Постанова № 33518157, 12.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

12 вересня 2013 року 14:33 справа №826/10388/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:

позивача: Сопова В.М.;

відповідача: Коваленка А.О.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база"доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньНа підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Дніпровська плодоовочева база") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 березня 2013 року №0001172260 та №0001162260.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/9863/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 12 вересня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 29 березня 2013 року №0001172260 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "Дніпровська плодоовочева база" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 113 250,00 грн., в тому числі за основним платежем - 87 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 26 250,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 29 березня 2013 року №0001162260 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Дніпровська плодоовочева база" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 239 758,00 грн., в тому числі за основним платежем - 165 934,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 73 824,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 14 березня 2013 року №932/22-16-621-31923768 "Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база" код 31923768 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011р. по 30.09.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 30.09.2012р." (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 87 000,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2011 року та 1 квартал 2012 року; пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 165 934,00 грн., у тому числі за січень, лютий, квітень, липень, серпень-грудень 2011 року, січень-квітень, серпень та вересень 2012 року.

Порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток мотивовані наступним: особа, яка значиться засновником та керівником контрагента позивача - ТОВ "Айс Вок", повідомила про непричетність до фінансово-господарської діяльності підприємства; за даними акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ "Абсолют-Сервіс-Плюс" встановлено, що останнє не має можливості отримання та відвантаження товару (відсутнє майно, трудові ресурси, складські приміщення, основні фонди) та неможливість фактичного здійснення господарської діяльності; взаємовідносини з ФОП ОСОБА_3 не підтверджені актами виконаних робіт. Наведена інформація, на думку відповідача, вказує про відсутність реального здійснення господарських операцій та, відповідно, підстав для формування витрат.

В частині заниження податку на додану вартість в Акті перевірки зазначено про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наступними господарськими операціями: по взаємовідносинам з контрагентом - ТОВ "Будівельне Управління 26", оскільки останнє має ознаки фіктивності та не наділене адміністративного-господарськими можливостями для здійснення господарської діяльності; за даними акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ "Абсолют-Сервіс-Плюс" встановлено, що останнє не має можливості отримання та відвантаження товару (відсутнє майно, трудові ресурси, складські приміщення, основні фонди) та неможливість фактичного здійснення господарської діяльності; по взаємовідносинам з ТОВ "Втормет-Центр" не доведено реальності господарської операції у зв'язку з не наданням товарно-транспортних накладних на перевезення товару; по взаємовідносинам із ТОВ "Саміт Моторз Україна" до перевірки не надано податкову накладну від 28 вересня 2012 року №2045; за даними автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту встановлено розбіжності по взаємовідносинам з ПП "Приватне підприємство "Група компаній "Торгсервіс", ТОВ "Альянс", ТОВ "Гопак", ТОВ "Смілт" та ТОВ "ТК "Смарт".

Згідно рішень Державної податкової служби у місті Києві про результати розгляду первинної скарги від 31 травня 2013 року №615/10/12-1-03 та про результати розгляду скарги Міністерства доходів і зборів від 20 червня 2013 року №5404/6/99-99-10-01-15 скасовано податкове повідомлення-рішення від 29 березня 2013 року №0001162260 у частині визначення штрафних санкцій у розмірі 2,00 грн. та у частині невизнання перевіркою податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП "Приватне підприємство "Група компаній "Торгсервіс", ТОВ "Альянс", ТОВ "Гопак", ТОВ "Смілт", ТОВ "ТК "Смарт" та у зазначеній частині штрафні санкції.

Позивач вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки спірні господарські операції підтверджені відповідними первинними документами та податковими накладними, а підприємством дотримано передбачені Податковим кодексом України передумови для формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ "Дніпровська плодоовочева база" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 зазначив, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, з урахуванням рішень про результати розгляду скарг, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Дніпровська плодоовочева база", ТОВ "Айс Вок", ТОВ "Абсолют-Сервіс-Плюс", ФОП ОСОБА_3, ТОВ "Будівельне Управління 26", ТОВ "Втормет-Центр" та ТОВ "Саміт Моторз Україна", обставини використання придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Як зазначено в Акті перевірки, між ТОВ "Дніпровська плодоовочева база" (орендар) та ТОВ "Айс Вок" (орендодавець) укладено договір оренди приміщення від 01 лютого 2012 року №1; згідно актів виконаних робіт, датованих березнем 2012 року, орендодавець надав послуги з оренди приміщень на загальну суму 150 000,00 грн.

Первинних, звітних та розрахункових документів по взаємовідносинам із ТОВ "Айс Вок" позивач до матеріалів справи не надав.

В якості підтвердження відносин із ТОВ "Айс Вок" позивач надав суду копію постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2013 року в адміністративній справі №2а-16002/12/2670 за позовом ТОВ "Дніпровська плодоовочева база" до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ "Дніпровська плодоовочева база" (орендар) та ТОВ "Абсолют-Сервіс-Плюс" (орендодавець) укладено договір №1 оренди (найму) нежилого приміщення від 01 лютого 2012 року, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в орендне платне користування офісне нежиле приміщення загальною площею 10 кв. м. та складське приміщення загальною площею 2000 кв. м.; сторонами складено акт прийому-передачі приміщень в оренду від 01 лютого 2012 року, згідно якого орендодавець передав орендареві приміщення загальною площею 2010 кв. м.

Відповідно до акта надання послуг від 07 лютого 2012 року №232 орендодавець надав позивачу послуги з оренди приміщень за лютий 2012 року та виписав податку на накладну на загальну суму 150 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 25 000,00 грн.

Суд звертає увагу, що ні в договорі оренди, ні в первинних документах не зазначено конкретне приміщення, яке передається в оренду та його місцезнаходження.

28 січня 2011 року між ТОВ "Дніпровська плодоовочева база" (замовник) та ФОП ОСОБА_3 (виконавець) укладено договір №28/01 надання посередницьких послуг, за умовами якого виконавець зобов'язаний за рахунок замовника надати комплекс посередницьких послуг по підготовці та проведенню переговорів з питань взаємовідносин замовника з кредиторами та дебіторами по розробці можливих варіантів зменшення розміру заборгованості.

Відповідно до акта приймання-передачі робіт від 06 вересня 2011 року виконавець надав послуги на загальну суму 150 000,00 грн.

На підставі договору на постачання матеріалів будівельного призначення від 11 листопада 2011 року, укладеного між ТОВ "Дніпровська плодоовочева база" та ТОВ "Будівельне Управління 26", останнє згідно видаткової накладної від 11 листопада 2011 року №1 поставило позивачу керамзит та пісок, та виписало податкову накладну від 11 листопада 2011 року №1 на загальну суму 245 000,16 грн., у тому числі податок на додану вартість - 40 833,36 грн.

Між ТОВ "Дніпровська плодоовочева база" (покупець) та ТОВ "Втормет-Центр" (продавець) укладено договір поставки плодоовочів урожаю 2010 року від 10 січня 2011 року, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця овочі. Відповідно до пункту 3 договору остаточна ціна на овочі являється незмінною в товарно-транспортних накладних.

Згідно з видатковою накладною від 18 січня 2011 року №РН-1101181 та рахунком-фактурою від 18 січня 2011 року ТОВ "Втормет-Центр" поставило огірки солоні, капусту та буряк та виписало податкову накладну від 18 січня 2011 року №1101181 на загальну суму 88 610,11 грн., у тому числі податок на додану вартість - 14 768,35 грн.

Відповідно до договору постави від 19 вересня 2012 року №1371/09/12, укладеного між "Дніпровська плодоовочева база" (покупець) та ТОВ "Саміт Моторз Україна" (продавець), останнє поставило позивачу автомобіль Toyota RAV-4 2CVT PREMIUM та видало податкову накладну від 28 вересня 2012 року №2045 на 10% вартості автомобіля, а саме на суму 31 022,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 5 170,33 грн.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здіснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Суд звертає увагу, що позивач не надав до суду первинних та інших документів по взаємовідносинам із ТОВ "Айс Вок", а під час проведення перевірки не надав акти виконаних робіт по взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_3, тому, вважається, що такі акти були відсутні на час складення податкової звітності ТОВ "Дніпровська плодоовочева база" і не приймаються судом до уваги.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд звертає увагу, що позивач не надав суду пояснень щодо використання у власній господарській діяльності придбаних у підприємств-контрагентів товарів і послуг та відповідних підтверджуючих документів, наприклад, доказів оприбуткування товару на складі або подальшого його продажу чи переробки.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували наступні обставини: яке саме приміщення орендовано у ТОВ "Айс Вок", його місцезнаходження, мету оренди та правові підстави належності приміщення орендодавцеві; місцезнаходження орендованого у ТОВ "Абсолют-Сервіс-Плюс" приміщення, мету його оренди та правові підстави належності приміщення орендодавцеві; факт використання у господарській діяльності придбаних у ФОП ОСОБА_3 посередницьких послуг по підготовці та проведенню переговорів з питань взаємовідносин з кредиторами та дебіторами, обставини участі ФОП ОСОБА_3 у будь-яких переговорах з кредиторами та дебіторами позивача та проведення таких переговорів взагалі.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2013 року в адміністративній справі №2а-16002/12/2670 за позовом ТОВ "Дніпровська плодоовочева база" до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в якості підтвердження відносин із ТОВ "Айс Вок", оскільки у вказаній постанові не встановлено обставин оренди між позивачем та ТОВ "Айс Вок", не зазначено ознак орендованого приміщення та його місцезнаходження, а також не досліджено обставин та мети використання орендованого приміщення у господарській діяльності ТОВ "Дніпровська плодоовочева база", тобто у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2013 року відсутні обставини, які б могли бути обов'язковими для врахування.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не наведено, що придбані у ТОВ "Айс Вок", ТОВ "Абсолют-Сервіс-Плюс" та ФОП ОСОБА_3 послуги використано в межах господарської діяльності ТОВ "Дніпровська плодоовочева база" або придбано з такою метою.

Таким чином, з огляду на не підтвердження спірних господарських операцій первинними та іншими документами, та недоведеність мети використання придбаних послуг у господарській діяльності ТОВ "Дніпровська плодоовочева база", суд вважає, що висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

В частині висновків Акта перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є наявність податкових накладних, їх відповідність порядку заповнення та мета подальшого використання придбаних товарів/послуг (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому формальна наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Абсолют-Сервіс-Плюс", ТОВ "Будівельне Управління 26", ТОВ "Втормет-Центр" та ТОВ "Саміт Моторз Україна", у зв'язку з придбанням товарів та послуг.

При дослідженні питання щодо заниження податку на прибуток судом не встановлено пов'язаності придбаних у ТОВ "Абсолют-Сервіс-Плюс" послуг з господарською діяльністю позивача.

Так само позивач не надав суду доказів на підтвердження мети подальшого використання придбаних у ТОВ "Будівельне Управління 26", ТОВ "Втормет-Центр" та ТОВ "Саміт Моторз Україна" товарів і послуг у межах господарської діяльності, а саме: доказів транспортування, оприбуткування на складі або подальшого продажу чи переробки придбаних у ТОВ "Втормет-Центр" овочів; доказів транспортування, оприбуткування та використання придбаного у ТОВ "Будівельне Управління 26" керамзиту та піску; доказів використання у цілях господарської діяльності придбаного у ТОВ "Саміт Моторз Україна" автомобіля, зарахування його баланс підприємства та доказів амортизації.

Крім того, як зазначено в Акті перевірки та не спростовано позивачем, ТОВ "Дніпровська плодоовочева база" не надало до перевірки податкову накладну від 28 вересня 2012 року №2045, виписану ТОВ "Саміт Моторз Україна".

Наведені обставини, на думку суду, виключають можливість віднесення до складу податкового кредиту позивача відповідних сум податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Абсолют-Сервіс-Плюс", ТОВ "Будівельне Управління 26", ТОВ "Втормет-Центр" та ТОВ "Саміт Моторз Україна".

Враховуючи не доведеність мети придбання товарів і послуг у межах господарської діяльності та відсутність на момент перевірки податкової накладної від 28 вересня 2012 року №2045, суд вважає, що висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому збільшення ТОВ "Дніпровська плодоовочева база" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Дніпровська плодоовочева база" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 березня 2013 року №0001172260 та №0001162260 документально не підтверджуються й не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Дніпровська плодоовочева база" задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко