність Комплексу за ціною 6 323 964,50 доларів США (за курсом НБУ станом на 31.10.2008р. - 36 428 565,10 грн.).

Рішенням Правління Банку від 04.12.2008р. було змінено п. 2 рішення від 31.10.2008р. в частині визначення оцінки вартості Комплексу, яка збільшена до 8 129 427,97 доларів США (за курсом НБУ станом на 04.12.2008р. - 60 010 624,35 грн.)

Відповідно до Реєстраційного посвідчення №021072 (запис в реєстровій книзі за №288з) Право власності Банку на Комплекс було зареєстровано 20 листопада 2008 року «Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна».

Право власності на Комплекс перейшло від Майнового поручителя та Позичальника до Банку 28 листопада 2008 року.

Вартість Комплексу складає 60 010 624,35 грн., Позичальник на правах власності володіє 4/100 частинами Комплексу, що становить 2 400 424,98 грн. (в т.ч. ПДВ 480 085,00 грн.).

У відповідності до абз.1 пп.3.1.1 п.3.1 ст.З Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з:

- передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця.

Згідно п.п.7.3.1 п.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця на рахунок продавця;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що задоволення вимог Банку шляхом прийняття у власність Комплексу прирівнюється до продажу і на дату такої передачі у Позичальника виникають податкові зобов'язання.

В своїй апеляційній скарзі позивач вказує на те, що момент виникнення податкового зобов'язання настав ще у 2007 року, коли Банк зарахував кошти за Кредитними договорами, тому доводи податкового органу не заслуговують на увагу, а спірне рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з даним твердженням апелянта, враховуючи наступне.

Операція з купівлі заставленого майнового комплексу з точки зору податкового законодавства розглядається як операція з поставки, оскільки при її здійсненні мають, місце такі, передбачені п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами і доповненнями, ознаки, як наявність товару (валові активи юридичної особи), перехід права власності (передача валових активів однією юридичною особою іншій юридичній особі), наявність компенсації (передача однією юридичною особою своїх обов'язків іншій юридичній особі).

При цьому відповідно до положень останнього абзацу пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами і доповненнями, у разі якщо товари (послуги), при придбанні (виготовленні, будівництві, спорудженні) яких було сформовано податковий кредит, у подальшому починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 цього Закону, то з метою оподаткування такі товари вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з п. 1.17 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами і доповненнями, низка термінів, що вживаються в даному Законі, в тому числі терміни "товари" та "основні фонди", розуміють у значенні, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (з урахуванням змін і доповнень).

Пунктом 1.6 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. Згідно з пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 цього ж Закону під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у його господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Тобто, основні фонди, які платник перестає використовувати в своїй господарській діяльності, втрачають статус основних фондів і набувають статусу товару.

Враховуючи викладене, в податковому періоді, в якому відбулася передача валових активів, платник податку - юридична особа, повинен у розділі І "Податкові зобов'язання" податкової декларації з податку на додану вартість відобразити суми податкових зобов'язань, обчислені виходячи із звичайних цін (але не нижче ціни придбання) тієї частини валових активів, при придбанні (виготовленні, будівництві, спорудженні) яких було сформовано податковий кредит.

Матеріали справи свідчать, що 19.12.2008 року ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» звернувся з Заявою до СДПІ по роботі з ВПП у м. Києві, щодо ненадання TOB «Дельта Моторс» податкової накладної на майно, яке перейшло у власність Банку шляхом звернення стягнення на майно що знаходилось в іпотеці Банку відповідно до ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку», на підставі договору про задоволення вимог іпотеко держателя за договором іпотеки від 14.12.2007 року зареєстрованим за №4913. Однак, Позичальником було проігноровано зобов'язання, передбачені п.п.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами і доповненнями, стосовно складання податкової накладної та надання її оригіналу Банку.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова звітність з податку на додану вартість за листопад 2008 року до ДПІ у Дарницькому р-ні м. Києва посадовими особами підприємства TOB «Дельта Моторс» подана, з показниками 1 464,00 грн. податкових зобов'язань та 1 422,00 грн. податкового кредиту.

Виходячи з вище викладеного вбачається що, TOB «Дельта Моторс» не було виписано податкову накладну на майно, яке перейшло у власність Банку шляхом звернення стягнення на майно що знаходилось в іпотеці Банку відповідно до ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку», на підставі договору про задоволення вимог іпотеко держателя за договором іпотеки від 14.12.2007 року зареєстрованим за №4913 на суму вартості частки Комплексу належної Позичальнику в розмірі 2 400 424,98 грн. (в т.ч. ПДВ 480 085,00 грн.) в зв'язку із переходом права власності від Позичальника до Банку, та не відображено в складі податкового зобов'язання відповідного звітного податкового періоду.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.12.2012 року № 0003962307/48465 є правомірним та таким, що відповідає вимогам законодавства.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Мотрос», а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2012 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволені апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Мотрос» - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді А.М. Горяйнов

Я.С. Мамчур

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Мамчур Я.С