Рішення № 33517251, 17.09.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 368/320/13-ц Головуючий у І інстанції Закаблука О.В.Провадження № 22-ц/780/3872/13 Доповідач у 2 інстанції Данілов О.М.Категорія 26 17.09.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

12 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Данілова О.М.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Голуб С.А.,

при секретарі: Черненко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 21 травня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: державний нотаріус Ржищівської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, приватний нотаріус ОСОБА_5 про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту, договору поруки, договорів іпотеки та договору факторингу, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року ТОВ «Кей-Колект» звернулося до Кагарлицького районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, мотивуючи свої вимоги тим, що 13 червня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11359715000, відповідно до умов якого, Банк надав Відповідачу кредит в іноземній валюті в сумі 35000 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 15 червня 2015 року, та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 15% річних.

Для забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором 13 червня 2008 року був укладений Договір поруки №211145 між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3

Всупереч умов кредитного договору ОСОБА_2 не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушує взяті на себе договірні зобов'язання.

Договором поруки передбачено, що Поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником перед Кредитором за порушення виконання зобов'язань по кредитному договору.

Станом на 09 січня 2013 року загальна заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором становить 53880,80 доларів США, з яких:

- 32916,70 доларів США - кредитна заборгованість;

- 20964,10 доларів США - заборгованість по процентам.

12 грудня 2011 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу та договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, за якими АТ «УкрСиббанк» відступив ТОВ «Кей-Колект» своє право грошової вимоги до боржника.

Просило суд, ухвалити рішення про солідарне стягнення на користь ТОВ «Кей-Колект» з ОСОБА_2 та з ОСОБА_3 суми боргу за договором про надання споживчого кредиту №11359715000 у розмірі 53880,80 доларів США.

В свою чергу, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічним позовом до ПАТ «УкрСиббанк», ТОВ «Кей-Колект» про визнання недійсними договору про надання споживчого кредиту, договору поруки, договорів іпотеки та договору факторингу, мотивуючи свої вимоги тим, що договір про надання споживчого кредиту було укладено в іноземній валюті тоді, коли жодним нормативно-правовим актом України, зокрема і главою 71 ЦК України, якою регулюються зобов'язання, що виникають з укладення договору позики, зокрема і договору кредиту, не передбачена можливість надання споживчих кредитів в іноземній валюті фізичним особам для розрахунків на території України. Вважають, що надання спірного кредиту в іноземній валюті для розрахунків на території України є незаконним.

Посилалися також на те, що недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, а тому на їх думку спірні договори поруки та іпотеки слід також визнати недійсними, та виключити з державного реєстру іпотек №№ 2443, 2445, єдиного державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна записи №№ 2444, 2446 про державну реєстру заборон відчуження належного майна, а саме: житлового будинку та земельної ділянки.

З позовної заяви відповідачам за первісним позовом стало відомо про укладення 12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» договору факторингу та Договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, відповідно до яких ПАТ «УкрСиббанк» відступив ТОВ «Кей-Колект» право вимоги за договором про надання споживчого кредиту та договорами іпотеки.

Вважають, що оскільки є всі підстави для визнання недійсним спірного кредитного договору, договорів поруки та іпотеки, тому підлягає визнанню недійсним і договір факторингу та договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки.

Просили суд, визнати недійсними: договір про надання споживчого кредиту №11359715000, укладений 13.06.2008 року між ОСОБА_2 та АТ «УкрСиббанк»; договір іпотеки №88069, укладений 13.06.2008 року між ОСОБА_2 та АТ «УкрСиббанк»; договір іпотеки №6865, укладений 13.06.2008 року між ОСОБА_2 та АТ «УкрСиббанк»; договір поруки №211145, укладений 13.06.2008 року між ОСОБА_3 та АТ «УкрСиббанк»; договір факторингу, укладений 12.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект»; договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, укладений 12.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект»; виключити з державного реєстру іпотек №№ 2443, 2445, єдиного державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна записи №№ 2444, 2446 про державну реєстрацію іпотеки та заборони відчуження нерухомого майна, а саме: житлового будинку та земельної ділянки.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 21 травня 2013 року, позов ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кей-Колект» кошти в сумі 263004,43 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСиббанк», ТОВ Кей-Колект», треті особи: державний нотаріус Отькало С.В., приватний нотаріус ОСОБА_5 про визнання недійсними договору про надання споживчого кредиту, договору поруки, договорів іпотеки та договору факторингу задоволено частково.

Визнано недійсними договір про надання споживчого кредиту №11359715000, укладений 13.06.2008 року між ОСОБА_2 та АТ «УкрСиббанк»; договір іпотеки №88069, укладений 13.06.2008 року між ОСОБА_2 та АТ «УкрСиббанк»; договір іпотеки №6865, укладений 13.06.2008 року між ОСОБА_2 та АТ «УкрСиббанк»;договір поруки №211145, укладений 13.06.2008 року між ОСОБА_3 та АТ «УкрСиббанк»; договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, укладений 12.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект».

Зобов'язано державного нотаріуса Ржищівської міської державної нотаріальної контори Отькало С.В. виключити з державного реєстру іпотек та єдиного державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна відомості про державну реєстрацію іпотеки та заборони відчуження належного ОСОБА_2 нерухомого майна, а саме: житлового будинку та земельної ділянки.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Кей-Колект» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 21 травня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі позовні вимоги ТОВ «Кей-Колект» про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та з ОСОБА_3 суму боргу за Договором про надання споживчого кредиту №11359715000 у розмірі 53880,80 доларів США та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до АТ «УкрСиббанк», ТОВ «Кей-Колект», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - державний нотаріус Ржищівської міської державної нотаріальної контори Отькало С.В. приватний нотаріус ОСОБА_5 про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту, договору поруки, договорів іпотеки та договору факторингу.

ПАТ «УкрСиббанк» також подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій посилаючись на його незаконність, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 21 травня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Кей-Колект» задовольнити, та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до АТ «УкрСиббанк», ТОВ «Кей-Колект», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - державний нотаріус Ржищівської міської державної нотаріальної контори Отькало С.В. приватний нотаріус ОСОБА_5 про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту, договору поруки, договорів іпотеки та договору факторингу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Законним і обґрунтованим відповідно до ст. 213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 215 ЦПК України, в мотивувальній частині рішення суд має зазначити встановлені судом обставини і визначити відповідно до них правовідносини, мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення, бере до уваги чи відхиляє докази, застосовує зазначені у рішенні нормативно-правові акти.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 червня 2008 року між ОСОБА_2 та та АТ «УкрСиббанк» укладено Договір про надання споживчого кредиту №11359715000.

Відповідно до умов Кредитного договору АТ «УкрСиббанк» надав ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті в сумі 35000 доларів США, а ОСОБА_2 зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі до 15.06.2015 року згідно з графіком погашення кредиту.

В якості забезпечення виконання Кредитного договору, відповідно до п. 2.1 Кредитного договору АТ «УкрСиббанк» було прийнято поруку ОСОБА_3, відповідно до укладеного Договору поруки №211145 від 13.08.2008 року; іпотеку земельної ділянки, відповідно до укладеного Договору іпотеки №6865 від 13.06.2008 року; іпотеку житлового будинку, відповідно до укладеного Договору іпотеки №88069 від 13.06.2008 року.

Як вбачається з довідки-розрахунку заборгованості за кредитом та довідки-розрахунку заборгованості по процентам за користування кредитом (а.с. 17-18), ОСОБА_6 у період з 10.07.2008 року по 14.11.2008 року сплачував кошти за кредитом та нарахованим процентам, чим у відповідності до ст.ст. 533, 536, 545 ЦК України прийняв на себе виконання зобов'язання за кредитним договором.

12 грудня 2011 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу №1, відповідно до якого права вимоги за Договором про надання споживчого кредиту №11359715000, укладеного між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 перейшли до ТОВ «Кей-Колект».

У зв'язку з укладеннями Договору факторингу №1 від 12.12.2011 року та на виконання п. 1.5 зазначеного договору, між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» 12.12.2011 року було укладено Договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідчений 12.12.2011 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 за №5207-5208.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного позову ТОВ «Кей-Колект» та часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив із того, що кредитний договір був укладений в іноземній валюті, тоді коли жодним нормативно-правовим актом України, зокрема Цивільним Кодексом України, не передбачена можливість надання споживчих кредитів в іноземній валюті фізичним особам для розрахунків на території України. Єдиним нормативним актом, що підлягає застосуванню відповідно до висновків суду є Постанова Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю №15-93 від 19.02.1993 року і у зв'язку з тим, що АТ «УкрСиббанк» не мав індивідуальної ліцензії, тому кредитний договір, а як наслідок договір поруки, договір іпотеки, договір відступлення права вимоги підлягали визнанню недійсними.

Відповідно, суд прийшов до висновку щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кей-Колект» кошти в сумі 263004,43 грн. Дана сума заборгованості складається з заборгованості за кредитом в сумі 31916,70 доларів США, що по перерахунку на національну грошову одиницю гривню становить 263004,43 грн.

Проте з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись з таких підстав.

Згідно з положеннями ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Такими законодавчими актами, що встановлюють право банку здійснювати операції в іноземній валюті, зокрема, є: Закон України «Про банки і банківську діяльність», Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закон України «Про Національний банк України».

Законом України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, яка надається Національним банком України.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Частиною 1 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» розміщення залучених коштів від свого імені визнається кредитною операцією.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», коштами є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Відповідно до п.п. 10-11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що згідно із статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу ІІ Закону України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті.

У зв'язку з наведеним суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

28 жовтня 1991 року Національним банком України видано АТ «УкрСиббанк» банківську ліцензію №75 на право здійснювати банківські операції, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та письмовий Дозвіл №75-2 від 24 грудня 2001 року на право здійснювати операції з валютними цінностями (а.с. 122-125, Т-1).

Зазначений факт також підтверджується листом Національного Банку України, яка була надіслана на запит Кагарлицького районного суду Київської області №368/320/13-ц від 16.04.2013 року, в якому зазначено, що у 2008 році АКІБ «УкрСиббанк» здійснював свою діяльність на підставі банківської ліцензії №75 від 24.12.2001 року та письмового дозволу на здійснення окремих операцій від 19.11.2002 року №75-2. Зазначені банківська ліцензія та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями надавали АКІБ «УкрСиббанк» право здійснювати операції з надання резидентам України, зокрема, фізичним особам, кредитів у іноземній валюті (а.с. 156-157, Т-1).

Колегія суддів вважає, що АТ «УкрСиббанк» має право здійснювати операції з іноземною валютою, у тому числі операції з наданням кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку України банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій. Відповідно, вираження в іноземній валюті грошового зобов'язання за Кредитним договором цілком відповідає вимогам законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про визнання кредитного договору недійсним, та як наслідок визнав недійсними Договори поруки, іпотеки та договір про відступлення права вимоги, оскільки при укладенні зазначених договорів були дотримані всі передбачені чинним законодавством вимоги, договори містять всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми їх укладення, а тому не вбачається підстав стверджувати про невідповідність їх укладення вимогам законодавства.

Колегія суддів також не може погодитись з позицією суду першої інстанції, щодо часткового задоволення первісного позову та стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованості за кредитом у розмірі 32916,70 доларів США виходячи з наступного.

Всупереч умов кредитного договору ОСОБА_2 не здійснював платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушив взяті на себе договірні зобов'язання, тому відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу за кредитним договором та нарахованих процентів за його користування у відповідності до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит у розмірі та на умовах, що передбачені кредитним договором, а Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини Позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом, сума заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ «Кей-Колект» за кредитним договором становить 32916,70 доларів США (а.с. 17), а відповідно до розрахунку заборгованості по процентам за користування кредитом, сума заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ «Кей-Колект» становить 20964,10 доларів США (а.с. 18-22).

Таким чином, станом на 09 січня 2013 року, загальна сума заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ «Кей-Колект» становить 53880,80 доларів США.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з п.п. 1.3, 1.4 договору поруки, поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором у тому ж обсязі, що і позичальник, а саме: за сплату кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки (штрафу, пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язань у повному обсязі. Поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником перед Кредитором за порушення виконання зобов'язань по кредитному договору (а.с. 15-16, Т-1).

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо.

Суд першої інстанції на вищезазначені вимоги закону та обставини справи увагу не звернув та дійшов необґрунтованого висновку про часткове задоволення первісного та зустрічного позовів.

Колегія суддів вважає, що доводи викладені в апеляційних скаргах ТОВ «Кей-Колект» та ПАТ «УкрСиббанк» є законними та обґрунтованими, а тому апеляційні скарги необхідно задовольнити, рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 21 травня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом задовольнити, стягнувши з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ТОВ «Кей-Колект» суму боргу за договором про надання споживчого кредиту №11359715000 від 13.08.2008 року у розмірі 53880,80 доларів США, що на момент ухвалення рішення становить 430507,59 грн. Зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ТОВ «Кей-Колект», ПАТ «УкрСиббанк», треті особи: Державний нотаріус Ржищівської міської державної нотаріальної контори Отькало С.В., приватний нотаріус ОСОБА_5 про визнання недійсними договору про надання споживчого кредиту, договору поруки, договорів іпотеки та договору факторингу залишити без задоволення.

Аналізуючи зміст ст. 526 ЦК України, колегія суддів вважає, що належним виконанням з боку відповідачів умов кредитного договору є сплата кредиту та процентів за його користування у розмірі та у валюті, як це було визначено кредитним договором №11359715000 від 13.06.2008 року, тобто у доларах США.

Визначаючи гривневий еквівалент заборгованості відповідачів, колегія суддів виходить з курсу долара США відносно гривні за даними НБУ станом на момент ухвалення рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 3441 грн. та при подачі апеляційної скарги - судовий збір у розмірі 1720,50 грн. Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і задовольняє позов ТОВ «Кей-Колект», то понесені судові витрати підлягають стягненню з відповідачів на його користь в рівних частках.

Таким чином, з відповідачів підлягає стягненню на користь ТОВ «Кей-Колект» судовий збір у розмірі 5161,50 грн., тобто 2580,75 грн. з ОСОБА_2 та 2580,75 грн. з ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» задовольнити .

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 21 травня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом задовольнити.

Стягнути солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (п/р №26506359049000 в АТ «УкрСиббанк» МФО 351005, код 37825968) з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) та з ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) суми боргу за Договором про надання споживчого кредиту №11359715000 від 13.08.2008 року у розмірі - 53880 доларів США 80 центів, що за курсом НБУ станом на 12.09.2013 року складає 430507 гривень 59 копійок.

Зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», треті особи: Державний нотаріус Ржищівської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, приватний нотаріус ОСОБА_5 про визнання недійсними договору про надання споживчого кредиту, договору поруки, договорів іпотеки та договору факторингу залишити без задоволення.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (п/р №26506359049000 в АТ «УкрСиббанк» МФО 351005, код 37825968) з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) 2580,75 грн. та з ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) 2580,75 грн. судового збору

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: